Постанова № 8708894, 25.03.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-12530/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 березня 2010 р.          

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді          ЖитнякЛ.О.

при секретарі          Григор’євійО.В.

за участі представників:

прокурора                    КозаковоїІ.М.

позивача                    ЧернінськоїЛ.М., ПодосіновоїК.Б.

відповідача                    СамоненкоО.В., СмичекВ.М., ЯсинчукІ.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративнусправу№2а-12530/09/2570

за позовом          Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»

до                    Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про                    скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (ВАТ«Чернігівгаз») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі-ДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення: від16.08.2007 №0003902320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 27477382грн., (ут.ч. за основним платежем – 14475531грн., за штрафними санкціями - 13001851грн.); та від16.08.2007 №0003912320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 16800000грн., (ут.ч. за основним платежем –11200000грн., за штрафними санкціями -5600000грн.).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що ним правомірно нараховані амортизаційні відрахування на об’єкти газопостачання, що були безоплатно передані за рішенням органів місцевого самоврядування. Позивач наголосив, що таке нарахування здійснювалось на умовах, встановлених п.п.4.2.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до податкового роз’яснення отриманого на запит платника податків від Державної податкової адміністрації України від22.04.2006 №3148/6/15-1116.

Крім того, позивач вважає, що ним правомірно віднесені до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі-ПДВ) відсотки за користування товарним кредитом по угодах щодо придбання обладнання для автомобільної газонаповнюючої компресорної станції (далі-АГНКС), які були укладені між ВАТ«Чернігівгаз» та ТОВТКП«Східінтерторг». Платник податків вважає, що оподаткування здійснене відповідно до вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». Крім того, позивач посилається на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №2-7206/20 від29.12.2006 як на преюдиціальне, а також на висновки експертизи, проведеної в межах цієї справи.

Також з приводу неправомірного застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач зазначив, що підприємство не декларувало переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому наголосили, що позивачем неправомірно нараховано амортизацію на об’єкти основних засобів, переданих на баланс підприємства органами місцевого самоврядування, оскілки платник податків не мав права на амортизацію вартості безоплатно отриманих основних фондів в силу п.п.8.1.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі–ПДВ) по операціях придбання газонасосного обладнання податковий орган вважає, що діяльність по цих операціях була завідомо збитковою, отже не є господарською операцією в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому понесені витрати не можуть включатись до валових витрат підприємства і, відповідно - ПДВ по них не може відноситись до податкового кредиту.

Щодо рішення Луцького міськрайонного суду відповідач вважає, що таке рішення не може прийматись як преюдиціальне в цьому спорі, оскільки міськрайонний суд розглядав відносини лише між покупцем та продавцем, а висновок щодо завідомої збитковості операцій випливає за результатами податкової перевірки та врахування відносин позивача з іншими підприємствами.

Крім того, на думку відповідача, ним обґрунтовано застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки мало місце декларування переоцінених та недооцінених об’єктів оподаткування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від25.11.2009 №К-9925/09 скасовано постанову Господарського суду Чернігівської області від02.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від11.03.2009 у справі №16/198-16/199, справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від28.12.2009 справу призначено до розгляду. За клопотанням позивача, строк розгляду справи продовжено на 1місяць.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу п.5.1 ст.5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР в новій редакції від22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», станом на момент виникнення спірних правовідносин - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що за наслідками виїзної планової перевірки ДПІ складено Акт від03.08.2007 №701/23/03358104 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ«Чернігівгаз» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2007», на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від16.08.2007:

-№0003902320/0, яким ВАТ«Чернігівгаз» внаслідок виявлення порушень пп.1.11.2,п.1.32 ст.1 п.3.1 ст.3, п.5.1 ст.5 пп.8.1.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі пп.”б” пп.4.2.2 ст.4, пп.17.1.3, 17.1.6 Закону України від21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –Закон№2181) визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 27477382грн., (ут.ч. за основним платежем –14475531грн., за штрафними санкціями - 13001851грн.);

-№0003912320/0, яким ВАТ«Чернігівгаз» внаслідок виявлення порушень пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.7.1 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі –Закон№168) на підставі пп.”б” п.п.4.2.2 ст.4, пп.17.1.3 ст.17 Закону№2181 визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 16800000грн., (ут.ч. за основним платежем –11200000грн., за штрафними санкціями -5600000грн.) відповідно.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті внаслідок визначених ДПІ двох порушень податкового законодавства, які, на думку останнього, допустив позивач –визначення завищених амортизаційних відрахувань та здійснення збиткової операції, яка не підпадає під визначення господарської операції, а отже не відносяться до валових витрат.

