Рішення № 87164853, 24.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2020 року № 320/778/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н. Д., розглянувши в місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварської міської ради Київської області, в якому просив суд:

визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям пункту 3 Рішення міської ради від 08.11.2018 №1141-48-07 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 », яким вирішено: « 3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 01.10.2018 №11-16-2/6928, №11-16-2/6929 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України»;

скасувати пункт 3 Рішення міської ради від 08.11.2018 №1141-48-07 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 », яким вирішено: « 3. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 від 01.10.2018 №11- 16-2/6928, №11-16-2/6929 відмовити у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає Земельний кодекс України»;

зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути дві заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до вимог пункту 2, пункту 6 частини 6 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року», Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018, справа № 1-11/2018 (3830/15);

визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за порушення статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», яка розглянула заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018, за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто;

зобов`язати керівника органу влади Броварської міської ради Київської області, розглянути заяви позивача від 01.10.2018, особисто та в присутності позивача;

визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за зміну підстав звернення позивача щодо відведення земельної ділянки викладену в заявах від 01.10.2018, та примушенням надавати проект землеустрою до заяви, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки, відповідно заяв позивача;

зобов`язати Броварську міську раду Київської області усунути недоліки при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян», провести службову перевірку, та встановити, ким де і коли було змінено підстави звернення ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в заявах від 01.10.2018, та встановити, хто примушує позивача надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки;

зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та має права і пільги передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також позивач вказав, що він відноситься до осіб прирівняних до осіб з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни та має право на пільги і переваги встановлені для інвалідів Великої Вітчизняної війни. Крім того, позивач зазначив, що відноситься до постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії та має пільги передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що набув право на пільгове отримання земельної ділянки, проте, всупереч вимогам чинного законодавства з боку відповідача чиняться перешкоди у реалізації вказаного права.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме розпискою позивача від 01.03.2019 та роздруківкою з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" про одержання відповідачем 12.03.2019 копії ухвали суду від 25.02.2019.

Відповідачем, поза межами встановленого судом п`ятнадцятиденного строку, 01.04.2019 нарочно подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, за результатом вивчення змісту якого судом встановлено, що останній позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

В силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Про поважність причин неподання відзиву у встановлений судом строк відповідач суд не повідомив.

Незважаючи на подання відзиву поза межами встановленого судом строку, суд дослідив його зміст та встановив, що на обґрунтування своїх заперечень відповідач пояснив, що під час прийняття рішення у спірній частині порушень вимог законодавства не було. Прийняте рішення є обґрунтованим та мотивованим, оскільки під час розгляду заяв позивача від 01.10.2018 було встановлено, що звертаючись із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі 0,10 га, розташованої в м. Броварах Київської області, до заяви було додано аркуш, на якому розміщені шість прямокутників, з яких неможливо було ідентифікувати а ні місцезнаходження земельної ділянки, а ні взагалі, що це позначені саме земельні ділянки. В подальшому позивача було поінформовано листом від 24.10.2018 за вих. № 1-18/1057 про те, що порушене ним питання буде розглянуто на сесії міської ради, що запланована на 08.11.2018. Вказаний лист доведений до відома позивача шляхом направлення його засобами поштового зв`язку, про що свідчать відповідна квитанція про направлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та роздруківка з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення, згідно з якою вказаний лист вручено позивачеві 26.10.2018.

У відповіді на відзив позивач акцентував увагу суду на подання відзиву відповідачем з порушенням встановленого строку та заперечував факт отримання вищезгаданого листа від 24.10.2018 за вих. № 1-18/1057 відповідача, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Крім цього, позивачем 23.09.2019 та 28.11.2019 були подані заяви про збільшення розміру позовних вимог та, як наслідок, залучення ще одного відповідача по справі.

Дослідивши зміст даних заяв судом встановлено, що позивач фактично доповнює даний позов новими позовними вимогами, які відрізняються від вперше заявлених як предметом так і підставами.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу положень статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи приписи статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку із положеннями статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, ту обставину, що розгляд справи відбувався без проведення судового засідання, позивач мав право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних не пізніше ніж через 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки позивачем були подані клопотання пізніше ніж через 30 днів після відкриття провадження у справі, враховуючи, що позивач змінив одночасно предмет та підстави позову, суд здійснює розгляд даної справи з урахуванням позовних вимог, що були викладені у позовній заяві вперше.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , згідно з наданим посвідченням є інвалідом війни ІІ групи та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни; є інвалідом третьої групи має пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР і радянських республік для інвалідів Вітчизняної війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також є особою, яка постійно працювала або проживала у зонах безумовного та гарантованого добровільного відселення у 1990 р., категорії 3, і має право на пільги та переваги, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 13).

З матеріалів справи встановлено, що 01.10.2018 позивач звернувся до Броварської міської ради Київської області із заявою вх. № 11-16-2/6928 та заявою вх. № 11-16-2/6929 щодо відведення земельної ділянки, відповідно до пільг передбачених законодавством, та заявою вх. № 11-16-2/6930 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з доданим графічним матеріалом (а.с. 14-16).

