Постанова № 8728071, 18.11.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 5417/09/1470

м.Миколаїв

9:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н..А.,

за участю представників:

позивача: Птичкіної В.В. –дов. №2326/101-05-117-05 від 28.09.2009 (у судовому засіданні 17.11.2009),

відповідача: Мезінова О.Г. –дов. №15248/9/10-016 від 09.06.2009,

Бородіної Л.М. –дов. №30350/9/10-016 від 16.10.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Миколаївський глиноземний завод", пр. Жовтневий, 471,Миколаїв,54051 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 проскасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2009 р. №00010336/0, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.09.2009 №00010336/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- перевірка (планова або позапланова) суб’єкта господарської діяльності повинна проводитися лише за наявності підстав для такої перевірки. Стаття 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України. Відповідно до стаття 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду. Оскільки питання здійснення позапланової виїзної перевірки ТОВ «МГЗ»у судовому порядку не вирішувалось, то рішення, яке було прийнято за результатами такої перевірки, є протиправним.

- Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачено право контролюючого органу надсилати платнику податків податкове повідомлення у випадку, коли перевіркою виявлено недостовірність заявленої суми бюджетного відшкодування. Відповідне право міститься у підпункті б) підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», але у рішенні посилання на зазначену норму відсутнє.

- ТОВ «МГЗ»у грудні 2007 року отримало від ТОВ «С-інжиніринг»електродвигун вартістю 378727,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 63121,30 грн.), про що свідчать виписані постачальником видаткова накладна №42 від 20.12.2007 та податкова накладна №63 від 20.12.2007. В податковому обліку ТОВ «МГЗ»за грудень 2007 року ця податкова накладна була відображена частково, на суму 12624,25 грн. Залишок ПДВ в сумі 50497,05 грн. (63 121,30 грн. - 12 624,25 грн.) був відображений підприємством у складі податкового кредиту травня 2009 року. ТОВ «МГЗ»мало право включити до складу податкового кредиту січня 2008 року (після перерахування її постачальнику), однак цим правом не скористалось. Проте у Законі України «Про податок на додану вартість»відсутня норма, яка забороняє платнику податку суму сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку в одному періоді включати до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.77, 78), посилаючись на те, що:

          - стаття 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає проведення позапланових перевірок тільки за рішенням суду у випадку виникнення інших підстав для проведення перевірки, ніж ті, о зазначені у ч.6 цієї статті. Оскільки обставина, яка була підставою для проведення перевірки ТОВ «МГЗ»була передбачена п.9 ч.6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тому рішення на її проведення було винесено керівником податкового органу у повній відповідності до діючого законодавства;

          - відповідно до абз.9 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, у разі, коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації про ПДВ, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов’язання, прихованого від оподаткування. Право відповідача на направлення позивачу податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування передбачено абз.6 п.3.2, абз.2 п.3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій;

          - факт отримання позивачем у грудні 2007 року двигунів та податкових накладних, був підставою для відображення суми ПДВ у розмірі 63121,3 грн. в повному обсязі у складі податкового кредиту грудня 2007 року, а посилання позивача на неповний розрахунок за товар юридичного значення не має і ніяким чином не впливає на право формування податкового кредиту. Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), тому безпідставним є посилання позивача на можливість часткового відображення суми податкового кредиту.

          Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 18.11.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Договором №152-И від 17.07.2007(а.с.53-57), укладеним між ТОВ «МГЗ»та ТОВ «С-інжиніринг», передбачалась поставка 4 електродвигунів загальною вартістю 1218971,02 грн., при чому умовами договору (Додаток №1) було встановлено, що оплата вартості товару здійснюватиметься як авансовими платежами, так і після поставки.

23.07.2007 ТОВ «МГЗ»перерахувало ТОВ «С-інжиніринг»121897,0 грн. по платіжному дорученню №5794 (а.с.58). На цю суму постачальником була виписана податкова накладна №22 від 23.07.2007 (а.с.59).

01.08.2007 ТОВ «МГЗ»перерахувало ТОВ «С-інжиніринг»121897,10 грн. по платіжному дорученню №6062(а.с.60). На цю суму постачальником була виписана податкова накладна №25 від 01.08.2007 (а.с.61).

21.11.2007 постачальником була здійснена поставка 2 електродвигунів вартістю 461515,36 грн. по видаткових накладних №С-00000032 і С-00000034 (а.с.62, 63). В той же день постачальником були виписані податкові накладні №45 і 46 на загальну суму 217721,27 грн. (а.с.64,65).

