Рішення № 87104270, 14.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2019 року № 826/11834/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 38021179)про третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачазобов`язання вчинити дії Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 37993783)за участі представників сторін:

від позивача - Гнатенка О.А.

від відповідача - Демченка Д.В.

На підставі ч.1 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просить:

- зобов`язати відповідача - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві негайно повернути позивачу помилково сплачені грошові зобов`язання - транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.11.2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за відсутності правових підстав нею сплачено до бюджету суму грошового зобов`язання по транспортному податку за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн., яка після звернення до податкового органу із заявою про повернення помилково сплаченого податку та всупереч статті 43 Податкового кодексу України залишилась неповернутою. Вважає, що справляння транспортного податку за 2015 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України є неправомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства щодо неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримано повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа або її уповноважений представник у судове засідання не прибули, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надали.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, з 2014 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Toyota Highlander 2014 року випуску з об`ємом двигуна 3 456 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації транспортного засобу - 13.04.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 року №6825-14, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 000,00 грн.

Позивачем отримано 08.10.2015 року квитанцію з реквізитами для оплати транспортного податку з фізичних осіб та сплачено транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 00,00 грн.

В подальшому, позивач звернулась до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою від 07.06.2016 року про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань, в якій просила повернути помилково сплачені грошові зобов`язання, а саме - транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн., що сплачений, згідно квитанції 08.10.2015 року.

За результатами розгляду вказаної заяви, контролюючим органом листом від 04.07.2016 року №1223/П/26-51-13-05-17 повідомлено позивача про неможливість повернення коштів, у зв`язку з відсутністю відповідного судового рішення по відношенню до ОСОБА_1 та про порядок оскарження податкового повідомлення-рішення.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що стало підставою для її звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади регулювання нарахування і адміністрування транспортного податку з фізичних особі, в тому числі його повернення як помилково або надмірно сплаченого, встановлені наступними нормативними актами, що діяли на час виникнення спірних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України в складі податку на майно введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на 2015 рік) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Приписи підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення та сплати податку врегульований пунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, у відповідності до якого обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

У відповідності до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Отже за змістом наведених положень обов`язок з обчислення суми транспортного податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб покладається на контролюючий орган. Обов`язок ж платника податків сплатити суму податку виникає у останнього лише після визначення контролюючим органом такого грошового зобов`язання у відповідному податковому повідомленні-рішенні та вручення його платнику.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що сплачений транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн. є помилково сплачений податок (зобов`язання).

Разом з тим підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань;

Тобто, визначальним в даному випадку є відсутність у конкретної особи на день сплати коштів статусу платника відповідних зобов`язань.

У спірних правовідносинах такий статус позивачем набутий на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 року №6825-14, яке станом на 08.10.2015 року (день внесення до бюджету коштів через фінансову установу), було чинним, а спірне податкове зобов`язання узгодженим.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (пункт 56.15 статті 56 Податкового кодексу України ).

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно положень пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання та вручення його платнику, чинність такого рішення, що дозволить визначити наявність або відсутність у позивача обов`язку сплати транспортного податку, й, відповідно, правовий статус перерахованих ним коштів та можливість їх кваліфікації як помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Верховним судом постановою від 02.11.2018 року скасувано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд мотивуючи тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не виконано покладеного на них обов`язку щодо встановлення і дослідження обставин щодо прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання та вручення його платнику, чинність такого рішення та правовий статус перерахованих платником коштів та можливість їх кваліфікації як помилково та/або надміру сплачені грошові кошти.

З урахуванням вимог постанови Верховного суду від 02.11.2018 року, судом вжито заходів щодо з`ясування всіх обставин у справі шляхом витребування необхідних доказів та встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 року №6825-17, копія якого наявна в матеріалах справи, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 року №6825-17 направлено на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копією конверту та рекомендованого повідомлення про вручення. Вказане поштове відправлення повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою поштового відділення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою поштової служби.

Разом з тим, як уже зазначалось, позивачем в добровільному порядку сплачено грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн., про що свідчить копія квитанції від 08.10.2015 №N1AJG43776.

Поряд з цим алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань регламентовано статтею 43 Податкового кодексу України, якою встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що помилково сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.

Згідно підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Наведені правові норми вказують, що необхідними і достатніми умовами повернення платнику податків з бюджету суми помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань є, зокрема, наявність спірної суми в якості суми коштів, зарахованої до відповідного бюджету понад нараховані або помилкової суми грошових зобов`язань; відсутність у платника податків податкового боргу.

В контексті зазначеного слід звернути увагу, що позивач, посилаючись на відсутність правових підстав та помилковість сплати ним грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн., не надав належних доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, яким зобов`язано його сплатити таке грошове зобов`язання та яке є узгодженим.

За таких обставин доводи позивача про помилковість сплачених грошових зобов`язань є передчасними.

В даному випадку, дослідивши зазначені матеріали у взаємозв`язку з наведеними вище вимогами законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на повернення помилкової, на його думку, суми сплаченого зобов`язання з транспортного податку, що свідчить про правомірність дій відповідача щодо відмови повернути вказані кошти позивачу як помилково сплачені.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук