Рішення № 8709350, 23.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2010 р. Справа № 57/11-10

вх. № 634/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

Представник відповідача - Кадєєв К.М. - юрисконсульт, дов. №518/11.5.2 від 12.11.09р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк Харківська філія, м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство “СВ”(позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –ВАТ ВТБ Банк про визнання недійсним договору № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем по справі. Окрім того, просить покласти на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано недодержанням форми укладання договору № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16 лютого 2010 року о 12:20 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 16 лютого 2010 року, 09 березня 2010 року, у зв’язку невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, розгляд справи відкладався.

Позивач у призначене судове засідання 23 березня 2010 року не з’явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема, вказував що відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Спірний кредитний договір був укладений у письмовій формі з додержанням норм діючого законодавства, зокрема з додержанням норм щодо форми договору, та підписаний уповноваженими особами сторін. Від ВАТ ВТБ Банк договір кредиту було підписано Щербак Оксаною Валеріївною на підставі довіреності, посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим № 1205. Також вказує, що діючим законодавством та внутрішніми актами відповідача передбачена можливість виготовлення Відділенням Харківської філії ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у господарській діяльності.

Позивач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 23 березня 2010 року відповідач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі - Відповідач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» (далі - Позивач) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/4, відповідно до умов якого банк, на підставі Генеральної угоди № 169 від 02.04.2008 року (далі- договір) та на положеннях та умовах цього кредитного договору надає позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі по тексту кредит) з максимальним загальним лімітом 1500000,00 грн., проценти за користування кредитними коштами 16,0% річних, строк по 16.10.2009 року.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року укладено з порушенням форми укладання угоди, оскільки цей договір був підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою, на якій зазначено ідентифікаційний код 26283082 Харківської філії ВТБ Банк, в той час як Харківська філія не є юридичною особою і договір повинен бути скріплений печаткою ВАТ ВТБ Банк (код 14359319). Такі обставини, на думку позивача, свідчать про недодержання форми укладення договору, вважає його не скріпленим печаткою відповідача, в зв’язку з чим, посилаючись на статтю 207 Господарського кодексу України позивач просить визнати договір кредиту недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом перевірено повноваження представників сторін спірного договору на його підписання: від імені позивача підписано директором ТОВ "БВКП "СВ" Лисим Григорієм Володимировичем, який діяв на підставі Статуту.

Зі сторони Банку спірний договір підписано Заступником директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак Оксаною Валеріївною, на підставі довіреності (посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим номером №1205). Відповідно п. 2 зазначеної довіреності Голова правління Банку Пушкарьов Вадим Володимирович уповноважив Щербак Оксану Валеріївну укладати договори застави (іпотеки) будь-якого рухомого та нерухомого майна, в яких Банк є заставодержателем (іпотекодержателем) та інші договори забезпечення (в тому числі поруки), а також договори банківського вкладу (депозитів) та договори (поліси) страхування (по яким Банк є вигодонабувачем), а також додаткові договори (угоди) до них.

З тексту вказаної довіреності вбачається, що ВАТ ВТБ Банк в особі голови правління Пушкарьова В.В., який діє на підставі статуту, уповноважив заступника директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак О.В. вчиняти від імені Банку дії виключно з питань діяльності Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, в тому числі, укладати (підписувати) від імені Банку правочини на суму , що не перевищує 15000000,00 грн., а саме, договори про надання кредитів.

Довіреність видана 07.03.2008 року без права передоручення вказаних повноважень і дійсна до 07.03.2011 року.

На час винесення вказаного рішення, в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази щодо скасування зазначеної вище довіреності на момент укладання генеральної угоди, смерті особи, якій вона видана , припинення юридичної особи, яка видала довіреність.

З тексту договору про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року вбачається, що максимальний ліміт відновлюваної кредитної лінії складає 1500000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Представництвом відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що про підписання договору про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року належним чином уповноваженими на це особами.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

На спірному договорі міститься відбиток печатки Харківської філії ВАТ ВТБ Банк.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що філія не є юридичною особою, а тому генеральна угода, яка укладена юридичною особою - Банком, мала бути скріплена печаткою саме ВАТ ВТБ Банку.

Проте, такі твердження позивача суд вважає необґрунтованими та хибними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно до статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб міститься інформація про ідентифікаційний код філії, тобто філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.

Згідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу - юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.7. Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк (далі –Положення) - Філія створена відповідно до рішення спостережної ради Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол №3 від 02.09.2002 року) і зареєстрована Національним банком України 20.02.2003 року. На підставі рішення учасників Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол № 4 від 25.02.2007 року) Акціонерний комерційний банк "Мрія" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк. Відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол № 6 від 02.07.2007 року) Харківська філія Акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменована у Харківську філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк. Філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього положення в межах наданих прав. Філія має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та Філії.

Як вбачається з витягу із протоколу засідання правління ВАТ ВТБ Банк від 03.08.2009 року № 95 з 4 питання порядку денного: "Про припинення діяльності Харківської філії ВАТ ВТБ Банк і відкриття на її базі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк" було одностайно ухвалено рішення: припинити діяльність Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, яка розташована за адресою: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66; встановити останній день роботи філії - 16.10.2009 р.; створити з 19.10.2009 р. на базі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк. В підтвердження вищевикладеного представником відповідача надано до матеріалів справи положення про Відділення "Харківська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, суд приймає зазначене до відома та з урахуванням вищевказаного продовжує розгляд справи.

Відповідно до Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього положення в межах наданих їй прав.

Пунктом 2.7 Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17 філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо - це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії.

Згідно з п. 1.7 Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк вона має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та філії.

Таким чином, діючим законодавством та внутрішніми актами ВАТ ВТБ Банк передбачена можливість виготовлення Харківською філією ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у діяльності, яку філія здійснює від імені Банку.

У п. 2.1 Положення зазначається, що Філія Банку здійснює банківські та інші операції в межах отриманих ВАТ ВТБ Банк ліцензії та письмового дозволу від Національного банку України, ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також відповідно до цього положення.

Згідно наданих до матеріалів справи ліцензії Національного банку України №79 та дозволу № 79-1 Банк має право на здійснення операцій визначених пунктами 5-11, частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктами 1-4, частини 2 та частини 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У статті 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи, що за частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, відсутність печатки ВАТ ВТБ Банк та наявність на спірному договорі печатки Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, та підпису представника, що має на це повноваження, та при відсутності даних про те, що особа, від імені якої такий представник діє, не схвалює такий правочин, у господарського суду відсутні підстави вважати, що зміст правочину суперечить закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року є безпідставними, у зв’язку чим вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статями 95, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 29 березня 2010 року

справа № 57/11-10