Щодо завищених амортизаційних відрахувань в п.3.1.3 Акта перевірки зазначено: перевіркою правильності визначення сум амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2006 по 31.03.2007 на загальну суму 1902123,24грн., у тому числі за ІІІквартал 2006року –873734,02грн., за 2006рік - 1902123,24грн.

Платник податків відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади безоплатно отримував на баланс об’єкти газопостачання для здійснення їх експлуатації та поставки за їх допомогою газу споживачам. Газопровод, ГРП та інші об’єкти газопостачання передавались на баланс позивача у неприватизовану частку майна в державну чи комунальну власність в залежності від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування.

На думку ДПІ амортизації повинні підлягати не основні фонди у вигляді безоплатно переданого обладнання, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення. Свою позицію ДПІ обґрунтовує пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено, що до складу валового доходу не включається вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень; у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок. Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю.

Однак з таким висновком ДПІ суд не погоджується з наступних підстав.

Як зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, позивач має структурні підрозділи, що діють на підставі Положень, затверджених рішеннями правління ВАТ«Чернігівгаз», та не є юридичними особами.

У період, що перевірявся ДПІ, ВАТ«Чернігівгаз» сплачувало консолідовано податок на прибуток.

Так, перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що передача об’єктів газопостачання здійснювалась на баланс позивачу, який є спеціалізованим експлуатуючим підприємством за рішенням органу місцевого самоврядування за балансовою вартістю у відповідності до вимог пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому слід зазначити, що лише Законом України від30.11.2006 №398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» внесено такі зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, абз.5 пп.4.2.15 викладено у такій редакції: «Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації». В даному ж спорі амортизаційні відрахування визначені за 9місяців 2006року, тобто до набрання чинності наведених змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, у відповідності до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону№2181 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно ж до пп. ”д” пп.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону№2181 не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Згідно п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкова декларація про прибуток за звітний період, розраховується наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п.6.1 ст.6 цього Закону.

Підпунктом8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Згідно з п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 цього Закону балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Оскільки термін «баланс» та «балансова вартість основних фондів» використовуються також для цілей амортизації витрат на придбання основних фондів, то визначена норма пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ«Чернігівгаз» як у бухгалтерському так і в податковому обліку надає право нараховувати амортизацію на безоплатно отримані основні фонди.

Основним видом діяльності ВАТ«Чернігівгаз» є транспортування та постачання природного газу, у зв’язку з чим для здійснення господарської діяльності державою передано на баланс господарські одиниці.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Постановою від04.09.2002 №983 Національною комісією регулювання енергетики України затверджено Методику розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації.

Вказаною Методикою визначено принципи формування, порядок регулювання і розрахунку тарифів на послуги з транспортування та постачання природного газу.

Пунктом4.5 Методики встановлено, що для всіх споживачів природного газу, незалежно від категорії, тариф на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами єдиний і розраховується за формулою, складовою якої є сума експлуатаційних витрат підприємства на транспортування природного газу, розрахований відповідно до Методичного положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами на підприємствах по газопостачанню і газифікації.

Складовою економічних елементів тарифу є сума амортизаційних відрахувань.

Враховуючи зазначене вище, до складу валових доходів в податковому обліку ВАТ«Чернігівгаз» відносяться послуги з транспортування та постачання природного газу по затвердженим тарифам, до складу якого включено, в тому числі, такий економічний показник як амортизаційні відрахування. І, як наслідок, ВАТ«Чернігівгаз» має право на зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПАУкраїни було надано позивачу індивідуальне податкове роз’яснення від22.04.2004 за №3148/6/15-1116, згідно якого він і діяв. Проте, у відповідності до пп. ”д” пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону№2181 при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками, тому даний доказ оцінюється наряду з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, проведеної в рамках даної справи судово-бухгалтерської експертизи.

