Рішення № 8709368, 31.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2010 р. Справа № 47/86-10

вх. № 1707/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Шальопи Н.Д. довіреність б/н від 24.03.10 р., Кулика О.Ф. - директора;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник" м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА", м. Харків

про стягнення 162201,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммунальник" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА" суми основного боргу з урахуванням 3% річних у розмірі 141 588,76 грн. та пені у розмірі 22 300,92 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманих послуг відповідно до договору на виконання робіт №7/11 від 07.11.08 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 1 690, 00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У судове засідання позивач надав заяву про уточнення позовних вимог в зв”язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, просить стягнути з відповідача 148 642,45 грн. суму основного боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також пеню у розмірі 13 559,14 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати. Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що 07 листопада 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) № 7/11 (далі - Договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту підвального приміщення ендокринного корпусу лікарні №2 м. Харкова на об'єкті - ендокринний корпус лікарні №2 м. Харкова, підвальне приміщення, у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією та умовами Договору. Відповідач зобов'язався прийняти зазначені роботи та сплатити їх на умовах, передбачених Договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2 підписаним позивачем і відповідачем 27 лютого 2009 року.

Відповідач відповідно до п.4.3. Договору та Акту зобов'язався протягом 14 банківських днів після підписання сторонами Акту сплатити на банківський рахунок позивача кошти у сумі 129 852,76 грн. (сума основної заборгованості).

Однак, етаном на день подання позовної іншім Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав.

Зазначена заборгованість була визнана Відповідачем у повному обсязі, про що свідчить Акт приймання виконаних робіт за формою №КБ-2.

11 вересня 2009 року позивачем надіслана на адресу відповідача претензію №14 з вимогою сплатити заборгованість за договором, яку Відповідач отримав 11 вересня 2009 року, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача.

28 жовтня 2009 року у відповідь на претензію позивача відповідач надіслав лист №85 в якому визнав суму боргу у розмірі 129 852,76 грн. у повному обсязі. Однак, зазначив про те, що здійснити сплату за Договором не має змоги у зв'язку з відсутністю фінансування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Але позивачем заявлені до стягнення з відповідача 148 642,45 грн. сума основного боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також пеню у розмірі 13 559,14 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.5. Договору, у випадку недотримання строків оплати отриманих послуг відповідно п.4.3 договору, замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивач) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 1672,59 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА" (61123, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд.38, кв. 143, р/р 28001000058830 в ПуАО "СЕБ БАНК" м. Київ, МФО 300175, код ОКПО 3149386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНАЛЬНИК" (61002, м. Харків, пр. Артема, буд.19, р/р 26002820013781 в ХОФ АКБ СР "УКРСОЦБАНК" м. Харкова, МФО 351016, код ОКПО 21238361) 148 642,45 сума основного боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, пеню у розмірі 13 559,14 грн., 1672,59 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/86-10

Повний текст рішення підписано 01 квітня 2010 року.