Постанова № 8732535, 09.02.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 рокуСправа № 2а-19514/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,

з участю позивача Ковальова І.П.,

з участю представника позивача Мінька О.Є.,

з участю представників відповідача Сахарчука А.А., Степанюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Гарант Луцьк Плюс» до Луцької державної обєднаної податкової інспекції про визнання неправомірним донарахування податку на прибуток та скасування податкового повідомлення рішення від 06.11.2009 року № 000281399/0,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гарант Луцьк Плюс» звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним донарахування податку на прибуток та скасування податкового повідомлення рішення від 06.11.2009 року № 000281399/0.

Вказаний позов мотивовано тим, що 06.11.2009 року Луцькою ОДПІ винесено оскаржуване рішення про донарахування податку на прибуток в сумі 127490,30 гривень, з яких за основним платежем 99194,75 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 28295,55 гривень.

Як зазначено в податковому повідомленні рішенні № 000281399/0 підставою для нарахування штрафних санкцій та донарахування податку на прибуток став акт перевірки № 388/23-99/34928122 від 27.10.2009 року.

Актом перевірки Луцької ОДПІ встановлено допущені підприємством порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати на 396780,69 гривень.

З даними висновками податкової позивач не згідний із наступних підстав.

Відповідно до п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Луцькою ОДПІ в акті зроблено висновок про відсутність первинних документів, які підтверджують формування валових витрат позивача. При цьому в акті не зазначено жодних первинних документів та документів бухгалтерського обліку, які не були надані для перевірки, а вказано, що такі документи перевіряючим були надані. Тому відповідачем було порушено вимоги п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки визначення суми податкового зобовязання застосовано за непрямим методом, підставою застосування якого є відсутність окремих документів обліку. Крім того, будь-якого рішення про застосування непрямого методу для визначення податкових зобовязань вони не отримували.

Луцькою ОДПІ при проведенні перевірки було порушено вимоги п.п. 2.3.2 та п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 327 від 10.05.2009 року ДПА України, а саме було донараховано податок на прибуток підприємств якраз і без підтверджених доказів.

Крім того, відповідачем було допущено порушення п.п. 2.4.4 даного Порядку, відповідно до якого у разі вилучення у ході перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для вилучення, однак таких документів не було.

Враховуючи вищевикладене, вважають, що донарахування податку на прибуток є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення прийнято із порушенням чинного законодавства і підлягає визнанню нечинним. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача Сахарчук А.А. вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, яка проводилась на підставі виданих направлень та з відома директора підприємства, було встановлено порушення п.п.4.1.1 п.4.1, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2001 року на суму 76857,50 гривень та за 2 квартал в сумі 22337,25 гривень, оскільки непідтверджені віднесені валові витрати первинними документами. На підставі акту перевірки 06.11.2009 року Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення рішення, яким визначено позивачу суму бюджетного відшкодування в сумі 127490 гривень. Підприємству давався запит про те, щоб представити необхідні документи на підтвердження правомірності віднесення цих витрат на валові, однак цього ними зроблено не було. Ставить під сумнів документи, які представив в судове засідання директор підприємства, оскільки на момент перевірки подання скарги в порядку апеляційного оскарження та до суду, а також при виконанні запиту Луцької ОДПІ про направлення документів про їх існування не було відомо, а посадові особи при прийнятті оспорюваного рішення діяли правомірно. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача Степанюк В.І. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що під час перевірки виявлено порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки за 1-2 квартали 2009 року не були підтвердженні суми включені до валових витрат. Це порушення було зафіксовано в акті, з яким ознайомлений директор підприємства і жодних зауважень до нього не висловив. Про існування документів, на які посилається позивач та його представник, на момент перевірки та після неї податковому органу представлено не було і про їх існування не було відомо. Висновки по перевірці робили на підставі тих документів, які були в наявності. Якби вказані акти виконаних робіт договори були б представлені, то тоді і робилися певні висновки. Просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно ст.17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до суми валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 1.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем 30.09.2009 року виписано направлення на проведення планової перевірки ПП «Гарант Луцьк Плюс» із 30.09.2009 по 13.10.2009 року.

Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Гарант Луцьк Плюс» з дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.02.2007 року по 30.06.2009 року та іншого законодавства за період із 22.02.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт № 388/23-99/34928122 від 27.10.2009 року.

Вказаним актом виявлено порушення п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2001 року на суму 76857.50 гривень та за 2 квартал в сумі 22337,25 гривень, оскільки не підтверджені віднесені валові витрати первинними документами.

З даним актом ознайомлений директор підприємства, жодних зауважень висловлено не було.

20.10.2009 року Луцькою ОДПІ ПП «Гарант Луцьк Плюс» для якісного проведення перевірки направлявся запит про необхідність подачі додаткових документів.