В зв’язку з вищевикладеним, не підтверджується матеріалами справи висновок ДПІ відносно відсутності права у ВАТ«Чернігівгаз» здійснювати нарахування амортизаційних відрахувань на об’єкти газопостачання для здійснення їх експлуатації та поставки за їх допомогою газу споживачам, які отримані на баланс за балансовою вартістю на виконання вимог пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від28.12.1994 №334/94-ВР в новій редакції від22.05.1997 №283/97-ВР.

Щодо наданого відповідачем розрахунку донарахованого податку на прибуток та штрафних санкцій по даному виду порушення, суд встановив, що позивачу, внаслідок допущенного, на думку ДПІ, порушення порядку амортизаційних відрахувань, донараховано 475531грн. податку на прибуток як основного платежу та застосовано 401851грн. штрафних санкцій, з яких 164085грн. - на підставі пп.17.1.3 ст.17 Закону№2181, 237766грн. –на підставі пп.17.1.6 ст.17 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до діючого законодавства, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.3.1, пп.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ«Чернігівгаз» правомірно здійснювало нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку на об’єкти газопостачання для здійснення їх експлуатації та поставки за їх допомогою газу споживачам, в тому числі отримані на баланс за балансовою вартістю за період за 9місяців 2006року.

За відсутності податкового порушення в частині амортизаційних відрахувань не підлягають застосуванню і штрафні санкції, передбачені ст.17 Закону№2181.

Отже, суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від16.08.2007 №0003902320/0 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 475531грн. як основного платежу та застосуванню 401851грн. штрафних санкцій, як таке, що не відповідає вимогам ст.ст.4,8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст.4,17 Закону№2181.

Щодо віднесення до валових витрат процентів за користування кредитом з розрахунку 2% за кожен день – судом встановлено за наслідками перевірки ДПІ фактичні обставини про те, що між позивачем (Покупець) та ТОВ«ТКП«Східінтерторг» (Продавець) 03.07.2006 були укладені договори за №№ 03-07/кп-17, 03-07/кп-18, 03-07/кп-19, 03-07/кп-20, 03-07/кп-21, 03-07/кп-22, 03-07/кп-23, 03-07/кп-24, 03-07/кп-25, 03-07/кп-26, 03-07/кп-27, 03-07/кп-28, 03-07/кп-29 про купівлю-продаж комплектів обладнання для автозаправної газонаповнюючої станції (АГНКС) (по одному комплекту за кожним договором, який включає в себе компресор 10DМ 115-4RR –1шт.; пульт управління до компресора 10DМ 115-4RR –1шт.; паливно-роздавальну колонку AS 120D-AC –1шт.) загальною вартістю 61090909,10грн., (ут.ч.ПДВ –10181818,14грн.).

Згідно умов укладених договорів Продавець зобов’язується передати у власність Покупця комплект обладнання для АГНКС згідно Додатку №1 до договору, що в подальшому іменується «Товар», а Покупець зобов’язується прийняти цей товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Договором передбачено, що товар передається на умовах товарного кредиту. Товар постачається покупцю на умовах франко –склад, що знаходиться за адресою: Київськаобл. с.Княжичі, вул.Слави, складське приміщення. Строк поставки –до 05.07.2006 Приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін із складанням акту приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару.

Ціна за одиницю товару встановлена у розмірі 4699300,70грн., (ут.ч.ПДВ 783216,75грн.).

Щодо умов здійснення платежів досягнута наступна домовленість: розрахунки здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця у термін до31.08.2006 включно або в будь –який інший термін, що передує вказаному.

У зв’язку з продажем товару на умовах товарного кредиту Покупець оплачує Продавцю за термін до моменту фактичної оплати вартості товару проценти за користування кредитом з розрахунку 2% за кожен день. При цьому Продавець здійснює нарахування процентів за користування товарним кредитом з другого календарного дня від дати поставки товару. У випадку оплати товару в термін до двох календарних днів з моменту поставки товару, проценти не нараховуються та не сплачуються.

