Постанова № 8708921, 24.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2010 року           10 год. 10 хв.           № 2а-9196/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомКомунального підприємства «Київський метрополітен»

ДоДержавної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

ПроСкасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

від позивача: Мирошніченко Т.О. за дов. № 1581-Н від 31.12.2009 р.

від відповідача: Тюріна Л.О. за дов. № 146 від 04.11.2009 р., Євтіч І.О. за дов. № 148 від 19.12.2008 р.

від прокуратури: Дереза В.О. за дов. № 07 від 22.02.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

          Комунальне підприємство «Київський метрополітен»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 р. № 0000202309/0, від 16.03.2009 р. № 000202309/1 та від 22.05.2009 р. № 0000202309/2.

          Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає, що податковим органом безпідставно та в порушення вимог податкового законодавства були прийняті податкові повідомлення-рішення, адже п. 43 рішення Київради від 17.01.2008 р. № 3/4475 до метрополітену ніякого відношення не має, а тому і не слід вказувати на те, що позивачем порушено даний пункт.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити. В наданих суду запереченнях посилається на відповідність чинному законодавству прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень, адже позивачем було порушено вимоги п. 43 Рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»від 17.01.2008 р. № 3/4475, за що цілком правомірно було нараховано до сплати суму податкового зобов’язання у розмірі 4804 879 грн. 49 коп.

          Представник прокуратури підтримав позицію відповідача, просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Пред’явлені позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 р. № 0000202309/0, від 16.03.2009 р. № 000202309/1 та від 22.05.2009 р. № 0000202309/2.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Державної податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 06.02.2009 р. № 823/23-07/03328913 «Про результати планової виїзної передвіки Комунального підприємства «Київський метрополітен», код за ЄДРПОУ 03328913 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008».

          Перевіркою встановлено порушення КП «Київський метрополітен»:

          1. п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.3.9 п. 8.3, п.п. 8.4.5 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18794873 грн., у тому числі по періодам:

          - 1 квартал 2007 року –1255715 грн.;

          - півріччя 2007 року –2454796 грн.;

          - 3 квартали 2007 року –5372782 грн.;

          - 2007 рік –6100242 грн.;

          - 1 квартал 2008 року –6333466 грн.;

          - півріччя 2008 року –10418908 грн.;

          - 3 квартали 2008 року –18794873 грн.

          2. п. 43 Рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»від 17.01.2008 р. № 3/4475, п.п. 5.1 п. 5 Порядку розрахунку сум зобов’язань, визначення складу та розміру витрат на експлуатацію орендованого майна, та порядок надання звітності про суму надходжень від оренди, експлуатаційних витрат, нараховані та сплачені суми зобов’язань з 30 відсотків загальної суми надходжень від оренди майна комунальної власності м. Києва, затвердженого наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 03.02.2006 р. № 33 – на момент перевірки за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. не сплачено до бюджету плату за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна, що належить комунальній власності, в сумі 4804879,49 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 р. № 0000202309/0, від 16.03.2009 р. № 000202309/1 та від 22.05.2009 р. № 0000202309/2, якими у зв’язку з порушенням позивачем п. 43 Рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»від 17.01.2008 р. № 3/4475, було нараховано до сплати –4804 879 грн. 49 коп.

Позивач оскаржував вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але його скарги Державною податковою адміністрацією у м. Києві та Державною податковою адміністрацією України були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач не погодився із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач в період, що перевірявся надавав в оренду об’єкти комунального майна територіальної громади м. Києва.

Відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради від 12.07.2007 р. № 1134/1795 «Про деякі заходи щодо поліпшення фінансового стану комунальних підприємств «Київський метрополітен»та «Київпастранс», зокрема, Комунальне підприємство «Київський метрополітен»у 2007 році звільнено від перерахування 30 % надходжень за оренду комунального майна, яке закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Перевіркою було встановлено, що загальний розмір нарахувань плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна, що належить комунальній власності, за період з 1 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року, в сумі 4804879 грн. 49 коп.

В порушення п. 43 рішення Київради від 17.01.2008 р. № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»КП «Київський метрополітен» плату за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна, що належить комунальній власності, за період з 1 січня 2008 року по 3 вересня 2008 року не сплачувало.

Перевіркою донараховано 4804 879 грн. 49 коп. плати за оренду майнових комплексів та іншого майна, що належить комунальній власності, що підлягає сплаті до бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Пунктом 43 рішення Київради № 3/4475 передбачено, що 30 % від загальної суми надходжень від оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (без зменшення її на суму витрат на експлуатацію цього майна) зараховуються до загального фонду міського бюджету міста Києва. При визначенні загальної суми надходжень від оренди такого майна враховуються всі кошти, що надходять на рахунок або до каси підприємств (організацій, установ) –балансоутримувачів (за касовим методом), згідно з договорами оренди, в т.ч. суми платежів, не сплачених у попередніх періодах, крім коштів, отриманих від надання майна в тимчасове безоплатне користування або по яких орендна плата встановлена в межах витрат на утримання об’єкта оренди. Звітність про загальну суму надходжень від оренди майна і цілісних майнових комплексів, нараховані та сплачені суми зобов’язань з 30 % загальної суми надходжень від оренди, надається районними у м. києві державними адміністраціями та всіма підприємствами, установами і організаціями –орендодавцями, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, до Головного управління комунальної власності м. Києва щоквартально 20 числа наступного за звітним кварталом за формою, визначеною Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

Згідно з додатком № 9 до вказаного рішення визначено, що до органів, які забезпечують контроль за надходженнями податків і зборів до бюджету міста Києва, зокрема, плати за оренду майнових комплексів та іншого майна, що у комунальній власності, належить Державній податковій адміністрації у м. Києві за актами перевірки.

Рішенням Київради від 11.12.2008 р. № 761/761 внесено зміни до п. 43 рішення Київради від 17.01.2008 р. № 3/4475, згідно з якими заклади охорони здоров’я та соціального захисту системи Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звільнено від 30 % загальної суми надходжень від оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва до загального фонду міського бюджету міста Києва.

Згідно з п. 1 рішення Київської міської ради № 1134/1795 комунальні підприємства «Київський метрополітен» та «Київпастранс»у 2007 році звільнені від перерахування 30 % надходжень за оренду комунального майна, яке закріплене за підприємствами на праві господарського відання.

Пунктом 3 даного рішення передбачено, що Київській міській державній адміністрації при підготовці проекту бюджету на 2008 рік врахувати п. 1 цього рішення.

Рішенням Київради від 17.01.2008 р. № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»не передбачено звільнення КП «Київський метрополітен»від перерахування 30 % надходжень за оренду майнових комплексів та іншого майна, що у комунальній власності.

Таким чином, доводи позивача про те, що п. 43 вказаного рішення Київради не має до метрополітену ніякого відношення, спростовується викладеними вище обставинами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що донарахування КП «Київський метрополітен»частини плати за надання в оренду комунального майна за період 01.01.2008 р. –30.09.2008 р. на загальну суму 4804 879 грн. 49 коп. є правомірним, тобто податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства винесені податкові повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу вказаної суми податкового зобов’язання.

Відповідно до п.п. 4.2.3 п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених п.п. 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 26.02.2010 р.