Ухвала суду № 8729959, 23.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 29/114-А Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"23" березня 2010 р. м. Київ

Справа № 29/114-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                   Романчук О.М.,

Суддів:                                                   Зайцева М.П..,

Собківа Я.М,

при секретарі:                                                   Шевчук К.В..          

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської митниці на постанову Господарського суду мiста Києва від 10 липня 2007 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану» до Херсонської митниці, Головного управління державного казначейства в Херсонській області, 3-тя особа: Закрите акціонерне товариство «Чумак» про оскарження дій та рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану» (далі – позивач) звернулися до суду з позовом до Херсонської митниці (далі - Відповідач) про оскарження дій та рішення.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 10 липня 2007 року позов задоволено. Скасовано рішення Херсонської митниці №508010000/5/003714 від 20.12.2005 про визначення митної вартості товару.

Зобов'язано Херсонську митницю визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією №508010000/5/003827 за методом: за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, а саме 323466,34 грн. Повернути з Державного бюджету України (через Головне управління державного казначейства у Херсонській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 19, п/р 26000056100049 в Філії «КиївСіті» ПриватБанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 32920160) 55,45 грн. сплаченого митного збору за митне оформлення товару ввезеного згідно вантажно-митної декларації №508010000/5/003718. Повернути з Державного бюджету України (через Головне управління державного казначейства у Херсонській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану» (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 19, п/р 26000056100049 в Філії «КиївСіті» ПриватБанк, МФО 380775, код ЄДРПОУ 32920160) податку на додану вартість в розмірі 5545,12 грн. сплаченого за митне оформлення товару ввезеного згідно вантажно-митної декларації №508010000/5/003718.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернулися з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело, на думку відповідача, до неправильного вирішення справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за зовнішньоекономічним контрактом № 27/605 від 14.06.2005р. між СП «Афросиаб-Мева», Узбекистан - продавець, та TOB «ТД «Дари Узбекистану», Україна (далі - Позивач) - покупець, передбачено поставку продавцем томатної пасти з масовою часткою сухих речовин 37 % ціною в 350 доларів США за тонну, за яким було поставлено 60127,00 кг томатної пасти загальною вартістю в 106275,03 грн.

20.12.2005 за вказаним договором було поставлено 183008 кг томатної пасти загальною вартістю в 323466,34 грн. (рахунок-фактура №158 від 30.11.2005 р., рахунок-фактура № 159 від 30.11.2005, рахунок -фактура № 160 від 30.11.2005 року). Декларантом товару - ЗАТ "Чумак" заявлено до розмитнення товар за договірною вартістю, однак контролюючий орган - Херсонська митниця, не прийнявши визначення декларантом митної вартості за основним методом (за ціною договору), визначила митну вартість товару за резервним методом згідно рішення №508010000/5/003714 від 20.12.2005р. у сумі в 351191,95 грн. з розрахунку 380 доларів США за тонну. Податок на додану вартість та митний збір за операцією ввозу товару з визначеної контролюючим органом митної вартості позивач сплатив 20.12.2005р. у повному обсязі, що підтверджується штампом Херсонської митниці «сплачено» наВМД № 508010000/5/003718.

Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1375 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі – Постанов № 1375) - Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України - у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

У відповідності до п. 15 Постанови № 1375 - для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача 1 обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

У оспорюваному рішенні Херсонської митниці № 508010000/5/003714 від 20.12.2005 митна вартість товарів визначена із застосуванням 6-го резервного методу, а обґрунтуванням обраного методу оцінки зазначено відсутність інформації.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 266 Митного кодексу України - визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

А тому, судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок про необхідність відповідача 1 визначити митну вартість товару за основним методом - виходячи з договірної ціни в 350 доларів США за одну тонну томатної пасти, що відповідає документації, яка була подана позивачем при митному оформленні.

З приводу стягнення надмірно сплачених сум митного збору, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині виходячи з наступного.

У відповідності з п. 2.1.3 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої спільним Наказом Держмитслужби та Мінфіну 30.06.2000 N 368/149, що діяла в момент винесення оскаржуваної постанови (далі - Інструкція) - Державна митна служба в централізованому порядку щоденно перераховує належні кошти на відповідні рахунки Державного казначейства.

Згідно з 2.2 Інструкції - сума надмірно стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Суми надміру стягнених податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення. Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.

Судом першої інстанції був зроблений вірний висновок про необхідність повернення сум надмірно сплаченого митного збору та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 1 не довів правомірності свого рішення щодо самостійного визначення митної вартості, відповідно заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Херсонської митниці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 10 липня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України

Головуючий суддя:                              

Судді:

Повний текст виготовлено: 29.03.2010 року