На виконання умов вказаних договорів були складені акти приймання-передачі товару без номеру від05.07.2006 та виписані тією ж датою видаткові накладні за №№ СП-2/1, СП-2/2, СП-2/3, СП-2/4, СП-2/5, СП-2/6, СП-2/7, СП-2/8, СП-2/9, СП-2/10, СП-2/11, СП-2/12, СП-2/13. Кожна з видаткових накладних та кожний з актів приймання-передачі складені на суму 4699300,70грн., (ут.ч.ПДВ 783216,78грн.).

Згідно податкового обліку підприємства сума вартості отриманого обладнання (безПДВ) і розмірі 50909090,96грн. включена до складу валових витрат в ІІІкварталі2006року та відображена у складі валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІквартали 2006року, подану до ДПІ - 09.11.2006 за №124615.

05.07.2006, тобто в день отримання товару від продавця, ВАТ«Чернігівгаз» (Поклажодавець) та ППЮрсервіс плюс» (Зберігач) уклали договір зберігання, на виконання умов якого згідно акта приймання-передачі від05.07.2006. Зберігач прийняв від Поклажодавця на зберігання 13комплектів обладнання для АГНКС на загальну суму 61090909,10грн. (ут.ч.ПДВ –10181818,14грн.).

Наступного дня, 06.07.2006 ВАТ«Чернігівгаз» (Продавець) укладено договір купівлі–продажу 13комплектів АГНКС ТОВ«Борас-торг» (Покупець), за умовами якого загальна вартість товару складає 61396363,64грн., (ут.ч.ПДВ –10232727,22грн.).

11.07.2006 ВАТ«Чернігівгаз» отримало майно зі зберігання згідно акту прийому-передачі, складеного з ПП«Юрсервіс плюс» та в цей же день передало у власність за актом приймання-передачі, складеним з ТОВ«Борас-торг».

Згідно податкового обліку підприємства сума вартості реалізованого обладнання (безПДВ) в розмірі 51163636,42грн. була включена до складу валового доходу в ІІІкварталі 2006року та відображена в декларації з податку на прибуток за триквартали 2006року.

Згідно акту прийому-передачі від11.07.2006р. в оплату за отримане обладнання ТОВ«Борас-торг» передало ВАТ«Чернігівгаз» векселі власної емісії на суму вартості покупки, які в подальшому явились предметом договору купівлі-продажу цінних паперів №Т029-3/06 від12.07.2006, укладеного між ВАТ«Чернігівгаз» та ТОВ“Інвестиційна компанія “Інтар-Інвест”. Останнє товариство прийняло 12.07.2006 векселі ТОВ«Борас-торг» та в оплату за отримані цінні папери перерахувало 31.08.2006 на рахунок ВАТ«Чернігівгаз» грошові кошти в сумі 61396363,64грн.

В оплату за поставлене обладнання ВАТ«Чернігівгаз» перерахувало 31.08.2006 грошові кошти в розмірі 61090909,10грн. на поточний рахунок ТОВ«ТКП«Східінтерторг», що підтверджується вказаними в акті перевірки платіжними дорученнями, де в графі «призначення платежу» зазначено «за обладнання згідно Договорів поставки від03.07.2006 із №03-07/кп-17 по №03-07/кп-29».

Крім того, ВАТ«Чернігівгаз» та ТОВ«ТКП«Східінтерторг» були складені акти приймання-передачі послуг товарного кредиту від31.07.2006 на загальну суму 30545454,55грн., (ут.ч.ПДВ5090909,20грн.), та від31.08.2006 на загальну суму 36654545,46грн., (ут.ч.ПДВ –6109090,91грн.), а всього за липень, серпень2006року на загальну суму 67200000,01грн., (ут.ч.ПДВ –11200000,11грн.).

В оплату за відсотки за користування товарним кредитом ВАТ«Чернігівгаз» перерахувало 31.08.2006 грошові кошти в розмірі 67200000грн. на поточний рахунок ТОВ«ТКП«Східінтерторг», що підтверджується вказаними в акті перевірки платіжними дорученнями, в графі «призначення платежу» яких зазначено «оплата за відсотки за користування товарним кредитом згідно Договорів поставки від03.07.2006 із №03-07/кп-17 по №03-07/кп-29».