Таким чином, поставка 2 електродвигунів була оформлена 4 податковими накладними: №22, №25, №45, №46 на загальну суму 461515,37 грн.

Станом на 21.11.2007, ТОВ «МГЗ»сплатило ТОВ «С-інжиніринг»243794,10 грн.

Платіжним дорученням №9675 від 28.11.2007 (а.с.66) позивач перерахував постачальнику 184606,19 грн., а платіжним дорученням №10019 від 04.12.2007 (а.с.67) ще 184606,15 грн.

Таким чином, станом на 04.12.2007 сальдо розрахунків було 151491,07 грн. на користь ТОВ «МГЗ».

20.12.2007 постачальником була здійснена поставка 2 електродвигунів вартістю 757455,64 грн. по видаткових накладних №С-00000041 і №С-00000042 (а.с.68,69). В той же день постачальником були виписані податкові накладні №62 та №63 (а.с.70, 72). За цей товар ТОВ «МГЗ»мало сплатити 605 964,57 грн. (757455,64 грн. - 151 497,07 грн.).

Платіжним дорученням №10633 від 24.12.2007 (а.с.73) ТОВ «МГЗ»перерахувало постачальнику 302982,26 грн., а платіжним дорученням №92 від 04.01.2008 (а.с.74) залишок суми - 302 982,26 грн.

Таким чином, станом на кінець грудня 2007 року ТОВ «МГЗ»отримало товар та податкові накладні, але повністю за цей товар не розрахувалось, тому сума ПДВ (63121,20 грн.) загальна сума поставки (378727,82 грн.), що була вказана в податковій накладній №63 від 20.12.2007, була відображена у складі податкового кредиту грудня 2007 року частково (12624,25 грн.), в межах здійсненої оплати (75745,56 грн.).

20.07.2009 ТОВ «МГЗ»подана до СДПІ ВПП подана податкова декларація з ПДВ за червень 2009 року, у додатках 3 та 4 до якої позивач визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 35588867,0 грн. (а.с.9-15).

02.09.2009 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГЗ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009 по 31.05.2009, за наслідками якої відповідачем було складено акт №898/36/33133003 (а.с.16-50).

У пункті 3 Висновку акту перевірки відповідач зазначив, що «на порушення п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 68/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, п.1.2, 1.11 ст.1 п.5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-Ш «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зі змінами та доповненнями, п.9 Порядку № 244 від З0.0б.2005р. «Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 50497 грн.».

На підставі №898/36/33133003 від 02.09.2009 відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №00010336/0 від 08.09.2009 (а.с.51), яким зменшено заявлену ТОВ «МГЗ»суму бюджетного відшкодування на 50497,0 грн.

Не погоджуючись з винесеним відповідачем рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному, виходячи з наступного.

Що стосується посилань позивача на те, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки за змістом статті 111 Закону №509-ХІІ позапланові виїзні перевірки платників податків проводяться з підстав, які передбачені ч.ч.6,7 цієї статті, та на підставі наказу керівника податкового органу. При наявності ж інших підстав для проведення позапланової перевірки, які вказаними нормами не передбачені, необхідно рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової перевірки в зв’язку з такими підставами.

Отже, Законом №509-ХІІ передбачено право податкової інспекції на звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, проте рішення суду, як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки, необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені в статті 111 Закону №509-ХІІ.

          Посилання позивача на відсутність у відповідача права на направлення позивачу податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування також відхиляються судом, як надумані, оскільки абз.6 п.3.2, абз.2 п.3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та абз.9 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, дійсно передбачають таке право податкового органу.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст..8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон №168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає лише у випадку фактичного придбання товарів (робіт, послуг), перерахування за них коштів з підтвердженням цього відповідними первинними документами, в тому числі і за виданою податковою накладною, що у грудні 2007 року не було виконано позивачем в повному обсязі, оскільки вартість товару, зазначена у податковій накладній №63 від 20.12.2007, була сплачена позивачем частково.

Тому, суд вважає, що позивачем правомірно було відображено у складі податкового кредиту травня 2009 року та заявлено до бюджетного відшкодування у червні 2009 року, після повної сплати вартості отриманого товару, суму ПДВ у розмірі 50497,0 грн.

Доречним також вважає суд посилання позивача на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містить норм, які забороняли б платнику податку включати суму сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку в одному періоді до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №00010336/0 від 08.09.2009.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,71, п.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2009 №00010336/0 винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві.

3.          Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (пр.Жовтневий, 471, м.Миколаїв, 54051, код ЄДРПОУ 33133003) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 11 лютого 2010.