Ухвала суду № 87277692, 31.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 31.01.2020

ЄУН 937/779/20

1-кс/937/647/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Бражка Івана Євгеновича у кримінальному провадженні № 1202008014000321, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, без освіти, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 307 КК України,

за участю:

слідчого – Бражка І.Є.,

прокурора – Нагорного В.А.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Савона В.В.,

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Бражка Івана Євгеновича у кримінальному провадженні № 1202008014000321, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин, діючи з корисливих мотивів, незаконно, з метою подальшого збуту, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено – «метадон», який внесений до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», який незаконно зберігав при собі з метою подальшого збуту, до моменту затримання о 14 годині 55 хвилин 29.01.2020 на підставі ст. 208 КПК України співробітниками Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області в м. Мелітополі. В ході проведення обшуку затриманого ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено 32 (тридцять два) полімерних згортки з порошкоподібною речовиною білого кольору, один із яких згідно із висновком експерта від 30.01.2020 року, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – метадоном, маса якого склала 0,0144 грам, який останній зберігав при собі з метою подальшого збуту.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів, тобто у кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 1 ст. 307 КК України.

За даним фактом 29.01.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000321 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

30 січня 2020 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 , підтверджується наступними доказами: даним протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 січня 2020 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 30.01.2020; протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 3.01.2020; висновку експерта № 7-308 від 30.01.2020.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, з корисливих мотивів, вчинив злочин, пов`язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, визначеного постійного місця проживання не має, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінального покарання буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи особою, яка офіційно не працевлаштована, постійного джерела прибутку не має із корисливих мотивів, вчинив злочин пов`язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, тому, на думку слідчого, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_3 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

При обранні запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутність постійного місця проживання, є ризик того, що ОСОБА_3 буде переховуватись від органів досудового розслідування.

Особи, які заслуговують на довіру та поручатися за виконання підозрюваним ОСОБА_3 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Враховуючи майновий стан ОСОБА_3 , застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, неможливе.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи те, що, підозрюваний ОСОБА_3 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності буде переховуватись від органів досудового розслідування слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні винуватість у збуті наркотичних засобів не визнав, зазначив, що він їхав з міста Запоріжжя до Мелітополя в гості до брата та мав при собі 32 згортки метадону, який купив в Запоріжжі для власного вживання, оскільки вживає наркотичні засоби з 15 років, проживає в м. Запоріжжі у родича. За адресою його реєстрації в Харківській області будинок відсутній. Просить відпустити.

Захисник підозрюваного – адвокат Савон В.В. у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що слідчим не доведено обґрунтованість підозри, оскільки експертиза проводилась стосовно одного пакету, а тому кваліфікація дій його підзахисного не є правильною. Крім того, не доведено зазначені прокурором ризики, які зазначено формально, не доведено неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, відсутні відомості про те, що може переховуватись.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 29.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140000321 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

30 січня 2020 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива. Також у судовому засіданні з показів підозрюваного встановлено, що він в м. Запоріжжі придбав 32 пакета з метадоном, тому твердження захисника щодо необґрунтованості підозри в даний час не можуть бути взяті до уваги, до закінчення проведення експертного дослідження.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_3 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а також враховуючи те, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, визначеного постійного місця проживання не має.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів.

Враховуючи особу підозрюваного, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Згідно з п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі “Смирнов проти Росії” (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Бражка Івана Євгеновича у кримінальному провадженні № 1202008014000321, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 29 січня 2020 року з 14 години 55 хвилин до 28 березня 2020 року до 14 години 55 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 28 березня 2020 року до 14 години 55 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_3 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 31 січня 2020 року о 16-00 годині.

Слідчий суддя: Т.В.Юрлагіна