Рішення № 87265753, 28.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.01.2020 р. справа №520/46/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Шохи Л.В., представника відповідача - Єрмолаєвої Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Департамент патрульної поліції провизнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, поліцейський), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу (з урахуванням заяви про зменшення) про визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції №75 від 29.11.2019 про застосування до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Муленко Таміли Агасивни дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що дисциплінарне стягнення накладено неуповноваженою особою – начальником Управління патрульної поліції. Наполягав, що поліцейський не мав жодного наміру порушити порядок носіння однострою, адже знаки розрізнення (нагрудний знак, погони та шеврон) були зняті у зв`язку із реалізацією наміру справити природні потреби організму у туалеті працюючої аптеки і спробою уникнути розголосу цього принизливого факту. Стверджував, що керівництвом тероргану поліції не забезпечено належних умов несення служби поліцейськими.

Відповідачі, Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі за текстом - Управління) та Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі за текстом - Департамент), з поданим позовом не погодились.

Аргументуючи заперечення зазначили, що подія скоєння дисциплінарного проступку мала місце. Наполягали, що обставини події оцінені вірно, міра відповідальності обрана правильно, процедура накладення покарання дотримана, рішення про дисциплінарне стягнення прийнято повноваженою особою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник з 10.03.2017 р. проходить публічну службу в органах Національної поліції України, з 13.07.2018 р. обіймає посаду поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, має спеціальне звання – сержант поліції, у нічну зміну 26.09.2019 р. - 27.09.2019 р. ніс службу у складі пішого патруля на території Київського району м. Харкова, близько 00:49год. 27.09.2019 р. прибув за викликом керівника (у формі телефонного дзвінка) на місце несення служби без нагрудного знаку, шевронів та погонів на однострої.

Порушення форми однострою заявник пояснив потребою відправлення природних потреб організму у туалеті працюючої аптеки і бажанням уникнути розголосу цього факту.

Наказом начальника Управління від 11.10.2019 р. №243 за цією подією було призначено службове розслідування.

Результати службового розслідування оформлені висновком від 28.11.2019 р. (далі за текстом – Висновок), який затверджений начальником Управління 28.11.2019 р.

Текст Висновку містить судження про підтвердження події вчинення поліцейським дисциплінарного проступку у вигляді порушення порядку носіння однострою відсутність нагрудного знаку, шевронів та погонів, несумлінне ставлення поліцейського до служби без конкретизації прикладів, пропозицію застосувати покарання у вигляді суворої догани.

29.11.2019 р. начальником Управління з посиланням на Висновок було видано наказ №75 про накладення на заявника дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для видання згаданого наказу суб`єктом владних повноважень обрані положення ст.ст. 11-14 Дисциплінарного статусу Національної поліції України, а фактичною підставою послугувало судження про вчинення дисциплінарного проступку у вигляді перебування о 00:43 хв. 27.09.2019р. під час несення служби без нагрудного знаку, шевронів, погонів на форменому одязі.

За твердженням заявника подія видання оскарженого наказу додатково зумовила зменшення розміру премії за вересень 2019 р.

Не погодившись із правомірністю дисциплінарного покарання та повнотою розрахунків по винагороді за несення служби у вересні 2019 р., заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут).

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п.3 ч.1 ст.18).

Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі забезпечує дотримання публічним службовцем закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій діяльності.

За визначенням ч.1 ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

У силу ч.3 ст.1 Статуту до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч.1 ст.14 цього ж статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

У тексті позову заявник не заперечував дійсність події знаходження о 00:43 хв. 27.09.2019 р. під час несення служби без нагрудного знаку, шевронів, погонів на форменому одязі.

Ця ж подія підтверджена і у тексті Висновку.

Вирішуючи спір, суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону України «Про Національну поліцію» ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.

Як передбачено ч.3 ст.20 цього ж закону, на однострої поліцейського розміщується нагрудний знак із чітким зазначенням його спеціального жетона. Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів.

