Рішення № 8709345, 25.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2010 р. Справа № 33/18-10

вх. № 1208/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Козуб В.А., дов.№б/н від 21.01.09р.

відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "ЕДП", м. Харків

до ТОВ ПБК "Вертикаль", м. Харків

про визнання недійсними угоди та договора

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною Додаткову угоду № Ц-2 від 01.09.2007р. до Субдилерського договору № ХА-02-04 від 01.10.2006р., а також визнання недійсним Субдилерського договору № ХА-02-04 від 01.10.2006р.

19.03.2010р. через канцелярію суду позивач надав заяву про зміну предмету позову, у якій просить визнати нікчемною Додаткову угоду № Ц-2 від 01.09.2007р. до Субдилерського договору № 34 від 25.07.2006р., а також визнати нікчемним Субдилерський договір № 34 від 25.07.2006р.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з*явився, однак 24.03.2010р. через канцелярію суду надав відзив на позов, у якому проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись зокрема на те, що за своїм змістом, суб*єктним складом та формою Субдилерський договір та Додаткова угода до нього повністю відповідають чинному законодавству України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01.10.2004р. позивач та ТОВ "ТК "Велтон. Телеком. Харків" уклали дилерський договір № ХА-02-04 (надалі - дилерський договір), відповідно до умов якого, позивач, як дилер, зобов*язався здійснювати пошук нових абонентів та виконувати їх підключення до мереж оператора. П. 4.1.4 вказаного договору, передбачено право позивача, як дилера, залучати до виконання цього договору третіх осіб - субдилерів.

25.07.2006р. позивач уклав з СПД ФО Шалімовим А.Ю. Субдилерський договір № 34, за яким доручив останньому як субдилеру від імені позивача здійснювати пошук нових абонентів та виконувати підключення їх мереж оператора.

01.09.2007р. субдилер СПД ФО Шалімов А.Ю. за згодою сторін був замінений на іншого субдилера - відповідача, про що сторони уклали Додаткову угоду № Ц-2 від 01.09.2007р. до Субдилерського договору № 34 від 25.07.2006р.

За період з 01.09.2007р. по 31.12.2008р. на виконання субдилерського договору відповідач, від імені позивача, здійснив підключень до мереж оператора на загальну суму 384994,92грн., про що сторонами складені акти сдачі-прийомки виконаних робіт, а позивач сплатив відповідачу винагороду, передбачену розділом 5 субдилерського договору.

22.12.2008р. ДПІ у Київському районі м.Харкова здійснила документальну перевірку позивача, про що складено акт перевірки № 6979/18-010/31149158. В висновках акту податкової перевірки ДПІ зазначено, що листом ДПА у Харківській області № 15946/7/23-412 від 31.10.2008р.було повідомлено, що в ході податкової перевірки відповідача встановлено недодержання ним вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, здійснених із постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображалися відповідачем в деклараціях по ПДВ про обсяги поставок та придбання, податкові зобов*язання та податковий кредит за перевіряємий період є недійсними. На підставі вищевказаного листа ДПА, ДПІ Київського району самостійно визнала Додаткову угоду № Ц-2 від 01.09.2007р., укладену між позивачем, відповідачем та СПДФО Шалімовим А.Ю. нікчемним правочином, та застосувала до позивача наслідки нікчемності правочину у вигляді не зарахування до податкового кредиту позивача загальної суми 46898,00грн., який формувався за наслідками виконання Субдилерського договору.

Окрім того, ДПІ Київського району м.Харкова здійснено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено Акт первірки від 09.06.2009р. № 3947/23-506/31149158., у якому зазначено, що внаслідок визнання нікчемними угод, складених відповідачем з його постачальниками та покупцями, позивачу не зараховується валових витрат на суму 319721,00грн. та не зараховується податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 64165,81грн., сформованих внаслідок виконання Субдилерського договору.

На підставі наведеного, позивач просить визнати нікчемними Додаткову угоду № Ц-2 від 01.09.2007р. до Субдилерського договору № 34 від 25.07.2006р. , а також визнати нікчемним Субдилерський договір № 34 від 25.07.2006р.

Дослідивши правомірність заявлених позивачем вимог, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладена між позивачем та відповідачем Додаткова угода № Ц-2 до Субдилерського договору була підписана та скріплена печатками трьох сторін: позивача, відповідача та попереднього субдилера СПДФО Шалімова А.Ю., що відповідає вимогам, встановленим п.2 ст.207 ЦК України щодо письмової форми правочину.

За нормами п.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Як вбачається, предметом Субдилерського договору згідно п.п.2.1. є зобов’язання відповідача, як Субдилера, здійснювати пошук нових Абонентів, бажаючих користуватись послугами зв’язку, надаваними Оператором ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.Харків" та здійснювати комплекс заходів по підключенню Абонентів до сеті цього Оператора. Згідно розділу 1 Субдилерського договору, Субдилер, виконуючі свої обов'язки за договором, діє від імені Дилера, яким є позивач. Так за своїм юридичним змістом правовідносини між позивачем та відповідачем за Субдилерським договором, є комерційним представництвом у сфері господарювання, в якому відповідно до п.1 ст.297 Господарського кодексу України одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно ст. 300 Господарського кодексу України Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.

