Рішення № 87085569, 17.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/193/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020 Справа № 908/3150/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколов А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства “O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс” (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, буд. 272-В; поштова адреса: 21001, м. Вінниця, вул. Липовецька, буд. 6-а, офіс 505; код ЄДРПОУ 33437883)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175; код ЄДРПОУ 31914947)

про стягнення 156 348,84 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3150/19 за позовом Приватного підприємства “O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс” до Приватного акціонерного товариства “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” про стягнення 27 905,93 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3150/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, присвоєно справі номер провадження – 5/193/19, розгляд справи по суті розпочався 18.12.2019. Після завершення розгляду справи судом 17.01.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 19.11.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Позивач - ПП “O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс” заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 156 348,84 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 610, 611, 629 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 174 ГК України, вказуючи, що в період з 21.09.2018р. по 05.11.2019р. позивач відвантажив відповідачу товар на суму 725959,71 грн. Відповідач розрахувався частково за поставлений товар на суму 580696,93 грн. з порушенням визначених у кожній накладній строків оплати, та повернув частину товару на суму 392,95 грн. Загальна сума заборгованості становить 144869,83 грн. Також позивачем нараховано до стягнення 3% річних в сумі 4296,35 грн., а також інфляційні втрати на суму 7182,66 грн.

16.12.2019 відповідач надіслав на адресу суду заяву № б/н від 11.12.2019 (вх. № 08-08/26246/19 від 16.12.2019), у якій, не заперечуючи по суті спору, вказав як на своє скрутне фінансове становище так і на складу економічну ситуацію в Україні, наявність великої кредиторської та дебіторської заборгованості, у зв`язку з чим відповідач зазначає що стягнення суми боргу за цим позовом без надання розстрочки виконання рішення унеможливить погашення заборгованості перед Енергопостачальниками, сплату податків та зборів, що спричинить наростанню фінансових проблем. На підставі викладеного, відповідач просить суд у разі задоволення позову повністю або частково, розстрочити виконання рішення про стягнення грошових коштів зі сплати стягненої суми рівними частинами строком на три місяці.

Також клопотанням від 14.01.2020р. Відповідач просив залучити до матеріалів справи докази часткового погашення заборгованості на загальну суму 60000 грн. та визнав наявність основної заборгованості в розмірі 84869,83 грн. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

Позивач 23.12.2019р. надав суду відзив на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, в якій зазначив, що наведені Відповідачем обставини є штучними, такими, що не підтверджені належними доказами та які утворились внаслідок порушення Відповідачем власних фінансово-господарських зобов`язань, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін та проведення судового засідання, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що протягом часу з 21.09.2018р. по 05.11.2019р. Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 725959,71 грн., що підтверджується наступними накладними, в яких зазначено і термін оплати отриманого товару Відповідачем:

- від 21.09.2018р. № РФ-0552283 на суму 53746,56 грн., термін оплати до 01.10.2018р.

- від 06.11.2018р. № РФ-0598508 на суму 37184,81 грн., термін оплати до 16.11.2018р.

- від 13.11.2018р. № РФ-0605773 на суму 28879,92 грн., термін оплати до 23.11.2018р.

- від 11.12.2018р. № РФ-0627358 на суму 74564,50 грн., термін оплати до 21.12.2018р.

- від 11.12.2018р. № РФ-0627743 на суму 3749,94 грн., термін оплати до 21.12.2018р.

- від 18.12.2018р. № РФ-0630699 на суму 1915,96 грн., термін оплати до 28.12.2018р.

- від 18.12.2018р. № РФ-0632010 на суму 5196,66 грн., термін оплати до 28.12.2018р.

- від 26.12.2018р. № РФ-0636581 на суму 24170,04 грн., термін оплати до 05.01.2019р.

- від 09.01.2019р. № РФ-0640685 на суму 26823,85 грн., термін оплати до 19.01.2019р.

- від 29.01.2019р. № РФ-0012305 на суму 105612,54 грн., термін оплати до 08.02.2019р.

- від 12.02.2019р. № РФ-0026736 на суму 45596,15 грн., термін оплати до 22.02.2019р.

- від 26.02.2019р. № РФ-0037726 на суму 62009,09 грн., термін оплати до 08.03.2019р.

- від 29.03.2019р. № РФ-0073411 на суму 26659,08 грн., термін оплати до 28.04.2019р.

- від 29.03.2019р. № РФ-0073467 на суму 29341,69 грн., термін оплати до 28.04.2019р.

- від 23.04.2019р. № РФ-0096715 на суму 66647,70 грн., термін оплати до 23.05.2019р.

- від 25.06.2019р. № РФ-0153367 на суму 72335,42 грн., термін оплати до 25.07.2019р.

