Ухвала суду № 8729995, 23.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-3522/09 Головуючий у 1-й інстанції: Лвріненко С. І.

Суддя-доповідач: Бараненко І.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" березня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Бараненка І.І.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Данилової М.В.,

при секретарі судового засідання – Губі О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» на постанову Господарського суду Черкаської області від 03 листопада 2006 року в адміністративній справі №09/4643а за позовом Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» (надалі – Позивач) до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (надалі – Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У вересні 2006 року Позивач – Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» звернувся до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Законів України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.02.2006р. №0000262340/0/302/4065, від 14.03.2006р. №0000262340/1/540/7626, від 31.05.2006р. №0000262340/2/943/14327, від 01.09.2006р. №0000262340/3/1267/21070.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 3 листопада 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За результатами проведеною Відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахуванні та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) складений акт від 01.02.2006 року №167/23-2/25213381, на підставі якого за порушення платником податків п.п.5.1.7, п.5.1 ст.5, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7. пп.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомленна-рішення:

від 09 лютого 2006 року №0000262340/0/302/4065 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість усього - 23365,50 грн., у тому числі: за основним платежем 10618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14747,50 грн.;

від 14 березня 2006 року №0000262340/1/540/7626 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ усього - 24582,50 грн., у тому числі: за основним платежем 10096,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14486,50 грн.;

від 31 травня 2006 року №0000262340/2/943/14327 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ усього - 24582,50 грн., у тому числі: за основним платежем 10096,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями 14486,50 грн.;

від 01 вересня 2006 року №0000262340/3/1267/21070 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ усього - 23403,00 грн., у тому числі: за основним платежем 9343,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14060,00 грн.

Згідно акту Позивачем порушено п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виразилось в нездійсненні позивачем окремого обліку ПДВ з продажу та придбання товарів щодо операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% і звільнених від оподаткування та операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат обігу або не підлягають амортизації.

За результатами адміністративного оскарження Позивачем прийнятих податкових повідомлень-рішень контролюючими органами прийняті податкове повідомлення-рішення від 9 лютого 2006 року №0000262340/0/302/4065, від 14 березня 2006 року №0000262340/1/540/7626; від 9 лютого 2006 №0000262340/0/302/4065; від 14 березня 2006 року №0000262340/1/540/7626.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовою колегією встановлено, що апелянт не заперечує правомірність висновків податкового органу, які містяться в акті перевірки позивача щодо порушень ним вимог пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині нездійснення окремого обліку ПДВ з продажу та придбання товарів щодо операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% і звільнених від оподаткування та операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат обігу або не підлягають амортизації.

Апелянт посилається на порушення Відповідачем норм податкового законодавства в частині неврахування податковим органом при визначенні податкового зобов’язання з податку на додану вартість залишку невідшкодованого податкового кредиту в сумі 15775,84 грн., що склався станом на 01.10.2002 року, який обліковується у бухгалтерському обліку позивача та підтверджений податковими накладними.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність в податковому законодавстві вимог щодо обов’язкового включення до податкової декларації сум сплаченого податку на додану вартість для набуття права на включення таких сум до податкового кредиту наступного податкового періоду з огляду на наступне.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 передбачено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Тобто, зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суми сплаченого податку на додану вартість здійснюється на підставі зазначення такої суми в податковій декларації з податку на додану вартість.

Крім того, судовою колегією встановлено, що станом на 01.12.2002 року від’ємне значення ПДВ по особовому рахунку позивача не значиться, а тому а у податкового органу були відсутні підстави для зарахування суми в розмірі 15775,84 грн. до податкового кредиту при визначенні податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість.

Розмір штрафних (фінансових) санкцій визначений податковим органом відповідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення податковим органом оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень і вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд Черкаської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.109, 160, 199, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 3 листопада 2006 року в адміністративній справі №09/4643а – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Повний текст даного судового рішення складений 29 березня 2010 року.

Головуючий ___ І.Бараненко

Судді: ___ Л.Бєлова

___ М.Данилова

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 29 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