Постанова № 8708922, 16.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2010 року           10 год. 30 хв.           № 2а-12356/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»

До1)          Київської регіональної митниці

2)          Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

Провизнання нечинним та скасування рішення № 1000000030/2009/110844/1 від 13.03.2009 р., зобов’язання вчинити певні дії За участю представників сторін

від позивача: Шпильова Л.В. за дов. № 04/09-1п від 14.04.2009 р., Трушковський В.М. за дов. № 15/02/10-1П від 15.02.2010 р.

від відповідача 1: Маньковська К.Е. за дов. від 02.07.2009 р.

від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Київської регіональної митниці і Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання нечинним та скасування рішення № 1000000030/2009/110844/1 від 13.03.2009 р.; зобов’язання здійснити митне оформлення товару ТОВ «Альянс», згідно із зовнішньоекономічним контрактом з Nova Trading S.A. (87-100 Torun, ul. Starotorunska,5, Польща) від 01.03.2008 р., міжнародною товарно-транспортною CMR накладною № 0109042 за експортним рахунком 103/FE/000052/2009/E1 від 06.03.2009 р., а саме прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, гарячекатані, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,02-8,09%, країна виробництва IN, вага нетто 4061,60 кг та прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, гарячекатані, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,00-8,07%, країна виробництва EU, вага нетто 1549,4 кг, згідно з методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (методом 1) та повернення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених ним податків в розмірі 11716 грн. 71 коп. –податку на додану вартість.

Представники позивачів адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити, вважають, що поданих ТОВ «Альянс»документів було цілком достатньо для розрахунку вартості товару 4 та 5 за методом 1, а митний орган неправильно застосував та хибно тлумачить норми підзаконних актів та ігнорує митне законодавство України.

Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. В наданих суду письмових запереченнях в обґрунтування своєї позиції здійснює посилання на Митний кодекс України, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», від 09.04.2008 р. № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», Накази Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 «Про затвердження інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», «Про затвердження Структури, джерел та критерії формування бази середньо контрактних цін», від 02.12.2003 р. № 828 «Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості», від 20.04.2005 р. № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», від 12.12.2007 р. № 1048 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення».

Відповідач 2 надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно з пунктом 3 розділу 1 Порядку повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. № 1000/7288, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. № 119, шляхом оформлення розрахункових документів. У пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначено, що контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. У п. 1 розділу 3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1097/14364, зокрема, зазначено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява подається не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок 3734. Згідно п. 2, 3 розділу 3 Порядку повернення заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обгрунтованості повернення заявлених сум. Відповідальна особа Відділу, зокрема, реєструє заяву в Журналі обліку висновків, які надаються до органів Державного казначейства України щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Відповідно до п. 7 розділу 3 Порядку повернення висновок про повернення, зокрема, передається керівнику (заступнику керівника) митного органу для підписання, після чого-до загального відділу для передання до органів Державного казначейства України. До Головного управління не надходив висновок від митного органу щодо перерахування зайво сплачених митних платежів ТОВ «Альянс», тому Головне управління не мало правових підстав для повернення коштів.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Пред’явлені позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення № 1000000030/2009/110844/1 від 13.03.2009 р.; зобов’язання здійснити митне оформлення товару ТОВ «Альянс», згідно із зовнішньоекономічним контрактом з Nova Trading S.A. (87-100 Torun, ul. Starotorunska,5, Польща) від 01.03.2008 р., міжнародною товарно-транспортною CMR накладною № 0109042 за експортним рахунком 103/FE/000052/2009/E1 від 06.03.2009 р., а саме прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, гарячекатані, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,02-8,09%, країна виробництва IN, вага нетто 4061,60 кг та прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, гарячекатані, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,00-8,07%, країна виробництва EU, вага нетто 1549,4 кг, згідно з методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (методом 1) та повернення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених ним податків в розмірі 11716 грн. 71 коп. –податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

11.03.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс»заявило до митного оформлення вантаж:

- прокат плоский з нержавіючої сталі, завширшки більше 600 мм, холоднокатаний, у листах прямокутної форми, з шліфованою поверхнею марка сталі 1,4301, з масовою часткою нікелю 8,08 %, країна виробництва EU, вага нетто 7664,48 (надалі –товар-1);

- прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, холодно тягнуті, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,07-8,12 %, країна виробництва EU, вага нетто 4578 кг (надалі –товар-2);

- прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, холодно тягнуті, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,03-8,04%, країна виробництва IN, вага нетто 1023 кг (надалі –товар-3);

- прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, гарячеткані, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,02-8,09 %, країна виробництва IN, вага нетто 4061,60 кг (надалі –товар-4);

- прутки з нержавіючої сталі, без подальшого оброблення, гарячеткані, круглого поперечного перерізу, з масовою часткою нікелю 8,00-8,07 %, країна виробництва EU, вага нетто 1549,40 кг (надалі –товар-5);

- прокат плоский з нержавіючої сталі, завширшки більше 600 мм, холоднокатаний, у листах прямокутної форми, з шліфованою поверхнею марка сталі 1,4016, з масовою часткою нікелю 0,11-0,15, країна виробництва TW, вага нетто 743,06 кг (надалі –товар-6, товари), за контрактом Nova Trading S. A. (87-100 Torun, ul. Starotorunska, 5, Польща) умови поставки FCA Torun за експортним рахунком 103/FE/000052/2009/Е1 від 06.03.2009 р. на суму 39450,22 євро.

До митного оформлення позивачем було надано ВМД № 100000007/2009/103959, до якої додано наступні документи:

1602 -          Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 10000/11/00/006691 від 29.12.2008 р.;

1802 -          Повідомлення про намір ввезення № 100000014.9.610833.002 від 06.03.2009 р.;

2730 -          Накладна СМR № 0109042 від 06.03.2009 р.;

3105 -          Рахунок-фактура (інвойс) № 103/РЕ7000052/2009/Е1 від 06.03.2009 р.;

4100 -          Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 15 від 01.03.2008 р.;

4103 -          Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 10 від 06.03.2009 р.;

4103 -          Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.07.2008 р.;

4301 -          Договір (контракт) на перевезення № 220607 від 22.06.2007 р.;

5090 -          Довідка про проведення декларування валютних цінностей,

доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) № 26088707СДПІ ВПП 5/40-121/Н від 22.01.2009 р.;

7000 - Сертифікат про походження невизначеної форми № РL/MF/AD 0241219 від 06.03.2009 р.;

9000 -          Довідка про транспорті витрати від 10.03.2009 р.;

9000 -          Експ. ВМД № 09PL432010Е0020270 від 06.03.2009 р.

Як вказує позивач загальна вартість товару заявлена ним у декларації митної вартості та вантажній митній декларації № 100000007/9/103959 від 11.03.2009 р. становила 40466,18 євро еквівалентних 398304,96 грн. за курсом 9,84291 грн. до 1 євро.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митний орган не погодився із заявленою позивачем митною вартістю визначеною за методом № 1 та здійснив запис на декларації митної вартості про необхідність здійснити митну оцінку із застосуванням методу № 6.

13.03.2009 р. митницею було винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 1000000030/2009/110844/1 за методом № 6.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс»не погоджуючись з позицією митного органу звернулося до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, пункту 10. Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі.

Згідно із частиною першою статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями митного Кодексу.

Згідно з частиною другої статті 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

-          договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-          рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-          рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

-          відповідна бухгалтерська документація;

-          ліцензійний чи авторський договір (контракт);

-          каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

-          калькуляція фірми - виробника товару;

-          копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

-          висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-          сертифікат про походження товару;

-          відомості про якісні характеристики товару;

-          інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Як вже було зазначено вище, відповідач 1 не погодився із заявленою позивачем митною вартістю визначеною за методом № 1 щодо товарів 4 і 5 та здійснив запис на декларації митної вартості про необхідність здійснити митну оцінку із застосуванням методу № 6 та витребуванням додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів.

У своєму позові позивач зазначив, що на момент витребування –12.03.2009 р. у представника позивача зазначених документів не було, про що ним же було і зазначено у декларації митної вартості.

Згідно із пунктом 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод 1 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований з наступних причин.

ТОВ «Альянс»імпортує в Україну прутки з нержавіючої сталі, але слід зазначити, що поставки не здійснюються безпосередньо від виробника товару, а закупівля товару проводиться через посередника –«Nova Traiding S.A./87-100», Роland.

Відповідач в наданих запереченнях, звертає увагу суду на те, що також, слід при митному оформленні декларантом не був наданий жодний документ, який би містив цінову інформацію на товар від безпосереднього виробника, або будь-яка цінова інформація, крім наданої польською фірмою-посередником.

