Постанова № 8729954, 23.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/11(2а-10143/08) Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                             Романчук О.М.,

Суддів:                                                             Зайцева М.П.,

Собківа Я.М.,

при секретарі:                                                             Шевчук К.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (далі - Позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подали апеляційну скаргу та просила суд скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань правильності обчислення та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та державного мита ТОВ «Українсько - середземноморські авіалінії» за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р.

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 17.05.2008 р. № 1217/23-09/30180773 та прийняте податкове повідомлення - рішення від 23.05.2008 р. № 0003461705/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників і застосована штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 146 522,76 грн., з яких 48 840,92 грн. основного платежу та 97 681.84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 18.08.2008 р. № 4129/10/25-214 податкове повідомлення - рішення залишено без змін, скарга Товариства без задоволення, та винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0003461705/1 від 13.06.2008 р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 48 840,92 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 97 681,84 грн., всього на загальну суму 146522,76 грн.

В акті перевірки зазначено, що Позивачем порушено вимоги п.3.2 ст.З, пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, пп.9.1.2 п.9.2 ст.9, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.2 ст.16, пп.«а» п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003р. №889-ГУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889).

Позивач вказує на те, що вказана перевірка є неправомірною, оскільки була проведена в період дії мораторію в зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Українсько - середземноморські авіалінії», а нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить чинному законодавству.

У ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі -Закон № 2343) дано визначення таким поняттям, «кредитор» - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; «мораторій на задоволення вимог кредиторів» - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Згідно зі ст. 12 Закону №2343, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ТОВ «Українсько -середземноморські авіалінії» була здійснена податковим органом за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р.. мораторій вступив в дію з 28.01.2008 р., згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва у справі про порушення провадження про банкрутство № 23/51-б.

Однак, колегія суддів зазначає те, що вказані обмеження, які діють в межах в мораторію на задоволення вимог кредиторів діють лише щодо вимог конкурсних кредиторів.

У відповідності до п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, одним із видів визначення податкового зобов'язання поряд із самостійним є визначення контролюючим органом.

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 14 Закону № 2343, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, виключно господарським судом, який розглядає справу про банкрутсво боржника надано право визнавати вимоги конкурсних кредиторів погашеними.

Однак, враховуючи те, що вказане податкове повідомлення рішення було прийнято після введення процедури банкрутства та мораторію на задоволення вимог кредиторів, то колегія суддів вважає вказані вимоги – вимогою поточного кредитора.

Так, згідно з визначенням поняття кредитор, Відповідач отримав право вимоги виключно після введення процедури банкрутсва, тобто оскаржувані податкові повідомлення-рішення є документами, у випадку їх узгодження, які можуть підтверджувати боргові зобов`язання Позивача та вони виникли після введення процедури банкрутства.

Однак, колегія суддів звертає увагу на невірність висновків суду першої інстанції при вирішенні справи.

Так, як вбачається з матеріалів перевірки, порушення Позивачем були допущені за такими епізодами, а саме: Позивачем здійснювались виплати фізичним особам - нерезидентам за : здавання фізичними особами - нерезидентами квартир та офісів в оренду підприємству, що призвело до заниження податкового зобов'язання у сумі 42630,45грн. (27484грн. *26% +118279,2грн.*30%); здавання фізичними особами - нерезидентами в оренду автомобілів підприємству, що призвело до заниження податкового зобов'язання у сумі 1819,05грн. (6063,49грн.*30%); надання фізичними особами - нерезидентами підприємству аудиторських послуг та виготовлення реклами, що призвело до заниження податкового зобов'язання у сумі 4391,42грн. (1057,54грн.*26% +13721,57грн.*30%).

У відповідності до п.3.2 Закону № 889, об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Як вбачається зі змісту вказаної статті, об`єкт оподаткування нерезидента нерозривно пов`язаний з доходом, джерелом походження якого є України, тобто виключно дохід із джерела походження з України може бути об`єктом оподаткування.

Визначення поняттю «Дохід з джерелом його походження з України» дано у п. 1.3 ст.1 Закону № 889, так це - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав; в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента; д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом; є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України; з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України; и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків; і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України; ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Як вбачається зі змісту вказаної статті дохід отриманий з джерелом походження в Україні є тим доходом нерезидента, який він отримує виключно від діяльності на території України.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було помилково підмінені поняття «Дохід з джерелом його походження з України» та кошти з джерелом його походження з України. Адже кошти, які отримали нерезиденти на території країни їх резидентства від підприємницької діяльності не є об`єктом оподаткування згідно з Законом № 889.

Таким чином, безпідставними є твердження Відповідача про порушення позивачем п.3.2 ст.З, пп.4.2.7 п.4.2 ст.4, пп.9.1.2 п.9.2 ст.9, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.2 ст.16, пп.«а» п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону № 889,адже вказані статті регулюють відносити щодо оподаткування доходу нерезидента з джерелом його походження з України, тобто від діяльності, яка здійснена на території України, а не від діяльності на території країни свого резидентства за своїм національним законодавством.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позов.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 23.05.2008 року № 0003461705/0, від 13.06.2008 року № 0003461705/1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.