- від 27.06.2019р. № РФ-0159326 на суму 61525,80 грн., термін оплати до 27.07.2019р.

Згідно з накладною на повернення № ВН-0000952 від 28.01.2019р. Відповідач повернув Позивачу товар на суму 392,95 грн.

Відповідно до виписки по рахунку Позивача за період з 01.11.2018р. по 07.10.2019р. Відповідач сплатив за отриманий від позивача товар 575336,93 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача за вказаними поставками становить: 725959,71 - 392,95 - 575336,93 =150229,83 грн.

Отже, судом встановлена невідповідність суми сплаченої Відповідачем із вказаною у позовній заяві - 580696,93 грн. Проте, заявлена Позивачем до стягнення сума основної заборгованості 144869,83 грн. не перевищує встановленого судом її розміру 150229,83 грн. Докази погашення різниці між цими сумами (5360,00 грн.) та пояснення щодо неї сторони суду не представили.

Також Позивач направляв на адресу Відповідача претензії: від 29.05.2019р. на суму 206008,61 грн., від 16.08.2019р. на суму 194869,83 грн., що підтверджується фіскальними чеками Укрпошти.

Однак відповідач відповідей на претензій не надав, заборгованість у повному обсязі не погасив.

Лише під час розгляду справи 16.01.2020р. Відповідачем надано суду разом з клопотанням від 14.01.2020р. докази часткового погашення основаної суми заборгованості на загальну суму 60000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 26.12.2019р. № 11734 на суму 20000 грн.,

- від 27.12.2019р. № 11749 на суму 20000 грн.,

- від 10.01.2020р. № 214 на суму 10000 грн.,

- від 11.01.2020р. № 288 на суму 10000 грн.,

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних від суми заборгованості на загальну суму 4296,25 грн., а також суму інфляційних втрат на загальну суму 7182,66 грн., розрахунок яких наведений позивачем у таблиці 2, доданій до позовної заяви.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази суд зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача – право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача – обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як встановлено вище, протягом часу з 21.09.2018р. по 05.11.2019р. Позивач поставив Відповідачу товар загальною вартістю 725959,71 грн. Факт отримання товару підтверджується вказаними накладними, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками ПАТ “Агропромислова компанія”, та не заперечується Відповідачем.

Проте, оплата отриманого Відповідачем товару здійснена ним не в повному обсязі, у зв`язку із чим у відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість за отриманий товар на суму 150229,83 грн., з яких Позивач просить стягнути з Відповідача 144869,83 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов`язання відповідача з оплати поставленого товару на дату звернення Позивача із цим позовом до суду не припинено.

Під час розгляду справи 16.01.2020р. Відповідачем надано суду разом докази часткового погашення основаної суми заборгованості на загальну суму 60000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.12.2019р. № 11734 на суму 20000 грн., від 27.12.2019р. № 11749 на суму 20000 грн., від 10.01.2020р. № 214 на суму 10000 грн., від 11.01.2020р. № 288 на суму 10000 грн.

Таким чином, залишок несплаченої заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 84869,83 грн.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені Позивачем до стягнення 3% річних від заборгованості у розмірі 144869,83 грн. на загальну суму 4296,25 грн., а також сума інфляційних втрат у розмірі 7182,66 грн., розрахунок яких наведений позивачем у таблиці 2,відповідно до визначених у накладних строків оплати поставленого товару, досліджений судом за допомогою системи "Законодавство" є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства України. Відповідач проти вказаного розрахунку заперечень не надав, як і доказів сплати вказаних сум на користь Позивача.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі але не виключно принципи: верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 84869,83 грн. основної заборгованості, 4296,35 грн. 3% річних та 7182,66 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 60 000 грн., сплачених Відповідачем під час розгляду справи, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Доводи відповідача, викладені у заяві про розстрочку виконання рішення, суд вважає безпідставними та такими, що не доводять істотного ускладнення або неможливості виконання рішення, що є обов`язковою умовою в силу вимог ст. ст. 239, 331 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1445,61 грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Щодо судового збору в розмірі 900,39 грн., сплаченого позивачем за подання позову, у закритій у зв`язку з відсутністю предмету спору частині суд роз`яснює, що вказана сума може бути повернута Позивачу за його клопотанням ухвалою суду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Приватного підприємства “O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс” (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, буд. 272-В; поштова адреса: 21001, м. Вінниця, вул. Липовецька, буд. 6-а, офіс 505; код ЄДРПОУ 33437883) 84869 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 83 коп. основної заборгованості, 4296 (чотири тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 35 коп. 3% річних та 7182 (сім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 66 коп. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 1445,61 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн. 61 коп. Видати наказ.

3. В частині стягнення 60000 грн. провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Повний текст рішення складено: 22.01.2020р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.