Постанова № 8709554, 24.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

24.03.10                                                                                           Справа № 2/142

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого –судді Городечної М.І., суддів Кузя В.Л., Юрченка Я.О., розглянувши апеляційну cкаргу Костопільської районної ради № 472/01-11 від 06.11.2009 року (вх. № 624 від 16.11.2009 року) на рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2009 року у справі № 2/142

за позовом Костопільської районної ради, м.Костопіль, Рівненської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», м.Рівне

до Відкритого акціонерного товариства «Костопільський ДБК», м.Костопіль, Рівненської області

про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном.

За участі представників: позивача –Лазуренка В.О., відповідача –Євгенка О.Є., Дреботи В.І. Представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року змінено склад колегії, що здійснює апеляційне провадження в даній справі: суддю Юркевича М.В. замінено суддею Юрченком Я.О.

Відводів новому складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не поступало.

Встановив, що рішенням господарського суду Рівненської області від 27.10.2009 року у справі № 2/142 відмовлено в позові Костопільської районної ради до Відкритого акціонерного товариства «Костопільський ДБК»про визнання права власності на частину І поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль, вул.. Грушевського, 2, площею 53,3 кв.м., та усунення перешкод в користуванні цим майном.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі № 472/01-11 від 06.11.2009 року (вх. № 624 від 16.11.2009 року), Костопільська районна рада вважає, що дане рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи. В обгрунтування зазначених підстав для скасування оскаржуваного рішення, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції зокрема неправильно застосовано норми статтей 392-393 Цивільного кодексу України, оскільки Костопільською районною радою вірно обрано спосіб захисту його права власності на спірне майно, яке не визнається відповідачем. При цьому, суд посилаючись на те, що позивачу слід було оскаржити рішення Костопільської міської ради, яким оформлено за ВАТ «Костопільське ДБК»право власності на будівлю ресторану, не врахував, що вказане рішення прийнято вірно, тобто на майно, яке знаходиться за адресою: вул.Грушевського, 4 і є у власності відповідача, тоді як спірне майно площею 53,3 кв.м., знаходиться в будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2, і є власністю позивача. За наведеного, позивач просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2009 року у справі № 2/142 та прийняти нове рішення, яким задоволити поданий ним позов.

В додаткових поясненнях № 45/01-11 від 01.02.2010 року (вх. № 1001 від 02.02.2010 року) та № 101/01-11 від 02.03.2010 року (вх. № 2052 від 03.03.2010 року) позивач зазначає про те, що зі змісту акту прийому-передачі від 31.07.2001 року вбачається, що йому було передано без винятків все приміщення гуртожитку по вул.Грушевського, 2, в тому числі й спірне. Також позивач зазначає про те, що він дізнався про те, що його право власності є порушене відповідачем лише після того, як згідно рішення Костопільської районної ради № 61 від 27.10.2006 року функції щодо управління об»єктами спільної власності територіальних громад району перейшли від Костопільської районної державної адміністрації до Костопільської районної ради. Окрім цього, позивач зазначає, що проведені відповідачем роботи щодо реконструкції приміщення кафе по вул.Грушевського, 4 були здійснені без належним чином затвердженої проектної документації на реконструкцію вказаного об»єкта, а тому спірне приміщення, як складова будівлі гуртожитку по вул.Грушевського, 2, безпідставно приєднано до приміщення кафе (ресторану «Едельвейс»).

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Костопільський ДБК»(надалі –ВАТ, Товариство) вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві від 06.11.2009 року (вх. 10137 від 16.12.2009 року). Зокрема посилається на те, що на момент передачі в 2001 році позивачу в комунальну власність гуртожитку по вул.Грушевського, 2, спірне майно було реконструйовано, зокрема, від»єднано перегородками від примішення гуртожитку та приєднано до приміщення ресторану «Едельвейс»по вул.Грушевського, 4, а тому не могло бути передано позивачу на підставі рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року. На час подання позову, у відповідача відсутні правові підстави для звільнення спірного приміщення, оскільки вони перебувають у його власності згідно свідоцтва про право власності на нього. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2009 року у справі № 2/142 залишити без змін.

В поясненні від 17.02.2010 року (вх. № 1477 від 17.02.2010 року) відповідач додатково зазначає про те, що Костопільська районна рада з дати підписання акта приймання-передачі від 31.07.2001 року набула права власності на будівлю гуртожитку, та, відповідно, права управління даним об»єктом, а тому повинна була знати про порушення її права власності з даного моменту, а тому до спірних правовідносин слід було застосувати позовну давність згідно поданої ним суду першої інстанції заяви. Також відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено суду факту скасування рішення, яким оформлено право власності відповідача на спірне приміщення.

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», м.Рівне, представник в судове засідання жодного разу не з»явився. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовим повідомленням про вручення йому під розписку ухвали суду від 23.11.2009 року, скеруванням йому ухвал про відкладення розгляду справи, враховуючи положення ст.ст. 22, 27, 99 ГПК України, вважає, що ним забезпечено право даної третьої особи на участь в судовому засіданні, а тому є можливим прийняти в даному судовому засіданні, за наслідками здійснення апеляційного провадження по перегляду рішення суду першої інстанції від 27.10.2009 року, відповідної постанови.

Львівський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

10.09.2009 року Костопільська районна рада звернулась з позовом в господарський суд Рівненської області до ВАТ «Костопільське ДБК»про визнання за нею права власності на частину І поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль, вул.Грушевського, 2, площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7) та зобов»язання відповідача звільнити їх.

Підставами для даного позову, позивачем як вбачається з позовної заяви , вказується те, що Костопільська районна рада є власником будівлі гуртожитку по вул.Грушевського, 4 в місті Костополі, куди і входить спірне приміщення. Однак відповідачем безпідставно використовується дане приміщення як частина приміщення ресторану «Едельвейс», що знаходиться по вул.Грушевського, 4, і дане Товариство відмовляється його звільнити та передати позивачу.

Судом встановлено, що згідно рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року, прийнятим за клопотанням ВАТ «Костопільське ДБК», Костопільською районною радою було прийнято у спільну власність територіальних громад району об»єкти соціальної інфраструктури даного Товариства, зокрема, й гуртожиток, площею 2406 кв.м., вартістю 307 тис.грн., розташований по вул.Грушевського,2.

Згідно акту приймання-передачі від 31.07.2001 року гуртожиток по вул. Грушевського,2 було вцілому передано від ВАТ «Костопільське ДБК», до Відділу освіти Костопільської районної адміністрації. Разом з будівлею також передано технічний паспорт з поверховими планами, довідку про вартість майна за залишковою сумою 307010 грн.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 13.12.2006 року позивачу було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно: будівлю гуртожитку по вул. Грушевського (Леніна), 2, загальною площею 2958,9 кв.м.

При цьому, не заслуговують на уваги твердження відповідача щодо не доведення позивачем підстав збільшення площі гуртожитку по вул.Грушевського, 2, оскільки дані встановлення даних обставин виходить за межі дослідження в даній справі, так як предметом спору в ній є лише встановлення наявності чи відсутності в позивача права власності на спірне приміщення площею 53,3 кв.м.

Листом від 22.10.2008 року Костопільська районна рада звернулась до ВАТ «Костопільське ДБК»про звільнення частини приміщення І поверху, площею 53,3 кв.м., яке використовується рестораном «Едельвейс».

Листом у відповідь від 05.11.2008 року № 77/1-1 відповідач повідомив позивача про те, що прибудова до гуртожитку –приміщення ресторану «Едельвейс», площею 616,8 кв.м. не передавалось у власність позивача, і з 2002 року знаходиться на праві власності ВАТ «Костопільське ДБК».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 18.10.2002 року № 844, свідоцтва про право власності від 14.11.2002 року, приміщення ресторану «Едельвейс»в цілому, знаходиться на праві власності у ВАТ «Костопільське ДБК».

Суд першої інстанції, відмовляючи Костопільській районній раді в позові, дійшов висновку, враховуючи подання обома сторонами документів, що посвідчують їх право власності на спірне приміщення, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки позивачу слід було оскаржити рішення про оформлення за відповідачем такого права.