Отже, за загальним правилом відсутність на однострої поліцейського нагрудного знаку прямо заборонена законом за виключенням виконання функцій у цивільному одязі.

У спірних правовідносинах відсутній випадок виключення із загального правила, адже заявник не перебував у цивільному одязі.

Тому слід визнати, що у діях заявника наявний об`єктивний елемент (сторона) складу дисциплінарного проступку.

Наведені заявником доводи цього не спростовують та об`єктивно не здатні виправдати протиправної поведінки поліцейського, котрий усвідомлено створив умови для власної не ідентифікації.

Суд вважає, що діяння людини із справляння природних потреб організму із дотриманням правил установленого публічного порядку не є принизливим і саме по собі не тягне настання негативних чи несприятливих юридичних наслідків, у тому числі і для поліцейського під час несення служби.

Наведене підтверджено і змістом ч. 2 ст. 13 Статуту, де указано, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Продовжуючи розгляд справи, суд відмічає, що за правилами ч.3 ст.13 Статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У силу ч.3 ст.19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.

Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звідси слідує, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: дисциплінарну комісію та керівника, дискреція кожного з яких є вільною і незалежною один від одного.

Разом із тим, суд відмічає, що недоліки у реалізації дисциплінарною комісією управлінської функції контролю за службовою дисципліною не можуть бути виправлені керівником, позаяк такого порядку дій законом не передбачено.

Повноваження керівників поліції з приводу накладення дисциплінарних покарань розмежовані приписами ст.20 Статуту, згідно з якою керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських (ч.3 ст.20); інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України (ч.4 ст.20).

На вимогу суду відповідачами подані до матеріалів справи копія Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015р. №73 (у редакції наказу від 31.10.2016р. №1114).

Пунктом 20 розділу V згаданого Положення керівник Національної поліції України делегував керівнику Департаменту патрульної поліції Національної поліції України право на вирішення питання стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Департаменту.

У подальшому начальник Департаменту видав наказ №4621 від 11.10.2018 р., яким делегував начальникам управлінь патрульної поліції в областях Департаменту право застосування за результатами службових розслідувань дисциплінарні стягнення у вигляді зауваження, догани, суворої догани.

Оскарженим наказом до заявника був застосований захід дисциплінарного покарання у вигляді суворої догани.

З огляду на відсутність доказів втрати чинності переліченими наказами, суд доходить до переконання про те, що дисциплінарне стягнення було накладено повноважною особою поліції – начальником Управління.

Проте, суд вважає, що цей захід не враховує задекларованої заявником причини порушення однострою - справляння природних потреб організму, тобто вимушеність дій людини у стані крайньої необхідності.

Тому суд вважає, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини спору з`ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння кваліфікувала правильно, норму закону визначила належну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (засадничих гарантій притягнення особи до відповідальності не порушила).

Водночас із цим, дисциплінарною комісією не були взяті до уваги суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, а саме: 1) особливості фізичного функціонування організму людини, котрі спричиняють вимушеність природних потреб, задоволення яких поза розумним сумнівом не виключає настання стану крайньої необхідності; 2) відсутність будь-яких негативних наслідків проступку.

З огляду на викладене, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах складений дисциплінарною комісією Висновок містить недоліки, які полягають у не повною мірою адекватному співвідношенні запропонованої міри відповідальності із характером, змістом та наслідками протиправного діяння поліцейського, зумовленого не спростованою необхідністю задоволення природних потреб людини на випорожнення.

До того ж текст Висновку не містить жодних суджень дисциплінарної комісії з приводу наслідків проступку.

Владний суб`єкт - начальник Управління у спірних правовідносинах діяв виключно на реалізацію суджень Висновку дисциплінарної комісії і тому не міг виправити раніше допущених дисциплінарною комісією недоліків.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позову у частині вимоги про скасування оскарженого наказу стосовно накладення дисциплінарного стягнення у вигляді судової догани.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку із тим, що оскаржений наказ створив для заявника негативні наслідки, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 29.11.2019р. №75.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 29 січня 2020 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.