Рішення № 87120342, 20.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 160/4141/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням необмежених в розмірі основних видів грошового забезпечення, всіх додаткових видів грошового забезпечення та премії в розмірі 83% (замість 70%) грошового забезпечення для обчислення її основного розміру та без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) розрахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) пенсію з 01.01.2018 року з посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня календарного року, всіх додаткових видів грошового забезпечення, а саме: робота з таємними виробами, носіями, документами - 15%; надбавка за особливо важливі завдання - 50%; премія - 10%, в розмірі 83% грошового забезпечення для обчислення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру його пенсії з 83% до 70% від суми грошового забезпечення, чим були порушені його конституційні права, як людини. Крім того, за поясненнями позивача, відповідач порушив порядок перерахунку та строки виплати пенсії в повному обсязі з власної вини, оскільки застосував положення постанови Кабінету Міністрів України № 103 без належного врахування та застосування положень ст. ст. 13, 43, ч. 3 ст. 52, ч. 2 ст. 55, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають вищу юридичну силу та підлягають застосуванню при проведенні перерахунку.

Крім того, як зазначив позивач, своїми протиправними діями відповідач позбавив його з 01.01.2018 року надбавок, доплат та премій, які були включеними в розрахунок грошового забезпечення позивача для обчислення основного розміру пенсії виключно згідно з вимогами Закону України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» надбавок, доплат та премій, які були включеними в розрахунок грошового забезпечення для обчислення основного розміру пенсії.

Тому, не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Ухвалою від 13.05.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2019 року, справа № 160/3586/19, провадження № Пз/9901/19, було відкрито провадження у зразковій справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві (з урахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року було зупинене провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 160/3586/19, провадження № Пз/9901/12/19.

Проте, позивач, не погодившись з ухвалою суду від 03.06.2019 року про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 160/3586/19, провадження № Пз/9901/12/19, звернувся до суду з апеляційною скаргою.

18.12.2019 року на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року про повернення апеляційної скарги скаржнику до Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернулись матеріали адміністративної справи.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року було поновлено провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Також, відповідач посилається на ст. ст. 1-1, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 року № 3рп/2012, та зазначає про те, що розміри соціальних виплат залежать від фінансово-економічних можливостей держави, а соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Водночас, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері, є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Крім того, за твердженнями відповідача, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України. Цим відповідач пояснює обмеження максимального розміру пенсії.

На думку відповідача, не можна вважати, що були звужені зміст та обсяг прав і свобод, гарантованих Конституцією України, бо ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не визнавалась неконституційною. Питання щодо визначення конституційності закону належить виключно до юрисдикції Конституційного Суду України. При цьому, відповідач посилається на те, що право на перерахунок пенсії не є конституційним правом, та безпідставними є твердження позивача про звуження існуючих пенсійних прав, оскільки, призначений та отримуваний ним розмір пенсії не було скасовано чи зменшено.

Також, відповідач звернув увагу суду на те, що рішення Верховного Суду від 04.02.2019 року, зразкова справа № 240/5401/18 з аналогічного питання, на яку посилається позивач, не набрало законної сили, бо рішенням Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року відкрито апеляційне провадження на рішення Верховного Суду від 04.02.2019 року у зразковій справі. Тому, відповідач зазначає, що суд не може застосовувати під час розгляду адміністративної справи рішення Верховного Суду від 04.02.2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18.

З приводу складових грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що його не наділено повноваженнями визначати та змінювати розмір грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсії, бо це належить до компетенції уповноваженого органу того міністерства або відомства, звідки військовослужбовця або особу рядового чи начальницького складу було звільнено зі служби. Таким чином, за поясненнями відповідача, Головне управління не наділено повноваженнями визначати розмір грошового забезпечення та змінювати його, відповідальність за внесення тих чи інших складових грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії покладається на установу, якою видавалась довідка.

Крім того, за поясненнями відповідача, позивач не має права на отримання компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Адже, позивачу ще не перераховувались та не нараховувались суми пенсії, не визначався її новий розмір, з урахуванням такого перерахунку. Відповідач вважає, що за нормою закону, визначальним фактором для компенсації втрати частини доходу є саме нарахування тих чи інших сум пенсії. Отже, позовні вимоги щодо компенсації частини втрати доходу з 01.01.2018 року, є передчасними.

Тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, зазначив, що не погоджується з обмеженням пенсії розміром 70% грошового забезпечення та пояснює це так, як про це зазначено в позові. За твердженнями позивача, відповідачем у відзиві не доведена правомірність та обґрунтованість рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Тому, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером Міністерства оброни України, інвалід війни 2 групи. Це підтверджується матеріалами пенсійної справи та посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 27.03.2007 року.

З 09.09.1997 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років в розмірі 83 % грошового забезпечення. Це підтверджується матеріалами пенсійної справи.

За поясненнями позивача, у 2019 році йому підвищили пенсію та 26.03.2019 року він звернувся до відповідача за роз`ясненнями з цього приводу. У відповідь на заяву позивача йому був надісланий лист від 10.04.2019 року за вих. № 2621/А-09, в якому відповідач зазначив, що перерахунок пенсії був проведений відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року зі складових грошового забезпечення за відповідною посадою, визначених у довідці від 05.03.2018 року № ФД 109617, наданої Дніпропетровським ОВК для перерахунку пенсії. Також, як зазначив позивач, відповідач своїми протиправними діями позбавив його з 01.01.2018 року надбавок, доплат та премій, які були включеними в розрахунок його грошового забезпечення для обчислення основного розміру пенсії, а також протиправно на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмежив відсоткове значення від грошового забезпеченні, яке враховується при нарахуванні йому пенсії, а саме: з 83% до 70%.

