Рішення № 87265754, 29.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.01.2020 р. справа №520/13846/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 17.12.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 08.01.2020 р. після усунення заявником недоліків в оформленні матеріалів позову на виконання ухвали суду від 18.12.2019р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 24.01.2019 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування та визнання незаконним рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 114 від 20.11.2019р.; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати в повному обсязі пенсію ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за вислугу років з 12.11.2019р., з розрахунку 90% від розміру заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати, виданих прокуратурою Харківської області від 06.11.2019р. №18-329 без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993р., у редакції Закону від 12.07.2001р. №2663-111.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має достатній сукупний показник стажу для призначення пенсії як за рахунок роботи на посадах прокурорів, так і за рахунок виконання іншої діяльності, котра структурно включається до вислуги років прокурора. Наголошував, що унаслідок вчинення пенсійним органом протиправної відмови позбавлений пенсійного забезпечення на умовах ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ із змінами та доповненнями.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом – адміністративний орган, владний суб`єкт, пенсійний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що станом на момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років стаж роботи громадянина на посадах прокурорів становив менше 24 років та 6 місяців. Наголошував, що указана обставина є нездоланною перешкодою у призначенні пенсії за вислугу років у прокуратурі.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився 20.01.1978 року, у період 01.09.1994 р. - 30.06.1999 р. (тобто 4 роки 9 місяців та 29 днів) навчався на денному відділенні факультету №2 Української державної юридичної академії.

До матеріалів позову заявником не приєднано копію трудової книжки, але з копії довідки прокуратури Харківської області від 11.11.2019 р. №11-1051вих-19 вбачається, що з 14.09.1998 р. заявник безперервно працював в органах прокуратури.

12.11.2019 р. заявник звернувся до пенсійного органу з питання призначення пенсії за вислугу років на умовах ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ із змінами та доповненнями.

Рішенням пенсійного органу №114 від 20.11.2019 р. письмово оформлена відмова у призначенні пенсії за зверненням заявника.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для вчинення оскарженої відмови пенсійним органом обрані положення ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ, а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про недостатність стажу роботи (вислуги років), показник якого у період 01.10.2019р.-30.09.2020р. має перевищувати 24 роки та 6 місяців.

Не погодившись із правомірністю відмови пенсійного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У той же час, відносини із пенсійного забезпечення прокурорів до 14.07.2015р. були унормовані приписами Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, а з 15.07.2015р. регламентовані приписами Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ.

Доводи заявника про застосування до спірних правовідносин ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ із змінами та доповненнями слід визнати юридично неспроможними, адже цей акт права втратив чинність, а відтак, не може унормовувати тих правовідносин, які будуть виникати у майбутньому, тобто після цієї події.

Відтак, слід керуватись тим актом права, який є чинним на момент виникнення спору, тобто на 12.11.2019р. (як на календарну дату звернення заявника з приводу призначення пенсії за вислугу років).

Згідно з ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

При цьому, у силу ч.2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Отже, вимоги заявника про призначення пенсії у розмірі 90% заробітку задоволенню не підлягають.

Стаж роботи на посадах прокурорів визначається за правилами ч.6 ст.86 Закону України "Про прокуратуру", де передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями.

Отже, до стажу роботи у цілях призначення пенсії у порядку ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII підлягають включенню часові проміжки виконання трудової функції посадах: 1) за переліком ст.15 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII, 2) стажистами, 3) помічників і старших помічників прокурорів, 4) слідчих, 5) суддів.

До набрання чинності нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII правовідносини з проходження служби в органах прокуратури були урегульовані приписами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ.

Зафіксований у копії довідки прокуратури Харківської області від 11.11.2019 р. №11-1051вих-19 час безперервної праці заявника в органах прокуратури складає період 14.09.1998 р. - 11.11.2019 р. (тобто 21 рік 1 місяць та 28 днів), хоча у тексті позову заявником указано про неоскарження стажу роботи в прокуратурі у 20 років 1 місяць та 6 днів.

За правилами ч.6 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Суд відмічає, що відносно заявника має місце перетин календарних проміжків часу, які структурно підлягають включенню до вислуги років прокурора, а саме: період навчання на денній формі навчання у вищому юридичному навчальному закладі: 01.09.1994 р. - 30.06.1999 р. (тобто 4 роки 9 місяців та 29 днів) перетинається із часом роботи в прокуратурі: 14.09.1998 р. - 30.06.1999 р.

Таким чином, до періоду навчання може бути включений лише проміжок часу 01.09.1994 р. – 14.09.1998 р., що складає 4 роки 13 днів.

Половина цього проміжку часу з округленням на користь заявника дорівнює 2 рокам 7 дням.

Отже, підсумковий показник вислуги років заявника не може перевищувати 23 роки 2 місяці 5 днів (як добуток арифметичної дії з додавання показника строку служби - 21 рік 1 місяць та 28 днів до показника половини строку навчання - 2 роки 7 днів за умови призначення спеціального звання одразу із подією призначення на службу).

Разом із тим, для набуття права на призначення пенсії станом на 12.11.2019 р. сукупний показник вислуги років заявника відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ повинен бути не меншим за 24 роки 6 місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, позаяк при винесенні рішення за письмовим зверненням громадянина з приводу призначення пенсії обставини фактичної дійсності з`ясував повно, норму закону обрав належну, зміст цієї норми витлумачив вірно, взяв до уваги усі юридично значимі фактори.

Правомірність вчиненого пенсійним органом управлінського волевиявлення виключає ймовірність порушення суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

З цих міркувань у позові в цій частині належить відмовити.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.