Крім того, посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», позивач виявив бажання бути присутнім під час розгляду його заяв.

Листом від 24.10.2018 № 1-18-/1057 за підписом міського голови Сапожко І.А., який отриманий позивачем 26.10.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0740023535797, останній повідомив позивача про те, що всі питання включені до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради, що запланована на 08.11.2018. Також відповідач зазначив у даному листі, що відповідно до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації», проект рішення оприлюднений на офіційному веб-сайті міської ради. Також повідомлено, що проекти рішень Броварської міської ради, заплановані до розгляду на черговій сесії, будуть подані на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, засідання якої відбудеться 29.10.2018 о 09 годині за адресою: вул. Гагаріна, 15, в приміщенні зали засідань Броварського міськвиконкому.

Відповідно до пункту 3 рішення Броварської міської ради Київської області від 08.11.2018, за результатами розгляду заяв від 01.10.2018 вх. № 11-16-2/6928 та вх. № 11-16-2/6928, позивачеві відмовлено у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі 0,10 га, у зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як того вимагає Земельний кодекс України.

З даного приводу суд зазначає таке.

Положеннями статті 144 Конституції України установлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною першою статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Відповідно до пункті 2, 6 частини першої статті 34 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги особам з інвалідністю, ветеранам війни та праці, сім`ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, особам з інвалідністю з дитинства, багатодітним сім`ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва; вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 78 Земельного кодексу України установлено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Положеннями пунктів "а" та "б" статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства суд дійшов висновку, що законодавством передбачена певна категорія осіб, які на пільгових умовах (першочергове право, переважне право за наявності декількох претендентів на одну і ту ж земельну ділянку) мають право отримати земельні ділянки, водночас розгляд таких клопотань здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування виключно на пленарних засіданнях з дотриманням усіма учасниками положень та порядку, що передбачені Земельним кодексом України, зокрема, статтями 118 та 122.

При цьому суд зазначає, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у пункті 3 оскаржуваного рішення, а саме ненадання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд дійшов висновку, що дана відмова є протиправною, оскільки підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку або ненадання заявником повного пакету документів.

Більш того, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.

Зважаючи на таке, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним. Водночас, належним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення Броварської міської ради Київської області від 08.11.2018 № 1141-48-07, а не визнання протиправними дії відповідача, оскільки відповідач має право приймати рішення з даного приводу в силу закону. Разом з цим, законність прийнятих рішень може бути предметом судового розгляду.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Броварську міську раду Київської області розглянути дві заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018 про відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва на черговій сесії цієї ради відповідно до вимог пункту 2, пункту 6 частини 6 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» та також Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців від 15 квітня 1994 року, яка ратифікована Україною 26 квітня 1996 року», Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018, справа № 1-11/2018 (3830/15), суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що 01.10.2018 позивач звернувся до Броварської міської ради Київської області із заявами вх. № 11-16-2/6928 та вх. № 11-16-2/6929 щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва на пільгових умовах (а.с.14, 15).

Як вбачається із змісту даних заяв, позивач просив відповідача здійснити їх розгляд на черговій сесії. Разом з цим, позивач також у даних заявах просив відповідача розглянути їх особисто та у присутності позивача, посилаючись при цьому на Закон України "Про звернення громадян".

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, яке було прийнято за результатами розгляду заяв позивача від 01.10.2018 вх. № 11-16-2/6928 та вх. № 11-16-2/6929, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивача, в тому числі і щодо дотримання кожним із учз урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.

Також суд звертає увагу на правову позицію, що висловлена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №520/8576/18, від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18, від 29.08.2019 у справі №540/2441/18, відповідно до яких ефективність судового захисту не може досягатися шляхом спонукання суб`єктів владних повноважень до дій, які виходять за межі їх законних повноважень.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за порушення статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», яка розглянула заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018, за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто суд зазначає таке.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно із частиною третьою статті 3 цього ж Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

У відповідності до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку (стаття 20 вказаного Закону).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

При цьому, статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як вже було встановлено судом, листом від 24.10.2018 № 1-18-/1057 "Про надання інформації" за підписом міського голови Сапожко І.А., який отриманий позивачем 26.10.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0740023535797, останній повідомив позивача про дату проведення засідання чергової сесії та про те, що проекти рішень Броварської міської ради, заплановані до розгляду на черговій сесії, будуть подані на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, засідання якої відбудеться 29.10.2018 о 09 годині за адресою: вул. Гагаріна, 15, в приміщенні зали засідань Броварського міськвиконкому.

У відповіді на відзив позивач поставив під сумнів факт отримання поштового відправлення у зв`язку із відсутністю його підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, із представлених відповідачем суду доказів не встановлено факту неотримання позивачем поштового відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0740023535797 Бровари), оскільки з роздруківки відстеження поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" встановлено, що поштове відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 0740023535797 Бровари) вручено о 15 год. 30 хв. 26.10.2018 (індекс 07403, м. Бровари), що також підтверджено копією рекомендованого поштового відправлення про вручення позивачеві листа 26.10.2018, про що працівником відділу поштового зв`язку проставлений власноручний підпис у відповідній графі.