Тому, не погодившись з діями ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, а також невключенням складових грошового забезпечення, а саме: робота з таємними виробами, носіями, документами, посадового окладу, надбавка за особливо важливі завдання, суми посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премія посадового окладу, тому позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

З цього приводу суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії, з урахуванням обмеження у 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Тому, вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також, членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом може надати додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесені зміни у ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими цифри «80» замінено цифрами «70».

Натомість суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, аналіз вказаних вище норм вказує, що зміни, внесені до законодавства щодо проходження військової служби після призначення пенсії особі, не поширюються на правовідносини щодо перерахунку вже призначеної пенсії. Адже, призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Крім того, ст. 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма, також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Кабінет Міністрів України у Порядку № 45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ № 103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 1 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 1 січня 2018 року.

Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII, не зазнала.

Отже, суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто з урахуванням максимального розміру пенсії, який не повинен перевищувати 83% відповідних сум грошового забезпечення, призначеного ОСОБА_1 .

При перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу.

Такий саме правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року, справа № 686/12623/17, адміністративне провадження № К/9901/849/17, та від 04.02.2019 року, справа № 240/5401/18, адміністративне провадження № Пз/9901/58/18.

З приводу посилань відповідача щодо неможливості врахування правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 04.02.2019 року, суд зазначає, що вказане судове рішення набрало законної сили станом на 16.10.2019 року. Адже, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області була залишена без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 року - без змін. Тому, правова позиція Верховного Суду, викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 04.02.2019 року, справа № 240/5401/18, адміністративне провадження № Пз/9901/58/18, враховується судом під час вирішення спору між сторонами, а доводи відповідача не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визначено, що, зокрема, обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

З огляду на це, в рамках спірних правовідносин судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що розміри соціальних виплат залежать від фінансово-економічних можливостей держави, та соціально-економічні права не є абсолютними. Адже, такі посилання відповідача суперечать конституційним принципам захисту прав громадян України, які отримують пенсійні виплати, у зв`язку з припиненням відповідних правовідносин.

Також суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року, справа № 826/3858/18, був задоволений повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання постанови протиправною та нечинною в частині, та визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, справа № 826/3858/18, апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України було залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року - без змін.

При цьому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2019 року, справа № 826/3858/18, адміністративне провадження № К/9901/10882/19, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Тому, враховуючи, що рішенням суду визнані протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та того, що наразі триває касаційне провадження щодо перегляду відповідних рішень судів, суд не бере до уваги вказані положення зазначених вище підзаконних нормативно-правових актів, в тому числі, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, та, відповідно, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, підлягають задоволенню.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 щодо врахування визначених складових грошового забезпечення під час перерахунку пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, з 01.01.2007 року на Пенсійний фонд України покладені функції лише з призначення і виплати пенсії, а функції розрахунку вислуги років, визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій, належить до компетенції уповноваженого органу того міністерства або відомства, звідки військовослужбовця або особу рядового чи начальницького складу було звільнено зі служби.

Відповідно до п. 9 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України", Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в рішенні від 13.03.2019 року по зразковій адміністративній справі № 240/6263/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/19), відповідно до якої орган Пенсійного фонду здійснює перерахунок пенсії на підставі довідок, в яких визначено розмір грошового забезпечення для перерахунку. Права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивачу територіальний орган Пенсійного фонду, не має.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 45 (в редакції станом на момент проведення перерахунку пенсії), під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Так, в матеріалах пенсійної справи міститься копія довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, видана Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом № ФД109617 від 05.03.2018 року. За відомостями зі вказаної довідки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами чинними на 01.03.2018 року за посадою райвоєнком, становить: посадовий оклад - 5070,00 грн, оклад за військовим званням (полковник) - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) - 3275,00 грн, усього - 9825,00 грн. Саме з урахуванням цієї довідки позивачу був проведений перерахунок пенсії.

Тобто, відповідач не наділений повноваженнями щодо визначення розміру грошового забезпечення, а здійснює нарахування пенсії на підставі наданих йому довідок про розмір грошового забезпечення, який, у свою чергу, складається з певних складових, про що зазначається у довідці. Водночас, при проведенні перерахунку пенсії відповідач враховує відомості довідок про розмір грошового забезпечення позивача при проведенні перерахунку, а не раніше видані довідки, в тому числі з 01.01.2018 року, відповідно. У зв`язку з цим, доводи позивача в цій частині є хибними та відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Статтями 3 та 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів виникає у громадянина з моменту спливу встановлених строків виплати доходів та проведення фактичної виплати доходів за відповідний місяць. Тому, в цій частині твердження відповідача щодо передчасності позовних вимог про компенсацію втрати частини доходу знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Зважаючи на те, що на час розгляду цієї справи компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії позивачу не нарахована та у конкретній сумі не визначена, то позовна вимога про компенсацію втрати частини доходу, задоволенню не підлягає. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом спору в адміністративній справі є визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру раніше призначеної пенсії позивачу з 01.01.2018 року з 83% до 70% сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку та врахування складових при обчисленні розміру пенсії. Тому, враховуючи, що суми перерахованої на підставі рішення суду пенсії позивачу не нараховувались, він не зазнав втрат частини доходів.

Таким чином, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Також суд зазначає, що згідно з частинами першою та другою ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, або визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, виходячи з розрахунку 83 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправними.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу, відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи. Це підтверджується матеріалами пенсійної справи та посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 27.03.2007 року.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241 - 246, 255, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 20.01.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька