Рішення № 87337393, 04.02.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3807/18

Провадження № 2/0182/395/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.02.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.05.2018 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом (а.с.2-4), посилаючись на наступні обставини.

На підставі договору № б/н від 10.09.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 29000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2., 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно п. 6.7. Договору власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг.

У порушення ст.ст.526,527,530,610,615,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконала.

Станом на 31.03.2018 року заборгованість відповідача за Договором склала 100 751 грн. 39 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 5 797 грн. 59 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 85 848 грн. 16 коп., заборгованість за пенею та комісією – 3 831 грн. 76 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 4 773 грн. 88 коп.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 100 751 грн. 39 коп. та понесені ним судові витрати 1 762 грн. 00 коп.

Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення по справі не заперечує, вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання з боку банка відсутні (а.с. 23, 24).

Ухвалою суду від 11.09.2018 року суддею Тихомировим І.В. постановлено ухвалу про відкриття провадження (а.с. 28).

18.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 43-75), в якому відповідач виклала заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, відповідач зазначає, що нею не було підписано «Умови та правила надання банківських послуг», « Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи Банку», а отже, не було укладено договір із позивачем щодо надання кредитних коштів, як того вимагають вимоги ст.ст. 203, 638, 1055 ЦК України. Інших складових щодо сплати процентів, пені, комісії нею також підписано не було, єдиним підписаним нею документом є заява , але вона не містить істотні умови договору : умови, на яких банк надає кредит, проценти, пеню, комісію, тому у неї відсутній обов`язок зі сплати вищезазначених платежів.

Зазначає, що вона дійсно отримала грошову суму в гривнях, з 2009 року по 2013 рік неодноразово знімала кошти з банківського рахунку. Проте, враховуючи, що між сторонами кредитний договір укладений не був, ці гроші є не кредитом, а майном, набутим без достатньої правової підстави. Позивачем не заявлено вимог щодо повернення безпідставно набутого майна.

В своєму відзиві ОСОБА_1 зазначає, що нею було отримано грошові кошти в розмірі 5700 грн.

05.12.2018 року на електронну офіційну адресу суду, а 07.12.2018 року на адресу суду від представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що заява про отримання кредиту підписана відповідачем, тим самим вона підтвердила, що ознайомлена з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, а також підтвердила свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між нею і Банком Договір про надання банківських послуг. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Вважає, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві, Умовах, Правилах та Тарифах, а , отже, таким чином між банком та відповідачем укладений договір в письмовій формі, а тарифи, визначені в договорі є невід`ємною частиною договора.

Зазначає,що саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг була ознайомлена відповідач, до того ж обов`язком відповідача є самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послухів та Тарифів на сайті ПриватБанку.

Представник позивача в своїй відповіді на відзив зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 року № 578/5 є банківська виписка, з якої вбачається користування кредитними коштами відповідачем, саме ця виписка є належним доказом зняття коштів з карткового рахунку.

Зазначає, що з 04.2014 року Банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені Наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року,згідно якого у разі виникнення прострочених зобов`язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Також, вказує, що вимога банку щодо стягнення неустойки, пені та штрафів є правомірною, оскільки це узгоджено умовами договору. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано у провадження судді Рунчевої О.В. на підставі звільнення з посади судді ОСОБА_2 рішенням Вищої ради правосуддя №1817/0/15-19 від 09.07.2019 року (а.с.126).

Ухвалою судді позовну заяву прийнято до провадження судді Рунчевої О.В., продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, у відповідності до Заяви від 10.09.2009 року ЗАТ «КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Приватбанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Універсальна зі сплатою процентів за користування кредитом 2,5 % на місяць.

Відповідно змісту вищезазначеної заяви відповідачеві надана кредитна картка № НОМЕР_1 (а.с. 8, зворот).