Крім того, відповідно до ЄАІС ДМСУ, використання якої передбачено наказом Державної митної служби України від 17.05.2002 р. № 257 «Про затвердження Структури, джерел та критеріїв формування бази середньоконтрактних цін», наявна інформація стосовно митного оформлення товарів які ввозив позивач за митною вартістю значно більше заявленої.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 23.04.2008 р. № 720/100/13-08, факт заниження митної вартості товару підтверджується витягом з цінової бази даних ЄАІС Держмитслужби, яка формується автоматично в постійному режимі і складається з результатів митного оформлення товарів, отриманих з електронних копій ВМД.

Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митна митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Під декларуванням у митному законодавстві розуміється заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлені під час декларування відомості повинні об'єктивно та в повному обсязі відображати фактичні дані про товари та транспортні засоби. Заявлення недостовірних даних є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність передбачену Кодексом.

Декларантом товарів може бути тільки особа, яка має чітко визначені повноваження, щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон та підлягають декларуванню, а також відповідно до зазначених повноважень реалізовує право на декларування, виконує встановлені законодавством обов'язки та несе передбачену законодавством відповідальність, пов'язану з декларуванням.

При визначенні правового статусу декларанта законодавство особливо звертає увагу на те, що, незалежно від того, чи є декларант власником товарів і транспортних засобів та самостійно переміщує їх через митний кордон України, або митним брокером, який представляє інтереси підприємств і громадян у відносинах з митними органами, він виконує всі обов'язки та несе в повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України. До обов'язків декларанта віднесені:

-          здійснення декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Кодексом;

-          на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення.

-          надання митному органу передбачених законодавством документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур.

-          сплата податків та зборів.

Зазначені обов'язки передбачають вимогу заявлення декларантом за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. В даному випадку йдеться про обов'язковість дотримання декларантом встановленої форми декларування із зазначенням вичерпних та точних відомостей про товари, передбачених зазначеною формою.

Обов'язки декларанта щодо подачі ним митному органу документів та заявлення ним відомостей, передбачені в обсягах та в порядку, який визначається законодавчими та нормативно-правовими актами.

Товари, які переміщуються через митний кордон України у вантажних відправленнях декларуються шляхом подання до митного органу вантажних митних декларацій.

Враховуючи викладене, при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме: відповідно до статті 265 Митного кодексу України, суд вважає, що митний орган дійшов вірного висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару.

На підставі зазначеного, митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються для цілей митної оцінки.

Тому твердження ТОВ „Альянс" у позові про те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість імпортованого товару за резервним методом не відповідає дійсності, оскільки для перевірки заявленої митної вартості була використана наявна у митного органу цінова інформація.

Рішення          про          визначення          митної          вартості товарів № 100000030/2009/110844/1 від 13.03.2009 р. прийнято із застосуванням резервного методу визначення митної вартості - метод № 6, передбаченого статтею 273 Митного кодексу України.

Згідно зі статтями 268 та 269 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Суд приймає пояснення митного органу щодо того, що методи визначення митної вартості № 2 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та № 3 - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (статті 268 та 269 Митного кодексу України) не використовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у базі даних цінової інформації Держмитслужби. А саме, за період, коли час експорту ідентичних та подібних товарів збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього були відсутні митні оформлення товару з таким же виробником товару та країною походження. Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - метод № 4 визначення митної вартості згідно з 271 статтею Митного кодексу України, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім цього, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування - відсутні. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості - метод № 5 визначення митної вартості згідно із 272 статтею Митного кодексу України не був використаний в зв'язку з тим, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

З огляду на вищенаведене, митницею був застосований метод № 6, резервний, передбачений статтею 273 Митного кодексу України, сумісний з відповідними принципами і положеннями та який базується на VII статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, 1994 року (ГАТТ), згідно з якою митна вартість сприймається як нормальна ціна товару - та, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку, визначена на умовах FСА у місці перетинання митного кордону країни-імпортера товару.

Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби від 31.01.2007 р. № 74, митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями статті 273 Митного кодексу України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях. Для використання положень статті 273 Митного кодексу України при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 267-272 цього Кодексу, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 273 Митного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001 р. № 2371-III в редакції від 31.05.2007 р., що діяла на момент митного оформлення товарів ТОВ «Альянс», основною одиницею виміру та обліку (ОВО) кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси - кілограм (кг). У разі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання (ліцензування, квотування тощо), збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові ОВО.

