Рішення № 87199242, 17.01.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 р. м. Чернівці Cправа № 824/1195/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сенюх Ю.І.,

представника позивача Саламандика А.І.,

представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.12.2019р. у справі №824/1195/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо виключення з розрахунку стажу служби в поліції майора поліції оперуповноваженого відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НП до календарної вислуги років ОСОБА_1 - стажу служби в податковій міліції; визнано протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не зарахування до календарної вислуги років майору поліції оперуповноваженому відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НП ОСОБА_1 - пільгової вислуги років за роки служби в УБОЗ та пільгу за участь в АТО; зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати до календарної вислуги років для виходу на пенсію майору поліції оперуповноваженому відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НП Задорожному ОСОБА_2 Павловичу - роки служби в податковій міліції, пільгову вислугу років за роки служби в УБОЗ та пільгу за участь в АТО; зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України провести перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 в частині надбавок за стаж служби в поліції; відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо зарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років - років навчання у вищому навчальному закладі.

У поданій 09.01.2020р. до суду заяві позивач просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про стягнення на користь позивача судових витрат.

15.01.2020р. представником відповідача до суду подано заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, обґрунтовані тим, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами. У зв`язку з цим, відповідач вказує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що сума його гонорару є завищеною, зважаючи на складність справи, витрачений час, та є неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У відповідності до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В судовому засіданні 17.01.2020р. представник позивача просив задовольнити подану позивачем заяву та стягнути на користь останнього судові витрати на правову допомогу згідно наявних у справі доказів понесення таких витрат.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового розгляду представника відповідача повідомлено належним чином, відтак, суд вважає, що його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву позивача, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази понесення позивачем судових витрат, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки, справа розглядалась у порядку письмового провадження, подати відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі позивачу не представилось можливим. Однак, разом з позовом позивачем було подано попередній розрахунок суми витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, яка становить 10000грн. (а.с.78).

В силу положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

У рішенні суду від 26.12.2019р. питання щодо стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту не вирішувалось у зв`язку з тим, що позивача звільнено від його сплати на підставі Закону України "Про судовий збір".

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 06.09.2019р. між ОСОБА_1 та адвокатом Саламандиком Андрієм Івановичем, укладено договір про надання правової допомоги (а.с.123-124).

Пунктом 3 договору від 06.09.2019р. встановлено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається у відповідному розрахунку (розрахунках), який є невід`ємним додатком до договору.

Виплати за цим договором складаються з:

- суми гонорару, що виплачується клієнтом адвокату та становить фіксований розмір або погодинну оплату, про що зазначається в розрахунку;

- сум, що виплачуються клієнтом для покриття фактичних видатків, пов`язаних з наданням правової допомоги за цим договором.

Згідно Розрахунку до Договору про надання правової допомоги від 06.09.2019р., сторони погодили вартість правової допомоги за Договором від 06.09.2019р., яка становить 10000грн. В дану суму входить:

- вивчення матеріалів;

- подача запитів;

- підготовка позовної заяви;

- представництво інтересів позивача в Чернівецькому окружному адміністративному суді.

Разом з цим, порядок розрахунку визначено наступний: 5000грн. клієнт оплачує при підписанні договору; повний розрахунок за договором проводиться після призначення справи до судового розгляду (а.с.117).

Позивачем здійснено оплату послуг за цим договором 06.09.2019р. в розмірі 5000грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №66 та 12.11.2019р. в розмірі 5000грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №76 (а.с.118-119).

Таким чином, згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги сплачено 10000грн.

Приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши складність справи (в тому числі, обсяг заявлених вимог) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає обґрунтованими витрати на оплату послуг адвоката щодо вивчення матеріалів; підготовки позовної заяви. Такі послуги (роботи) підтверджуються матеріалами справи, а відтак підтвердженими є і витрати на їх оплату.

Водночас, суд вважає, що надання інших послуг не підтверджено належними доказами та необґрунтовано з наступних підстав.

Так, згідно Розрахунку, наданого позивачем в якості доказу понесених витрат на правову допомогу, в сплачену позивачем суму (10000грн.) входить: вивчення матеріалів; подача запитів; підготовка позовної заяви; представництво інтересів позивача в Чернівецькому окружному адміністративному суді.

Проте, дану справу призначено до розгляду (та розглянуто) в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, тобто, в письмовому провадженні, що не передбачало участь позивача чи його адвоката у судовому розгляді, оскільки, справа розглядалась за наявними у ній матеріалами. Таким чином, послуга адвоката з представництва інтересів позивача в Чернівецькому окружному адміністративному суді матеріалами справи не підтверджена, а відтак такі витрати суд вважає необґрунтованими.

Крім того, згідно наданого Розрахунку, до послуг, наданих адвокатом в межах сплаченої суми, віднесено - подання запитів. Натомість матеріали справи не містять адвокатських запитів, направлених адвокатом Саламандиком А.І. в інтересах позивача, як і відповідей на такі запити.

Зважаючи на викладене, а також те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності (дійсності) адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, такі витрати, в частині наведених вище послуг, матеріалами справи не підтверджені, відповідно відшкодування таких витрат позивачу з боку відповідача є необґрунтованим.

З матеріалів справи видно, що Договором та Розрахунком не передбачено погодинної оплати послуг адвоката. Поряд із цим, визначено обсяг робіт (послуг) та оплату за них у фіксованому розмірі, що не заборонено процесуальним законодавством. Поряд із цим, у зв`язку з відсутністю чіткого визначення (чи розмежування) в оплаті послуг, а також, враховуючи висновок суду щодо обґрунтованості таких витрат в одній частині та необґрунтованості в іншій, суд вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню сума витрат, що становить 7500грн. (вивчення матеріалів; підготовка позовної заяви).

Щодо клопотання представника відповідача про відмову у відшкодуванні витрат на оплату правової допомоги суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що дана справа є справою незначної складності з невеликим обсягом досліджуваних доказів є необґрунтованими, оскільки, такі обставини можуть бути підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а не для відмови у їх відшкодуванні повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат між сторонами, з урахуванням ч.1,3 ст.139 КАС України та вище наведених висновків щодо обґрунтованості таких витрат, суд вважає, що на користь позивача слід присудити понесені ним витрати професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 5250грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Керуючись статтями 134, 139, 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву представника позивача Саламандика А.І. задовольнити частково.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департамента внутрішньої безпеки Національної поліції України судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. У решті заявлених вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Додаткове рішення у повному обсязі складено 27 січня 2020 р..

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул.Богомольця, 10, м.Київ-01, МСП 01601 код ЄДРПОУ 40108578)

Суддя В.О. Кушнір