Ухвала суду № 8715622, 23.03.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-2596/10 Головуючий у 1 інстанції: Дундар І.О.

Категорія: 26 Доповідач: Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Артамоновій С.О.

за участю:

представника відповідача Коліхової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди з апеляційними скаргами відповідачів - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 грудня 2009 року , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 грудня 2009 року на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області стягнуто 10 000 грн. та з Державного підприємства «Артемвугілля» (далі ДП «Артемвугілля») 9000 грн. (а.с. 53-56).

В апеляційній скарзі відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зазначає, що правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок Фонду відсутні. Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, з Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені підпункт «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, частина 3 ст. 34, які передбачали зобовязання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду.

Винними в професійних захворюваннях позивача є підприємства, на яких він працював та які не забезпечили йому безпечні умови праці, а тому відповідальність за заподіяння позивачу моральної шкоди повинна наступати за ст. 237№ КЗпП України, ст. 1167 ЦК України.

Позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди.

Судом дана невірна оцінка глибині моральних страждань позивача, не врахована його залишкова працездатність.

Суд не врахував, що Фонд відшкодовує позивачу втрачений заробіток, витрати на медичну та соціальну допомогу, йому виплачена одноразова допомога, що в значній ступені відшкодовує моральні страждання позивача.

Суд не врахував, що позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України трьохмісячний строк звернення до суду (а.с. 59-60).

Державне підприємство «Артемвугілля» , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі також просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зазначає, що згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року вимоги ст. 237№ КЗпП України та ст. 1167 ЦК України не розповсюджуються на осіб, які підлягають обовязковому соціальному страхуванню згідно з Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». ДП «Артемвугілля» щомісяця перераховує до фонду соціального страхування 13,6% від фонду оплати праці.

Згідно Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Задовольняючи позов, суд не врахував, що позивач був обізнаний про негативні фактори роботи та наслідки, до яких може привести праця на вугільному підприємстві, проте відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону праці» від цієї роботи не відмовився, продовжував працювати, отримуючи за роботу у шкідливих умовах праці певні компенсації та пільги.

Позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди.

Вина ДП «Артемвугілля» в заподіянні позивачу моральної шкоди відсутня (а.с. 61-63).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги Фонду підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2, представник Державного підприємства «Артемвугілля» у судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник Державного підприємства «Артемвугілля» Крижановська Г.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи від 28 грудня 2009 року (а.с. 72), повістку про явку в суд 23 березня 2010 року отримала 16 березня 2010 року під розпис (а.с. 82).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час працював на вугільних підприємствах на підземних роботах: на шахті «Олександр-Захід» з 18 березня 1975 року по 18 січня 1999 року, на шахті ім. А.І. Гайового з 30 липня 2001 року по 11 листопада 2003 року (а.с.8-11).

Внаслідок дії шкідливих умов праці він отримав два професійних захворювання:

- хронічна вертеброгена попереко-крижова радікулопатія, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 17 вересня 2003 року (а.с.12);

- антракоз, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 29 серпня 2007 року, складеного за участь представника ВП «Шахта ім. А.І. Гайового ДП «Артемвугілля» (а.с. 13).

Рішенням МСЕК від 17 жовтня 2003 року позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності за професійним захворюванням хронічна вертеброгена попереко-крижова радікулопатія - 50%, його визнано інвалідом третьої групи безстроково (а.с. 39).

Рішенням МСЕК від 19 вересня 2007 року йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності за професійним захворюванням антракоз (пневмоконіоз) 35% та повторно за хронічною вертеброгеною попереко-крижовою радікулопатією 30%, а за сукупністю 65% безстроково (а.с. 40).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню:

- за професійним захворюванням хронічна вертеброгена попереко-крижова радікулопатія, за яким позивачу втрата професійної працездатності вперше була встановлена 17 жовтня 2003 року, на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області;

- за професійним захворюванням антракоз (пневмоконіоз), за яким позивачу втрата професійної працездатності вперше була встановлена 19 вересня 2007 року, на підставі ст. 2371 КЗпП України, тобто за рахунок ДП «Артемвугілля».

Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV(з наступними змінами) та ст. 2371 КЗпП України.

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992р. № 2694-XII (в редакції Закону N 229-IV від 21 листопада 2002 року) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з п/п «е» п. 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобовязаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містили будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, підпункт «е» пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобовязання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду, з Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені.

Разом з тим, за змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», абзацу 3 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає з дня встановлення особі такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно ст. 13 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» перший страховий випадок з позивачем стався 17 жовтня 2003 року, коли МСЕК йому вперше була встановлена втрата професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічна вертеброгена попереко-крижова радікулопатія, тобто до внесення зазначених змін до Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV.

На час виникнення між позивачем та Фондом правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди за страховим випадком, що стався 17 жовтня 2003 року, положення п/п «е» п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» діяли, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди за страховим випадком, що стався 17 жовтня 2003 року, на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і доводи Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, є такими, що не ґрунтуються на законі.

Отримання позивачем за Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхових виплат втраченого заробітку, одноразової допомоги, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до ст. 1, ст. 21 та ст. 28 зазначеного Закону в редакції, яка діяла до 20 березня 2007 року, не позбавляє його права на отримання страхової виплати за моральну шкоду.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин існував спеціальний закон, що регулював питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок професійного захворювання, доводи Фонду про те, що моральна шкода позивачу за страховим випадком, який стався 17 жовтня 2003 року, повинна відшкодовуватися роботодавцем, який не забезпечив належні умови праці, на підставі ст. 1167, ст. 237№ КЗпП України, не заслуговують на увагу.

З 20 березня 2007 року спеціальний закон щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоровя на виробництві, відсутній, а тому до правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу професійним захворюванням, за яким втрата працездатності вперше була встановлена 19 вересня 2007 року, повинен застосовуватися загальний закон, яким є ст. 2371 КЗпП України.

Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи ДП «Артемвугілля» про те, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ушкодження його здоровя, повинно здійснюватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не ґрунтуються на законі.

Згідно рішенню Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Посилання ДП «Артемвугілля» на рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року у справі про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування , згідно якого моральну шкоду потерпілому відшкодовує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України , не заслуговує на увагу, оскільки в ньому мова йшла про редакцію Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та правовідносини, які існували до 20 березня 2007 року.

З матеріалів справи встановлено, що професійне захворювання антракоз (пневмоконіоз) позивачу вперше було встановлено 17 вересня 2007 року, тобто вже після виключення з Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обовязку Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду, а тому правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоровя під час виконання трудових обовязків, регулюються саме ст. 2371 КЗпП України.

Доводи ДП «Артемвугілля» про відсутність його вини в заподіянні позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 29 серпня 2007 року причинами професійного захворювання позивача антракоз є запиленість повітря робочої зони вугільним пилом, неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту (а.с. 13), що свідчить про те, що роботодавець, тобто ДП «Артемвугілля» порушив право позивача на безпечні умови праці.

Та обставина, що позивач був обізнаний про негативні фактори роботи та наслідки, до яких може привести праця на вугільному підприємстві, не звільняє відповідача від відповідальності за незабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок порушення ДП «Артемвугілля» права позивача на безпечні умови праці позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок порушення законного права на безпечні умови праці позивач отримав професійне захворювання - антракоз, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Правильно встановивши, що правовідносини між позивачем та ДП «Артемвугілля» регулюються ст. 2371 КЗпП України, суд першої інстанції зайво послався як на підставу задоволення позову ще й на ст. 1167 ЦК України. При цьому суд не врахував, що с таття 1167 ЦК України регулює позадоговірні відносини, а тому не поширюється на спірні правовідносини, які випливають із трудових правовідносин.

Доводи відповідачів про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки відсутній висновок МСЕК про встановлення такого факту, не ґрунтуються на законі.

Частиною 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на положеннях якої ґрунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 року по справі №1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Доводи відповідачів про порушення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права на відшкодування моральної шкоди, також не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди,завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя, позовна давність не поширюється.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в звязку із ушкодженням його здоровя та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок професійних захворювань відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач в звязку з отриманням кожного з професійних захворювань, ступінь втрати професійної працездатності за кожним з професійних захворювань, неможливість працювати на певній роботі і визначив її розмір в сумі 10 000 грн. за страховим випадком 17 жовтня 2003 року та 9000 грн. за професійним захворюванням, виявленим в вересні 2007 року.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим. Позивач в середньому віці отримав за кожним із професійних захворювань значну втрату професійної працездатності, його визнано інвалідом 3 групи безстроково, відновлення стану його здоровя є неможливим. Доводи відповідачів про завищену оцінку глибини моральних страждань позивача є необґрунтованими.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

З апеляційної скарги відповідачем - ДП «Артемвугілля» сплачені судовий збір в розмірі, встановленому ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів».

Відповідно до п. 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області від сплати судового збору звільнено.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з апеляційної скарги Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області не сплачені.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.

Оскільки апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилена, витрати на інформаційно-технічне забезпечення підлягають стягненню з апелянта на користь держави.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» із справ з розгляду позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи сплачуються з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 в розмірі 15 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги відповідачів - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області та Державного підприємства «Артемвугілля» відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 грудня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 (п'ятнадцять) гривень ( на розрахунковий рахунок 31219259700001, одержувач державний бюджет, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050000).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко