Постанова № 8732364, 18.02.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р.           Справа № 2-а-5234/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання: Балан М.А.

за участю представників :

позивача : Богатюк Т.В., Дякової С.С.

відповідача : Мишковської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тульчинських електричних мереж"

до: Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області

про: визнання відмови протиправної та стягнення невідшкодованих коштів

С У Т Ь С П О Р У:

Відкрите акціонерне товариство “АК Вінницяобленерго” в особі структурної одиниці Тульчинські електричні мережі” звернулось з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної про:

-          визнання протиправною відмову щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України «Про міліцію»;

-          зобов’язати вчинити дії з відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями в розмірі 6068,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що позивач звернувся до відповідача про відшкодування витрат пов'язаних із наданням пільг з оплати електроенергії поза межами норм споживання особам, на яких поширюється дія Закону України „Про міліцію", однак останній відмовив у такому відшкодуванні, посилаючись, зокрема, на те, що до червня 2009 року надання пільг міліціонерам на пенсії було без обмежень норм споживання, однак, з 2 червня 2009 року були внесені зміни в довідник центрального рівня «розмір пільг»для категорії пільговиків, які мають право на пільги згідно Закону України «Про міліцію», якими було змінено норму надання пільг з «без обмежень нормою»на «в межах норм». А тому, з червня місяця 2009 року розрахунки за надані міліціонерам на пенсії пільги проводяться в межах норм споживання.

На думку позивача така відмова є протиправною, оскільки положення Закону, які обмежують надання пільг в рамках норм споживання визнані неконституційними, в зв’язку з чим, відповідач повинен відшкодовувати надані пільги без обмежень норм споживання.

В процесі розгляду даної справи, представником позивача зменшено та змінено другу позовну вимогу, а саме, просить стягнути невідшкодовані кошти від застосування пільг по категорії звільненим за віком, хворобою або вислугою років працівників міліції в сумі 5403,14 грн. за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року та з серпня 2009 року по жовтень 2009 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, просила суд в його задоволенні відмовити в повному обсязі, надавши суду письмові заперечення № 48 від 18.01.2010 року та № 175 від 16.02.2010 р., в яких, зокрема, зазначено, що відповідно до умов укладеної між сторонами угоди, відповідач станом на 1.11.2009 року свої зобов’язання щодо погашення заборгованості за 2009 рік виконав за рахунок виділених державою субвенцій з Державного бюджету України.

Щодо проведеного позивачем перерахунку за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 2913,33 грн., то відповідачем зазначено, що даний перерахунок мав би бути проведений не пізніше 31.12.2008 року, оскільки саме ця дата є датою закінчення бюджетного року і в такому разі відповідні кошти були б оплаченими.

Крім того, представник позивача просить відмовити у позові в частині стягнення коштів за період з травня 2008 року по жовтень 2008 року, в зв’язку із пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду мотивоване тим, що позивач дізнався про Рішення Конституційного суду України, яким визнані неконституційними норми, що обмежували розмір пільг населенню, тільки в квітні 2009 р. На що представник відповідача заперечила, пояснюючи свою позицію тим, що позивач не позбавлений був права звернутись до суду в ще квітні місяці 2009 року після того, як він дізнався про рішення Конституційного Суду України.

Розглянувши адміністративну справу, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до умов договору «Про проведення фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету по наданню пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, дітям війни та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, профознаці по електроенергії»№ 13 від 8.01.2009 року, укладеного між Управлінням праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації та ВАТ АК «Вінницяоблененрго»СО «Тульчинські електричні мережі», останній зобов’язаний подавати до 4 числа по закінченню звітного місяця розрахунки на відшкодування компенсації по електроенергії громадян, які користуються пільгами, списки пільговиків, які відповідають сумі розрахунку (у даному випадку працівникам міліції звільненим за віком, хворобою або вислугою років) та акт взаємозвірки. А управління праці зобов’язано провести розрахунки по мірі надходження субвенцій з Державного бюджету.

На виконання даного договору позивачем надавались щомісяця розрахунки, списки та акти звірки, однак, кошти за наданні пільги відшкодовувались у межах норм споживання, визначених Постановою КМ України від 1.08.1996 р. № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати»(далі –Постанова № 879).

Так, в листі управління праці та соціального захисту населення Тульчинської райдержадміністрації № 305 від 13.07.2009 року, адресованого начальнику Тульчинських електричних мереж, повідомлялось про те, що до червня 2009 року надання пільг для міліціонера на пенсії було без обмежень норм споживання. Однак, в оновлені системи ЄДАРПу, яке надійшло в область 2.06.2009 року, були внесені зміни в довідник центрального рівня «Розмір пільг»для категорії пільговиків, які мають право на пільги згідно Закону України «Про міліцію»було змінено норму надання пільг з «без обмежень нормою»на «в межах норм», а тому з червня місяця 2009 року розрахунки за надані послуги «міліціонерам на пенсії»за рахунок коштів державного бюджету місцевим бюджетам мають проводитись «в межах норм споживання».

Враховуючи викладену позицію управлінням праці не приймались до відшкодування розрахунки, списки пільговиків та акти звірок, в яких були зазначені до відшкодування кошти поза межами норм споживання, а акти звірок та відомості повертались позивачу, що підтверджується поясненнями сторін та листом УПСЗН № 1349 від 26.10.2009 року.

17 листопада 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 324, яким просив погодити розмір коштів, які не відшкодовані енергопостачальній організації для відшкодування збитків від надання пільг працівникам міліції звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років, до якого були додані акти щодо нарахування та відшкодування коштів, відомості розрахунку завданих збитків, поособові списки пільговиків.