Відтак, твердження позивача про порушення його прав у цій частині є помилковим, а його позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем не наведено, а судом не встановлено факту звернення особисто позивача до керівника органу влади та, як наслідок, його відмови у розгляді особисто порушеного позивачем у заявах від 01.10.2018 вх. № 11-16-2/6928 та вх. № 11-16-2/6929 питань.

Також суд звертає в черговий раз увагу на те, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання Броварську міську раду Київської області, в особі її керівника розглянути заяви позивача від 01.10.2018, особисто та в присутності позивача є похідною від попередньої позовної вимоги, відмова у задоволенні первинної позовної вимоги є підставою для відмови у задоволенні і похідної вимоги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Броварської міської ради Київської області, що полягають у зміні підстав звернення позивача щодо відведення земельної ділянки викладену в заявах від 01.10.2018, примушенням надавати проект землеустрою до заяви, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки суд зазначає, що доказів як зміни так і примушенні у наданні документів суду не надано. Водночас судом у межах даного провадження надано оцінку щодо правомірності відмови відповідача у відведенні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Броварську міську раду Київської області усунути недоліки при розгляді звернень громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян», провести службову перевірку, та встановити, ким де і коли було змінено підстави звернення ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в заявах від 01.10.2018, та встановити, хто примушує позивача надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 826/16634/16 Касаційний адміністративний суд зазначив, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених у публічно-правових відносинах прав особи, що звернулася до суду з позовом.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу; установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (установити факт порушення), і визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, для захисту якого подано позов.

Повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 КАС України. Так, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2).

Відповідно до ч. 4 цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові від 05.05.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин цієї справи, передумовою прийняття відповідачем рішення є звернення позивача із відповідною заявою та її розгляд.

Водночас позивачем не надано доказів щодо звернення до відповідача з вимогою провести службову перевірку задля встановлення ким, де і коли було змінено підстави звернення ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки в заявах від 01.10.2018, встановлення осіб, які примушували позивача надавати документи, які не передбачені законодавством при відведенні земельної ділянки, тобто розгляд порушеного у даному позові питання відповідачем не здійснювався у зв`язку із відсутністю відповідного звернення позивача з такою вимогою.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У цей же час суд зазначає, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.

Однак, позивачем не доведено наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів у цій частині.

Суд також звертає увагу на те, що на рівні конкретних адміністративних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави реалізується через механізми контролю за діяльністю носіїв публічної влади, які включають або пов`язані з механізмами оскарження. Зокрема, у п. 55 рішення ЄСПЛ у справі "Класс та інші проти Німеччини" (06.09.1978р.) Суд наголосив: Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (п. 56 абз. 2 рішення). Ця ж теза приведена і у Рішенні у справі "Волохи проти України". У справі "Броуґан та інші проти Сполученого Королівства" і "Алтай проти Туреччини" Суд зазначив, що згідно з принципом Верховенства права судовий контроль за діяльністю виконавчої влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.

При цьому законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання суб`єктом владних повноважень законної мети) і процедурні гарантії є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля. Зокрема, у справі "Ечюс проти Латвії" Суд акцентує увагу на тому, що захист від свавілля становить сполучну ланку між Конвенцією і принципом Верховенства права.

За загальним правилом, суди повинні дослідити прийняті суб`єктом владних повноважень акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи вимогу позивача про зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці обставин, що перешкоджають виконанню рішенню суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Так, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Суд зазначає, що обґрунтування необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи не було встановлено обставин, що свідчать про намір відповідача не виконувати рішення суду.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. При цьому, у випадку невиконання відповідачем рішення суду, позивач не позбавлений права звернути його до примусового виконання у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того суд наголошує, що в силу вимог статті 382 Кримінального кодексу України, за умисне невиконання рішення суду, що набрали законної сили, або перешкоджання його виконанню передбачена кримінальна відповідальність.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат в розмірі 50000, 00 грн. на підготовку до розгляду справи та витрати пов`язані з розглядом справи та, відповідно, стягнути їх на його користь.

Суд зазначає, що позивач самостійно здійснював підготовку та подання до суду позовної заяви, професійною правничою допомогою не користувався, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів зворотного.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу позивача на те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено стягнення за рахунок відповідача, у разі задоволення позову, витрат позивача за самостійне складання позовної заяви та самостійну підготовку до розгляду справи.

Крім цього, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення таких витрат, як і доказів прибуття до суду у межах даного провадження, яке було здійснено без виклику сторін.

Отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за складання цього позову, за підготовку до розгляду справи в розмірі 50000, 00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, враховуючи ту обставину, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду, то стягнення відповідних витрат за рахунок відповідача на користь ОСОБА_1 не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Броварської міської ради Київської області від 08.11.2018 №1141-48-07 «Про розгляд заяв ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Броварську міську раду Київської області (ЄДРПОУ 26376375; адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Юрія Гагаріна, 15) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 01.10.2018 №11-16-2/6928, №11-16-2/6929, у порядок, строки та спосіб, що визначені діючим законодавством, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення - 24.01.2020.

Суддя Панченко Н.Д.