Однак, апеляційний господарський суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Так, відповідно до ст. 15-16, 392 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, й шляхом звернення до суду про визнання такого права, в тому числі й про визнання права власності на майно. При цьому, зі змісту даних норм вбачається, що особа вільна у виборі способу захисту її порушеного, невизнаного чи оспорюваного цивільного права. В даному випадку, як вбачається з позовної заяви, Костопільська районна рада вважає, що її право власності на спірне майно не визнається ВАТ «Костопільське ДБК»та порушується її право на володіння, користування та розпорядження ним. При цьому, в разі звернення до суду, в силу норм ст.ст. 1, 4-3, 33 ГПК України, така особа повинна довести факт наявності в неї права власності, невизнання та порушення його зі сторони іншої особи, зокрема, первинність виникнення її згаданого речового права. При цьому, суд, який розглядає справу, може відмовити особі в позові з мотивів невірного обрання ним способу захисту порушеного чи невизнаного права, лише за умови встановлення факту наявності такого права в позивача, в порядку дослідження обставин справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів.

В даному випадку, як вбачається судом апеляційної інстанції, в підтвердження права власності на спірне майно, позивачем подано суду вищезазначені рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року, акт приймання-передачі від 31.07.2001 року гуртожитку по вул. Грушевського,2 з доданими до нього поповерховими планами, довідкою про вартість майна; рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 13.12.2006 року та свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку по вул. Грушевського (Леніна), 2.

Апеляційний суд оцінивши в сукупності вищенаведені докази відповідно до ст. 43 ГПК України, та обставини якими вони стверджуються, зокрема, склад та вартість об»єкта нерухомості, що передався в спільну власність територіальних громад району, в порівняння також з наявними в матеріалах справи копіями по поверхових планів будівель по вул. Грушевського (Леніна), 2 та 4, на момент їх прийняття в експлуатацію, та з даними технічних паспортів на згадані будівлі, виготовлених сторонами вже на протязі 2002-2006 років, а також подані відповідачем: розпорядження голови Костопільської райдержадміністрації № 468-р від 30.12.1998 року, акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об»єкта до експлуатації від 29.12.1998 року, рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 18.10.2002 року № 844, свідоцтва про право власності від 14.11.2002 року, приходить до висновку про те, що спірні приміщення є складовою частиною будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2. В той же час, ні з рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року, ні з акту приймання-передачі від 31.07.2001 року гуртожитку по вул. Грушевського, 2 не вбачається, що позивачу було передано в спільну власність громад району не всю будівлю гуртожитку. При цьому, на думку колегії суддів апеляційного суду, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що на час передачі будівлі гуртожитку позивачу в 2001 році, спірні приміщення гуртожитку увійшли до реконструйованого приміщення кафе (ресторану) «Едельвейс», оскільки як вбачається зі змісту розпорядження голови Костопільської райдержадміністрації № 468-р від 30.12.1998 року, акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об»єкта до експлуатації від 29.12.1998 року, площа кафе після реконструкції в 1998 році склала 350 кв.м., тоді як з даних експлікації приміщень І поверху згаданого будинку кафе, що знаходяться в матеріалах справи та є додатком до технічного паспорту на згаданий будинок, виготовленому відповідачем в 2002 році, площа приміщень І поверху ресторану складає 430,8 кв.м., що на 80,8 кв.м. більше, ніж на час реконструкції даного кафе в 1998 році, та, оскільки відповідачем не доведено інших проведених ним в установленому законодавством України порядку реконструкцій даної будівлі кафе, відповідно й на час передачі будівлі гуртожитку по вул.Грушевського, 2 в комунальну власність громад району.

За наведеного, в суду відсутні доказові матеріали, які б спростовували входження спірного приміщення до складу будівлі гуртожитку по вул.Грушевського, 2, згідно рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року, акту приймання-передачі від 31.07.2001 року, та його передачу в спільну власність територіальних громад Костопільського району в особі уповноваженого органу –Костопільської районної ради.

При цьому, суд першої інстанції при оцінці доказів у справі, зокрема документів, що посвідчують право власності на майно, право на яке не визнається, чи оспорюється сторонами, зобов»язаний встановити первинність, а отже, й законність, виникнення права власності в сторін спору, з застосуванням при оцінці таких доказів вимог ч. 2 ст. 3 ГПК України. Зокрема, в даному випадку, як вбачається колегією суддів апеляційного суду, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту виникнення у позивача відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності»№ 147/98-ВР від 03.03.1998 року, з моменту підписання акту приймання-передачі від 31.07.2001 року права власності на будівлю гуртожитку по вул.Грушевського, 2, в місті Костополі, в тому числі й на спірні приміщення, подані відповідачем рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 18.10.2002 року № 844, свідоцтво про право власності від 14.11.2002 року, не можуть братись до уваги в частині, що стосуються спірних приміщень, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319,321 ЦК України, ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України, ст.ст. 26, 30, 52 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 щодо непорушності права власності на майно та підстав щодо оформлення права власності на спірне майно.

Щодо доводів апелянта про те, що суду слід застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності згідно поданої ним заяви, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, рішень Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року, № 61 від 27.10.2006 року, листів позивача від 22.10.2008 року та відповідача від 05.11.2008 року, позивач дізнався про порушення свого права власності саме на спірні приміщення після перебрання на себе від Костопільської районної державної адміністрації згідно рішення від 27.10.2006 року функцій щодо управління гуртожитком по вул.Грушевського, 2, в якому знаходяться спірні приміщення, та отримання від відповідача листа від 05.11.2008 року, в якому останній не визнав право власності позивача на спірне майно, а тому, в силу норм ст. 256, 257, 260, ч. 1 ст. 261, ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності в даній справі, а тому відсутні правові підстав для застосування наслідків її спливу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що Костопільська районна рада підставно звернулась з позовом в господарський суд про захист її невизнаного ВАТ «Костопільське ДБК»права власності на частину І поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль, вул.Грушевського, 2, площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі), що відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 16, 392 Цивільного кодексу України.

Також колегія апеляційного суду, враховуючи встановлення судом факту наявності у позивача права власності на спірні приміщення, не визнання відповідачем права власності позивача на них та заперечення щодо їх повернення Раді, тобто фактично встановлення перешкод в користуванні та розпорядженні власником –Костопільською радою своїм майном, вважає, що відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України підлягає й до задоволення позов в частині усунення Відкритим акціонерним товариством «Костопільський ДБК»перешкод в користуванні частинами І поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль, вул.Грушевського, 2, площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі)та зобов»язання даного Товариства звільнити згадані приміщення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ст.ст. 4-5, 82-85 ГПК України, вказівок Пленуму Верховного суду України, викладених в постанові «Про судове рішення»від 29.11.1976 року № 11, з наступними змінами та доповненнями, чинної на день прийняття оскарженого рішення, суд першої інстанції не дав оцінки вищенаведеним доказам у справі, що призвело до прийняття рішення за неповного встановлення обставин, які мають значення для справи та невідповідності висновків суду, фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.

За наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішення господарського суду Волинської області від 26.10.2009 року у справі № 9/96-42 в силу норм п. 2 ч. 1 ст. 103, ч.ч. 1, 2 ст. 104 ГПК України слід скасувати, та прийняти за наслідками скасування нове рішення, яким позов Костопільської районної ради до Відкритого акціонерного товариства «Костопільський ДБК»задоволити: визнати за Костопільською районною радою Рівненької області права власності на частину І поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль, вул.Грушевського, 2, площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі); Відкритому акціонерному товариству «Костопільський ДБК»усунути перешкоди в користуванні частинами І поверху будівлі гуртожитку в місті Костополі Рівненської області, по вулиці Грушевського, 2, загальною площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі) та звільнити згадані приміщення.

Судові витрати по розгляду справи відповідно до статтей 49, 105 ГПК України покласти на відповідача. А саме, за розгляд справи в суді першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача - 85 грн. державного мита, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; за розгляд справи в апеляційному суді - 42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49,101,103,104,105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Костопільської районної ради задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2009 року у справі № 2/142 скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Позов задоволити:

- Визнати за Костопільською районною радою Рівненької області (35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Незалежності, 7, код 21082611) право власності на частину І поверху будівлі гуртожитку в місті Костополі по вулиці Грушевського, 2, загальною площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі);

- Відкритому акціонерному товариству «Костопільський ДБК»(33000, Рівненська область, м.Костопіль, вулиця Степанська, 9, код 00273933), усунути перешкоди в користуванні частинами І поверху будівлі гуртожитку в місті Костополі по вулиці Грушевського, 2, загальною площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі) та звільнити згадані приміщення.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Костопільський ДБК»(33000, м.Костопіль, вулиця Степанська, 9, код 00273933) на користь Костопільської районної ради Рівненької області (35000, місто Костопіль, вулиця Незалежності, 7, код 21082611) - 85 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. в відшкодування витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; 42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання даної постанови.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.

7. Справу повернути в Господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя Городечна М.І.

Судді Кузь В.Л.

Юрченко Я.О.