У третій графі УКТЗЕД наведено додаткові ОВО; знак "-" означає, що додаткової ОВО немає, тобто використовується основна ОВО - кілограм.

Митна вартість товару № 4 була визначена шляхом проведення розрахунків на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби України за період 11.12.2008 р. по 11.03.2009 р.

Товар № 4 (код товару 7222118100) - заявлена митна вартість 2,69 ЕUR/кг, визначена митна вартість 3,14 ЕUR /кг, розрахунок проводився наступним чином:

мінімальна ціна за цим кодом товару у діапазоні пошуку з 11.12.2008 р. по 11.03.2009 р. становить 3,92 USD/кг, що у валюті контракту становить 3,06 ЕUR/кг, друга після мінімальної - 4,02 USD /кг, що у валюті контракту становить 3,14 ЕUR/кг., таким чином, митницею взята друга після мінімальної ціна.

Розрахунок: друга після мінімальної ціни 3,14 ЕUR/кг помножена на вагу нетто товару, яка складає 4061,6 кг, що дорівнює визначеній вартості у 12753,42 ЕUR.

Митна вартість товару № 5 була визначена шляхом проведення розрахунків на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби України за період 11.12.2008 р. по 11.03.2009 р.

Товар № 5 (код товару 7222118100) - заявлена митна вартість 2,69 ЕUR /кг, визначена митна вартість 3,14 ЕUR /кг, розрахунок проводився наступним чином:

мінімальна ціна за цим кодом товару у діапазоні пошуку з 11.12.2008 р. по 11.03.2009 р. становить 3,92 USD/кг, що у валюті контракту становить 3,06 USD /кг, друга після мінімальної - 4,02 USD/кг, що у валюті контракту становить 3,14 ЕUR/кг, отже, митницею взята друга після мінімальної ціна.

Розрахунок: друга після мінімальної ціни 3,14 ЕUR /кг помножена на вагу нетто товару, яка становить1549,4 кг, що дорівнює визначеній вартості у 4865,11 ЕUR.

Враховуючи вищенаведене та додані до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку, що митний орган здійснюючи контроль за правильністю визначення позивачем митної вартості товару, цілком правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства виніс оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів від 13.03.2009 р. № 1000000030/2009/110844/1 за методом № 6, оскільки ТОВ «Альянс»при імпорті на митну територію України, було занижено митну вартість товару.

Щодо вимоги про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 11716, 71 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 3 розділу 1 Порядку повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. № 1000/7288, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. № 119.

У п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначено, що контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Тобто, контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, вказаних позивачем у позовній заяві, є митні органи.

У п. 1 розділу 3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1097/14364 (далі - Порядок повернення), зокрема, зазначено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява подається не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок 3734.

Згідно п. 2, 3 розділу 3 Порядку повернення, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обгрунтованості повернення заявлених сум. Відповідальна особа Відділу, зокрема, реєструє заяву в Журналі обліку висновків, які надаються до органів Державного казначейства України щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Відповідно до п. 7 розділу 3 Порядку повернення висновок про повернення, зокрема, передається керівнику (заступнику керівника) митного органу для підписання, після чого-до загального відділу для передання до органів Державного казначейства України.

Відповідач 2 зауважив, що до Головного управління не надходив висновок від митного органу щодо перерахування зайво сплачених митних платежів ТОВ «Альянс», тому Головне управління не мало правових підстав для повернення коштів.

У п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Уряду від 09.07.2008 р. № 609 (надалі –Порядок), зокрема, зазначено, що юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі: повернення за рішенням суду, зокрема, надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Тобто, керуючись Порядком, основною умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Пунктом 12 Положення про Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, затвердженого головою Державного казначейства України 14.04.2009 р. (надалі –Положення) зазначено, що Головне управління утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах, передбачених на утримання Державного казначейства України.

У ч. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, зазначено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено повернення надмірно сплаченого податку та зборів за рахунок коштів кошторису на утримання Головного управління.

Законодавчими та іншими нормативно-правовими актами не передбачено покладення відповідальності на органи Державного казначейства за дії інших органів державної влади.

Головне управління будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, а також, позивач не вказує на відповідача 2, як на порушника своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З оглядну наведене вище, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо відшкодування позивачу надмірно сплаченого ним податку на додану вартість в розмірі 11716 грн. 71 коп.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 26.02.2010 р.