Пунктом 4.1.4 Дилерського договору № ХА-02-04 від 01.10.2004р. Оператор ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.Харків" надав право позивачу залучати до виконання договору третіх осіб - субдилерів. Виходячи з того факту, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, з повною цивільною право- та дієздатністю, то ані предмет Субдилерського договору, ані його суб’єктний склад не суперечать вимогам чинного законодавства стосовно правовідносин комерційного представництва, не суперечать моральним засадам суспільства, а також повністю узгоджуються із умовами Дилерського договору, укладеного між позивачем та Оператором зв’язку. Тому посилання позивача на порушення сторонами п.1 ст.203 ЦК України при укладенні спірних угод із відповідачем, є безпідставними, оскільки за п.1 ст.203 Цивільного кодексу України недійсним визначається правочин, зміст якого суперечить цьому кодексу, або іншим актам цивільного законодавства, або моральним засадам суспільства.

Протягом періоду з 01.09.2007р. по 31.12.2008р. загальна сума наданих відповідачем позивачу послуг згідно Додаткової угоди склала 384994,92 грн., що підтверджується актами сдачі-прийомки виконаних робіт та податковими накладними, які були предметом податкової перевірки позивача та відображені у актах податкових перевірок. Протягом зазначеного періоду відповідачем було здійснено 3149 підключень до сеті Оператора від імені позивача, що також відображено в актах сдачі-прийомки виконаних робіт. Всі акти сдачі-прийомки виконаних робіт містять необхідні реквізити та підписи уповноважених осіб, які скріплено печатками позивача та відповідача. Додана до матеріалів справи довідка Оператора ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.Харків" підтверджує факт здійснення позивачем протягом періоду з 01.09.2007р. по 27.11.2008р. 9376 підключень до сеті Оператора, з яких 3149 підключення були здійснені відповідачем від імені позивача на умовах Субдилерського договору.

Таким чином вбачається, що погоджені між позивачем та відповідачем умови Субдилерського договору мають документальне підтвердження щодо його реального виконання та настання правових наслідків від виконання, оскільки позивач належним чином сплатив відповідачу за отримані послуги по підключенню Абонентів до сеті Оператора загальну суму 327748,17 грн. за період з 01.09.2007р. по 27.11.2008р., що було також предметом перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова і в актах перевірки відображено. Залучені до матеріалів справи Акти сдачі-прийомки виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення та довідка Оператора про кількість підключень, здійснених позивачем в період дії Додаткової угоди до Субдилерського договору, підтверджують реальне настання правових наслідків, передбачених Субдилерським договором, а саме - наявність підключень, здійснених відповідачем від імені позивача, до сеті Оператора, в кількості 3149, що повністю спростовує висновки про відсутність настання правових наслідків, обумовлених Субдилерським договором.

Згідно ч 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Якщо вчинений правочин відповідає всім вимогам закону, а також вимогам, що їх висунули його учасники, цей правочин є правомірним з урахуванням вимог ст. 204 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не послався на жодну норму закону України, за якою Субдилерський договір та Додаткова угода визначаються як недійсні правочини. Посилання позивача на висновки актів податкової перевірки, здійсненої ДПІ у Київському районі м. Харкова, якими вищевказані правочини визнаються як нікчемні, не кореспондуються із повноваженнями та правами органів податкової служби України, встановленими Законом України „Про державну податкову службу в Україні", оскільки законом не встановлено таких повноважень для органу ДПІ, як право встановлювати недійсність правочинів в актах перевірок, а також суперечать нормам ст.204 та п.2 ст.215 ЦК України, за якими виключно суду надано право визнавати недійсність правочину у випадку наявності спору із зазначеного питання. Враховуючи, що рішення суду про встановлення недійсними Субдилерського договору та Додаткової угоди до нього на сьогодні відсутнє, то визнання вищевказаних угод нікчемними, тобто недійсними за законом, виключно на підставі записів в актах перевірки, складених органом ДПІ, є незаконним та безпідставним.

Позивач також послався, що за актами податкової перевірки Субдилерський договір та Додаткова угода до нього визначені правочинами, що спрямовані на порушення публічного порядку, в зв'язку із чим зазначені правочини можуть вважатись нікчемними згідно закону, а саме, згідно ст..228 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи зміст і цілеспрямованість спірних угод за цим позовом, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування ст. ст. 203, 215. 228 Цивільного кодексу України з наміром констатувати нікчемність Субдилерського договору та Додаткової угоди до нього, як правочинів, що порушують публічний порядок, оскільки ці правочини ані за змістом, ані за предметом договору в жодний спосіб не посягають на суспільні, економічні, соціальні або моральні інтереси та засади Держави.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги не підлягають задоволенню як необгрунтовані.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

Керуючись статтями 1, 12, 47, 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя