Ухвала суду № 87095174, 22.01.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1688/18

1-в/264/14/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2020 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Черноусові В.С., за участю прокурора Нуждіна С.В., засудженого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполі заяву засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про умовно-достроково звільнення.

В судовому засіданні засуджений просив клопотання підтримав, просив задовольнити, пояснив, що хворіє та в нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина. Наразі перебуває в СІЗО у зв`язку із ознайомленням з матеріалами справи, залучається до робіт по господарству в установі, заохочення не отримував, до адміністрації СІЗО щодо підготовки матеріалів по умовно-достроковому звільненню не звертався.

Вислухавши засудженого, думку прокурора, який вважав клопотання не обґрунтованим, у зв`язку з не доведенням засудженим ОСОБА_1 виправлення, дослідивши матеріали особової справи, суд прийшов до висновку про те, що клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів особової справи, вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.05.2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст.185 ч.2, ст.15 ч.3, ст.185 ч.2, 70 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18.11.2019 року вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.05.2019 року залишено без змін.

Згідно довідки начальника ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 станом на 22.01.2019 року відбув 01 років 09 місяців 25 днів, невідбутий строк покарання становить 02 місяці 06 днів.

За довідкою, наданою ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» встановлено, що ОСОБА_1 за період відбуття покарання заохочень не має, має три стягнення, які на теперішній час погашені.

Згідно характеристики, виданої адміністрацією Маріупольського слідчого ізолятору, ОСОБА_1 під час перебування в Маріупольському слідчому ізоляторі режим утримання порушував неодноразово, має три стягнення за зберігання заборонених предметів, заохочень немає. Притягувався до суспільно-корисних робіт з благоустрою території. У взаємовідносинах з іншими співкамерниками не конфліктний. Спальне місце утримує в чистоті і порядку. Дбайливо ставиться до майна установи та предметів, якими користується.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менш половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 року № 2, суди повинні ретельно з`ясовувати, зокрема, ставлення засудженого до скоєного злочину, праці, дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених.

Підставою застосування ст. 81 КК України є доведення засудженим сумлінною поведінкою і ставленням до праці свого виправлення.

Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджено його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд виходить з того, що під зразковою поведінкою і ставленням до праці розуміється не просто дотримання режиму відбування покарання, але активна участь у громадському житті, старанне виконання громадських доручень у процесі відбування покарань, прагнення своєю діяльністю спокутувати провину за скоєний злочин, систематичне виконання і перевиконання виробничих завдань, удосконалення професійного рівня.

Так, згідно матеріалів особової справи, засуджений характеризується задовільно, під час перебування в Маріупольському слідчому ізоляторі неодноразово порушував режим утримання, має три стягнення, які на теперішній час погашені. Заохочень не має. Не працевлаштований, притягувався до суспільно-корисних робіт з благоустрою території.

Умовно-дострокове звільнення слід розцінювати як свого роду винагороду окремих засуджених за зразкову поведінку і ставлення до праці. Пасивна форма поведінки, що складається лиш в утриманні від порушень правил внутрішнього розпорядку є нормою поведінки кожного засудженого і не заслуговують заохочень.

При таких обставинах суд вважає, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення є неможливим.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Н. В. Литвиненко