Згідно податкового обліку ВАТ«Чернігівгаз» сума вартості відсотків за користування товарним кредитом (безПДВ) в розмірі 56000000грн. включена до складу валових витрат в ІІІкварталі2006року та відображена в декларації з податку на прибуток за триквартали2006року, подану до ДПІ -09.11.2006 за №24615.

Вищенаведені обставини щодо умов укладених договорів, проведених господарських операцій по придбанню, зберіганню та продажу обладнання та відображення в податковому обліку результатів їх проведення позивачем та відповідачем не заперечуються.

Щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по вищенаведеним операціям встановлено наступне.

При придбанні газового обладнання позивачем від ТОВ«ТКП«Східінтерторг» отримані податкові накладні від05.07.2006 за №№2/1, 2/2, 2/3, 2/4, 2/5, 2/6, 2/7, 2/8, 2/9, 2/10, 2/11, 2/12, 2/13 на загальну суму 61090909,10грн., ут.ч.ПДВ –10181818,14грн. Зазначена сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту ВАТ«Чернігівгаз» в липні 2006року та задекларована у декларації з податку на додану вартість за липень 2006року.

При реалізації обладнання ВАТ«Чернігівгаз» була виписана податкова накладна №65 від11.07.2006 на суму 61396363,64грн., ут.ч.ПДВ –10232727,22грн. Зазначена сума ПДВ була включена до складу податкового зобов’язання позивача в липні 2006року та задекларована у декларації з податку на додану вартість за липень 2006року.

Відносно відсотків за користування товарним кредитом ТОВ«ТКП«Східінтерторг» виписало податкові накладні від31.07.2006 за №№8/1, 8/2, 8/3, 8/4, 8/5, 8/6, 8/7, 8/8, 8/9, 8/10, 8/11, 8/12, 8/13 та від31.08.2006 за №№21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 на загальну суму 67200000грн., (ут.ч.ПДВ –11200000грн.). Зазначена сума ПДВ включена до складу податкового кредиту та відображена у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006року та січень 2007року у наступних розмірах:

-серпень2006року –5090910грн.;

-вересень2006року –939860грн.;

-жовтень2006року –1409790грн.;

-листопад2006року –939860грн.;

-грудень2006року –939860грн.;

-січень2007року –1879720грн.

Вищенаведені обставини щодо умов укладених договорів, проведених господарських операцій по придбанню, зберіганню та продажу обладнання та відображення в податковому обліку результатів їх проведення позивачем та відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так в подальшому в акті перевірки ДПІ дійшла до висновку що господарська операція по придбанню комплектів АГНКС на умовах товарного кредиту була завідомо збитковою і таке газове обладнання було придбане не для використання у власній господарській діяльності. За таких обставин відповідно до пп.7.4.4 ст.7 Закону№168, п.1.32 ст.1 та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включення суми відсотків за користування товарним кредитом до складу валових витрат та ПДВ з цієї суми до податкового кредиту з ПДВ ДПІ визнала завищенням таких валових витрат та податкового кредиту та, відповідно, заниженням податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

З таким висновком ДПІ, суд не може погодитись з наступних підстав.

Як слідує з сукупності досліджених обставин виконання угод придбання на умовах товарного кредиту та продажу 13комплектів АГНКС, відбулись наступні господарські операції:

-03.07.2006 –укладення позивачем з ТОВ«ТКП«Східінтерторг» угод придбання газового обладнання загальною вартістю 61090909,10грн. на умовах товарного кредиту зі сплатою 2% від вартості товару за кожен день, починаючи від дня поставки обладнання до дня оплати вартості (термін сплати вартості обладнання визначено –до 31.08.2006);

-05.07.2006 –отримання позивачем обладнання та передача його на зберігання іншій юридичній особі;

-06.07.2006 –укладення позивачем з ТОВ«Борас-торг» угоди продажу обладнання за ціною 61396363,64грн. за векселями власної емісії;

-11.07.2006 –передача товару позивачем іншому власнику;

-12.07.2006 –отримання позивачем від ТОВ“Інвестиційна компанія оплату за векселі 61396363,64грн.;

-31.08.2006 –перерахування в оплату за відсотки за користування товарним кредитом позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ«ТКП«Східінтерторг».