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», кошти були надані відповідачу зі сплатою процентів за користування кредитом 2, 5 % на місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки зі сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі, який розраховується за наступною формулою: пеня = пеня 1 + пеня 2, де пеня 1 = базова відсоткова ставка по договору/30 - нараховується на кожен день прострочення кредиту, пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше (а.с.9).

Спір виник з приводу заборгованості за кредитом, наданим позичальнику ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 2, 5 % на місяць за користування кредитом, пені та штрафів, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконувала, в результаті чого, станом на 31.03.2018 року заборгованість відповідача за Договором склала 100 751 грн. 39 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 5 797 грн. 59 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 85 848 грн. 16 коп., заборгованість за пенею та комісією – 3 831 грн. 76 коп., штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 4 773 грн. 88 коп (а.с. 5-7).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 10.09.2009 року було підписано Заяву, відповідно до якої, вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Універсальна зі сплатою процентів за користування кредитом 2, 5 % на місяць та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої остання своїм підписом засвідчила, що отримала кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 2, 5 % в місяць, які нараховуються на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру, включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді, в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, зі сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі, який розраховується за наступною формулою: пеня = пеня 1 + пеня 2, де пеня 1 = базова відсоткова ставка по договору/30 - нараховується на кожен день прострочення кредиту, пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше (а.с.9).

Оскільки ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то вона повинна нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості за пенею.

Доводи ж відповідача про те, що між нею та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не було досягнуто згоди щодо розміру щомісячних відсотків за користування кредитом та пені за порушення строків виконання зобов`язань є неспроможними та спростовуються Заявою позичальника від 10.09.2009 року та Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані нею особисто.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 , підписавши Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якими погоджено тарифи банку, порядок та розмір нарахування процентів за порушення виконання зобов`язань та пені, погодилась із визначеними процентами та розміром штрафних санкцій, а саме - пені.

Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсоткам за користування кредитом, має бути розрахована із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 2, 5 % на місяць.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів, суд виходить з наступного.

Умовами кредитування, які визначені у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», передбачено нарахування, крім пені, штрафу за порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов`язанню у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вказаний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15.

Відповідачем надана заява про застосування позовної давності.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Судом встановлено, згідно виписки по рахунку, яка за приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та, як наголошує в своїй відповіді на відзив представник позивача, має статус первинного документу, останнній платіж відповідачем на картку № НОМЕР_1 був здійснений відповідачем 29.12.2012 року.

Таким чином, оскільки відповідач після 29.12.2012 року припинив виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту, проте до суду звернувся лише 29.05.2018 року, тобто поза межами позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 року по справі № 381/306/17, аналогічний висновок викладено і у п.п.62-63, та п.п.90-92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року, №444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Визначена в Умовах та Правилах надання банківських послуг, які надані позивачем, збільшена позовна давність не може бути застосована до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України.

Судом не приймається до уваги розрахунок, долучений до матеріалів справи (а.с. 5-7), оскільки в наданого розрахунку не вбачається по якій картці (номер) здійснений рух коштів. Крім того, не приймається судом до уваги зазначені в наданому розрахунку відомості про здійснення відповідачем 25.09.2015 року погашення за наданим кредитом в сумі 268, 24 грн (а.с. 7) на картку № НОМЕР_1 , оскільки вищезазначене спростовується випискою по рахунку, в якій зазначено автоматичне погашення простроченої заборгованості 25.09.2015 року здійснено на картку № НОМЕР_2 в сумі 268, 24 грн., тобто на картку, яка не зазначена в заяві відповідача.

Доказів, які б свідчили про перевипуск картки № НОМЕР_1 на картку № НОМЕР_2 або іншу суду не надано та судом не добуто.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості слід відмовити за спливом строку позовної давності. У зв`язку з цим, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають й стягненню з відповідача витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 8,42 Конституції України, ст.ст. 1,3,15,16,258,257,259,509,526,626-629,633,638,1054,1055 ЦК України, ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265,268,354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ – 14360570, місцезнаходження – вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Рунчева