Однак, відповіді надано не було, а пільги за електроенергію так і не відшкодовані у повному обсязі (поза межами норм споживання).

Так, за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року відповідачем не відшкодовано позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг поза межами норм споживання в розмірі 2642,80 грн., за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року - 2760,34 грн. При цьому, як з’ясовано в судовому засіданні, спір щодо переліку та кількості пільговиків між сторонами відсутній.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Так, частина 4 статті 22 Закону України "Про міліцію", із врахуванням змін, внесених Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зобов'язувала працівникам міліції та членам їх сімей надати 50 - процентну знижку по оплаті спожитої електроенергії, в межах норм встановлених законодавством.

Однак, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10рп/2008, внесені Законом про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосується встановлення меж норм споживання - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 22 Закону України "Про міліцію" передбачає надання пільг працівникам міліції та членам їх сімей у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива без обмеження норм споживання (крім працівників міліції та пенсіонерів МВС, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними).

Цією ж статтею, передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо відшкодування пільг саме в межах норм споживання, представник відповідача посилається на положення статті 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, якою визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать, зокрема, нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Проте, суд вважає таку позицію помилковою та не бере її до уваги, оскільки вказаний Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. При цьому, соціальні гарантії та соціальний захист визначається спеціальними законами, яким, у даному випадку є Закон України «Про міліцію», який не обмежує пільги працівників міліції, що проживають у місті, певними нормами/нормативами.

Більш того, статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово - комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання електричної енергії.

Отже, позивачу, як енергопостачальній організації, повинно відшкодовуватися відповідачем 50 відсотків вартості використаної електроенергії, особами на яких поширюється дія статті 22 Закону України "Про міліцію", без врахування норм спожитої електроенергії, визначених постановою КМУ від 01.08.1996 року №879.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити й про наступне.

Статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України “Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, цільове спрямування цих видатків.

Стаття 42 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, передбачала, що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг населенню (в т.р. звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції) на оплату електроенергії надаються житлові субсидії та пільги. При цьому, статтею 40 цього ж Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України може здійснювати протягом 2008 року перерозподіл загального обсягу субвенції, затвердженого місцевим бюджетам з Державного бюджету України на надання пільг, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, та перерозподіл обсягів субвенцій з Державного бюджету України між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг.

Аналогічні норми містяться в Законі України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" (ст. ст. 37, 39).

Отже, з аналізу наведеного вбачається, що Законами про Державний бюджет на 2008 та 2009 роки не обмежено надання пільг в межах норм споживання. Більш того, вказані Закони передбачали зміну обсягів субвенцій на надання пільг.

Разом з тим, слід зауважити, що пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256 (далі - Порядок), відповідача визначено головним розпорядником коштів, який зобов'язаний проводити відповідні відшкодування.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій до 5 числа місяця, що настає за звітним, зокрема, щодо пільг звільненим із служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції (п.5 Порядку)

При цьому, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі

Більш того пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 4.03.2002 р. поміж іншого установлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги

Отже, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що розпорядники бюджетних коштів з врахуванням вимог бюджетного законодавства, у випадку виникнення обставин, які потребують додаткових видатків з бюджету, можуть звернутися з пропозицією про збільшення бюджетних асигнувань чи врахувати їх у кошторис наступного бюджетного року, подавши завчасно пропозиції щодо включення видатків за минулі роки при формуванні бюджету на наступний рік.

Однак, всупереч викладеного, відповідач безпідставно відмовляється приймати розрахунки та акти звірок у позивача для відшкодування пільг, звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції поза межами споживання електроенергії.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не доведено правомірність відмови позивачу у відшкодуванні витрат, пов'язаних із наданням пільг по оплаті електроенергії особам на яких поширюється дія Закону України "Про міліцію" за період з листопада по грудень 2008 року та серпень - жовтень 2009 року в сумі 3920,60 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволеню.

Разом з тим, визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення 1482,54 грн. за період з травня 2008 року по жовтень 2008 рік, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається позивач звернувся до суду 8 грудня 2008 року з позовними вимогами, якими, зокрема, просить стягнути кошти за період з травня 2008 року по жовтень 2008 року. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, позивач посилається на те, що про Рішення Конституційного Суду України дізнався тільки в квітні 2009 року. Проте, суд не вважає, що така причина є поважною, оскільки позивач не був позбавлений права звернутись до суду ще в квітні 2009 року. А тому, строк звернення до суду не підлягає поновленню.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду і відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог з цієї підстави, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1482,54 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на пільги згідно Закону України "Про міліцію".

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) на користь ВАТ "АК Вінницяоблененрго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі" (вул. Пушкіна, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, р/р 260313012868 Вінницьке облуправління ВАТ "Ощадбанк" МФО 302076, код 25510311, п/р 26000352901 Філія АБ "Енергобанк", м. Вінниця, МФО 302731) 3920,6 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять грн. 60 коп.) невішкодованих коштів. по застосованим пільгам по категорії "звільненим за віком, хворобою або вислугою років працівників міліції".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ "АК Вінницяоблененрго" в особі структурної одиниці "Тульчинські електричні мережі" (вул. Пушкіна, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, р/р 260313012868 Вінницьке облуправління ВАТ "Ощадбанк" МФО 302076, код 25510311, п/р 26000352901 Філія АБ "Енергобанк", м. Вінниця, МФО 302731) 42,60 грн. (сорок дві грн. 60 коп.) судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 23.02.10

Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

18.02.2010