Отже, за досліджених фактичних обставин справи, встановлено, що спір виник щодо віднесення до валових витрат суми сплати відсотків за користування товарним кредитом. Таким чином необхідно врахувати, що відповідно до п.1.11.2. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості. Згідно з п.1.32. цієї статті - господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частиною2 ст.67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з п.2.1 Статуту позивача, товариство створено з метою здійснення підприємницької діяльності, для одержання максимальних прибутків в інтересах товариства.

Предмет діяльності позивача визначений п.3.2 Статуту, вт.ч. - здійснення підприємницької діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за нерегульованим та регульованим тарифом, експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів природного і зрідженого газу, розробка проектно-кошторисної документації, поточних та перспективних планів розвитку системи, »»» т.і. (п.п.3.2.1 - 3.2.12).

Так, в судовому засіданні досліджуючи докази та обставини, що доводять здійснення операції з придбання обладнання для подальшого використання у власній господарській діяльності, за врахування зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» – суд встановив: позивачем в судове засідання надано бізнес-план мережі АГНСК в Чернігівській області за2006рік, яким підтверджується здійснення господарський операцій, направлених для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, здійснивши операцію з придбання 13комплектів обладнання для подальшого використання у власній господарській діяльності, позивач мав право віднести витрати на придбання товарів до валових витрат виробництва.

Відповідно до п.3.1. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пп.1.20.2 п.1.20 ст.1, де зазначено: якщо пп.1.20 ст.1 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом пп.1.20.8 п.1.20 зазначеної статті обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до зазначеного підпункту, донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, – також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Таким чином, у випадку, коли операції з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг є статутною господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, віднесення до валових витрат затрат на придбання товару, робіт та послуг та суми оплати при їх продажу до валових доходів є правомірним і не суперечить чинному законодавству України.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить додаткових вимог з донарахування сум валових доходів або коригування (зменшення) валових витрат у разі продажу товарів за ціною, нижчою за ціну придбання.

ДПІ помилково не визнала право платника податку на віднесення таких витрат до валових витрат, пославшись на те, що операції з купівлі-продажу газового обладнання не відповідають ознакам «господарської діяльності», визначеним п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не відносяться до господарської діяльності позивача, а отже всі витрати за ними не можуть відноситися до валових витрат, хоча сам факт здійснення господарських операцій податковим органом не оспорювався.

При цьому досліджуючи фактичні обставини, суд зазначає, що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від25.11.2009 №К-9925/09 для всебічного і повного з’ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, в порядку ч.2 ст.71 КАС України (в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову), - протокольними ухвалами суду неодноразово було зобов’язано суб’єкта владних повноважень, для з’ясування обґрунтованості віднесення платником податку до валових витрат вартості нарахованих послуг по продажу товарів на умовах товарного кредиту, зокрема, в частині, яка перевищувала звичайну ціну послуги комерційного кредитування - визначити в установленому Законом порядку звичайну ціну спірної послуги з відповідним нарахуванням податку на прибуток та податку на додану вартість, з штрафними санкціями за цими податками, у зв’язку з формуванням позивачем валових витрат, які ДПІ визнає недоведеними.

Отже, оскільки юридична оцінка встановлених обставин тягне за собою визначення бази оподаткування і як наслідок – нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, а відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, в порушення ч.2 ст.71 КАС України вказана вище вимога ухвали Вищого адміністративного суду України від25.11.2009 №К-9925/09 - не виконана, тому суд прийшов до висновку, що віднесення позивачем до валових витрат тих, які відповідають договірній ціні товару відповідної послуги - не суперечить приписам чинного законодавства.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, констатуючи спірність нарахування податку на прибуток (а звідси й податку на додану вартість) стосовно формування валових витрат згідно вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд визнає недійсним рішення податкового органу вцілому, оскільки ДПІ всупереч ч.2 ст.71 КАС України не визначила в установленому законом порядку звичайну ціну послуги з товарного кредитування.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Беручи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним вцілому, суд вважає за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від16.08.2007 №0003902320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму27477382грн. та від16.08.2007 №0003912320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму16800000грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від16.08.2007 №0003902320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму27477382грн. та від16.08.2007 №0003912320/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму16800000грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову виготовлено в повному обсязі 30.03.2010.

Суддя                                                                                           Л.О.Житняк