Підприємством було надіслано договір поставки на 3 арк. від 26.08.2009 року, видаткові накладні на отримання яблук ФОП ОСОБА_1 на 28 арк, податкові накладні на 5 арк.

На підставі вказаного акту Луцькою ОДПІ 06.11.2009 року винесено податкове повідомлення рішення № 0002812399/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання із податку на прибуток в сумі 127490,30 гривень, із них за основним платежем 99194,75 гривень та штрафна (фінансова) санкція 28295,55 гривень

20.11.2009 року позивачем подано скаргу на рішення Луцької ОДПІ в порядку апеляційного оскарження.

08.12.2009 року вказана скарга ПП «Гарант Луцьк Плюс» була відкликана.

Згідно договору купівлі продажу від 01.12.2008 року ПП «Гарант Луцьк Плюс» продає яблука ПП ОСОБА_1

Як вбачається із п.2.1.8, 3.1 договору зберігання продовольчих товарів, зберігач зобовязується проводити пересортування та переробку яблук, а поклажодавець оплачує ці роботи.

Згідно актів здачі-приймання робіт ПП ОСОБА_1 в 1-2 кварталі проводила переробку та сортування яблук на загальну суму 396781,00 гривень.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що Луцька ОДПІ при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення та застосування штрафних санкції до позивача діяла в межах наданих повноважень, із дотриманням Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Як встановлено в судовому засіданні, підставою для визначення Луцькою ОДПІ ПП «Гарант Луцьк Плюс» податкового зобовязання є те, що підприємство зайво включило витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, внаслідок чого завищено суму валових витрат за 1-2 квартали 2009 року на суму 396781,00 гривень.

Вказані порушення відображені в акті перевірки від 27.10.2009 року. Жодних зауважень до акту перевірки посадовими особами позивача висловлено не було.

Також під час перевірки так і після її проведення позивачем не було представлено жодного документу (актів виконаних робіт, договору купівлі продажу яблук від 01.12.2008 року, договору зберігання від 01.12.2008 року) на підтвердження правомірності включення цих сум до валових витрат та про них податковому органу на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення відомо не було.

Не згадує про наявність цих документів і позивач у своїй скарзі, направленої відповідачу 20.11.2009 року.

Тому суд вважає, що Луцькою ОДПІ правомірно зроблено висновок про наявність у діях позивача порушень п.п.5.3.9 згаданого Закону і у відповідності до ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення та визначено ПП «Гарант Луцьк Плюс» суму податкового зобовязання по основному платежу та штрафних санкціях. Підстав для визнання неправомірними дій відповідача про донарахування вказаної суми зобовязання, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 000281399/0 від 06.11.2009 року немає.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника про те, що підприємством було представлено під час перевірки всі документи про те, що є відмітка в акті і ці документи Луцькою ОДПІ не були взяті до уваги, оскільки, як вбачається із пояснень працівника податкової, документи дійсно надавались, а пізніше і витребовувались ті, які були в наявності і про які було відомо, та представлені в судовому засіданні акти виконаних робіт за 1-2 квартали 2009 року, договори від 01.12.2008 року.

Акти виконаних робіт за 1-2 квартали та згадані договори від 01.12.2008 року не надавались ні під час перевірки ні після її проведення, коли витребовувались податковою додаткові документи, не згадувались вони і в скарзі позивача від 20.11.2009 року, а представлені лише в судове засідання, хоча позивач мав можливість і під час перевірки та після її проведення надати вищевказані первинні документи, однак цього не зробив, що дає підстави суду вважати, що на момент проведення перевірки та винесення оспорюваного рішення в позивача їх не було і тому висновок податкової про неправильність включення цих витрат на валові є правильним.

Крім цього, також взято до уваги, що операції по переробці яблук не відображені позивачем у даних Головної книги, оборотньо касових відомостей та відомостях аналітичного обліку по бухгалтерських рахунках, подані первинні документи не відображені і в бухгалтерському обліку.

Згідно ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведені обставини по справі, суд вважає, що відповідач при прийняття оспорюваного рішення діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача про застосування Луцькою ОДПІ непрямих методів визначення податкового зобовязання, оскільки, як вбачається із вищенаведених доказів, висновки щодо визначення податкового зобовязання позивачу відповідач робив по наявних під час перевірки документах, а не за допомогою непрямих методів.

Інші доводи позивача та його представника не спростовують правильності прийнятого відповідачем рішення.

Отже, враховуючи наведене, в задоволенні позову приватного підприємства «Гарант Луцьк Плюс» до Луцької державної обєднаної податкової інспекції про визнання неправомірним донарахування податку на прибуток та скасування податкового повідомлення рішення № 000281399/0 від 06.11.2009 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про державну податкову службу», суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства «Гарант Луцьк Плюс» до Луцької державної обєднаної податкової інспекції про визнання неправомірним донарахування податку на прибуток та скасування податкового повідомлення рішення № 000281399/0 від 06.11.2009 року відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Р.С.Денисюк