Рішення № 87119251, 24.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4330/19

Провадження №2/487/284/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2020 року м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді – Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання – Мазницької Н.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу 487/4330/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до Заводського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 р. представник ПАТ «МТБ Банк» - Гуменюк І.Л. звернулась до суду з позовом до Заводського ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ в Миколаївській області, ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк», в якому просила зняти арешт нерухомого майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про обтяження №956368, №956334, підстави виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35586636 від 07.12.2012, видавник державний виконавець Заводського ВДВС ММУЮ Олексенко І.В., а саме арешт квартири АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 60678248101, передану в іпотеку ПАТ «МТБ Банк» на підставі договору іпотеки, посвідченого 01.08.2008 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. за реєстровим №2397. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 12.03.2013 р. з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Марфін Банк, правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», заборгованість за кредитним договором у сумі 581485,80 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн. На виконання зазначеного вище рішення було відкрито виконавче провадження. 17.04.2018 р. представник позивача та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса ММНО Савченко І.М. для посвідчення договору задоволення вимог іпотекодержателя, яким було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про арешт предмету іпотеки. За даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження про стягнення сум на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» закінчено. Посилаючись на те, що на даний час на належне ОСОБА_1 майно, яке є предметом іпотеки, безпідставно накладений арешт, чим порушуються права позивача та боржника на реалізацію іпотечного застереження, просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 03.07.2019 р. зазначену вище цивільну справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

04.12.2019 р. до канцелярії суду представником позивача надано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просить скасувати арешт нерухомого майна у зв`язку з задоволенням вимог іпотекоржателя на підставі іпотечного застереження шляхом реєстрації права власності за ПАТ «МТБ БАНК».

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви від 04.12.2019 р., просив розглянути справу з своєї відсутності.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» до судового засідання не з`явився, надав до суду пояснення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що, не зважаючи на завершення виконавчого провадження №3586636 від 07.12.2012 р. щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», триває примусове виконання виконавчого провадження №563696922 з виконання виконавчого листа №487/712/15-ц щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Заводського ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заяви та відзиви на позов від відповідачів до суду не надходило.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «МТБ БАНК»» підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ВАТ “Морський транспортний банк”, правонаступником якого є ПАТ “Марфін банк” (правонаступником останнього є ПАТ «МТБ БАНК») з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, 01.08.2008 р. було укладено Договір №220/RN, відповідно до якого останньому надано грошові кошти в сумі 72800,00 дол.США з 01.08.2008 р. і терміном погашення по 31.07.2028 р. включно.

В забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором між сторонами 01.08.2008 р. укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності та оцінена сторонами в 506178,00 грн., що на момент укладання договору становило 104472,15 дол.США (арк. спр.9-11).

Договором про внесення змін до договору іпотеки №3 від 29.12.2011 р. було змінено найменування іпотеко держателя з ВАТ «Морський транспортний банк» на ПАТ «Марфін Банк» та умови забезпечення виконання зобов`язання (арк. спр.14-16).

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 12.03.2014 р. позов ПАТ “Марфін Банк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ “Марфін Банк” заборгованість за кредитним договором №00220/RN від 01.08.2008 р. у сумі 581485,80 грн. та судові витрати (арк. спр.8).

Таким чином, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №220/RN від 01.08.2008 р. є встановленими та не підлягають доказуванню.

17.04.2018 р. ОСОБА_1 разом із представником ПАТ «МТБ БАНК» звернулись до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Савченка І.М. для посвідчення договору задоволення вимог іпотекодержателя. Нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про арешт предмету іпотеки чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.03.2018 р. №117097976 вбачається, що постановою №35586636 від 07.12.2012 р. державним виконавцем Заводського ВДВС ММУЮ було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 та оголошено заборону його відчуження (арк. спр. 5-7).

Відповідно до результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 31.05.2019 р. виконавче провадження №35586636, стягувачем в якому є ПАТ КБ «ПриватБанк» закінчено (арк. спр.30.)

Порядок зняття арешту визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість зняття арешту з майна за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У статті 35 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 вказаного Закону передбачений певний порядок позасудового врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до п. 4 Договору про внесення змін №3 до Договору іпотеки від 01.08.2008 р. ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 погодили, що цим договором згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлюється застереження, яким іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право у випадку невиконання умов основного зобов`язання від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (арк. спр.62-63).

Встановлено, що застереження у зв`язку з укладенням 02.08.2019 року Договору про внесення змін №3 до Договору іпотеки від 01.08.2008 р., були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 25.11.2019 року (арк.спр. 64).

При цьому арешт на все майно боржника ОСОБА_1 із оголошенням заборони його відчуження у зв`язку з наявністю боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» було накладено постановою державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ від 07.12.2012 р. в межах виконавчого провадження №35586636.

Тобто іпотечний договір було укладено задовго до накладення арешту на спірне майно. Тому позивач має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання, а накладення арешту на іпотечне майно є перешкодою для реалізації предмета іпотеки і порушує майнові права та інтереси іпотекодержателя.

При цьому зняття арешту з майна є належним способом захисту прав та інтересів іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оскарження.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

При цьому статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський Суд з прав людини в справі «Буланов та Купчик проти України» від 9 грудня 2010 року вказав: «Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v. Croatia), N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, суд приходить до переконання, що накладення арешту на іпотечне майно ОСОБА_1 є перешкодою для реалізації позивачем предмета іпотеки і порушенням майнових прав та інтересів ПАТ «МТБ БАНК», як іпотекодержателя. Тому права позивача підлягають захисту.

Керуючись ст.ст.77, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до Заводського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з майна – задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 60678248101), накладений постановою державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ Олексенко І.В. від 07.12.2012 р.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», ЄДРПОУ 21650966, Одеська область, м.Чорноморськ, пр. Миру, 28.

Відповідачі: Заводський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ЄДРПОУ 34993162, м. Миколаїв, вул. Робоча, 1-А.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Головуючий суддя І.В.Боброва