Рішення № 87070624, 21.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Справа № 160/11613/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-6917-50/67 від 14.11.2018 року Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 14 916,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6917-50/67 від 14.11.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нього не поширюється, адже адвокатська діяльність ним була припинена ще на початку 2017 року, до того ж він є особою з інвалідністю, яка відповідно до закону звільняється від сплати єдиного внеску. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) він не отримував, оскільки в останній чомусь зазначена не вірна адреса його реєстрації. Про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) він дізнався по факту відрахування у листопаді 2019 року із його пенсії 20% під час примусового виконання оскаржуваної вимоги у виконавчому провадженні. З урахуванням зазначених фактів позивач вважає, що він законодавчо не обтяжений обов`язком зі сплати єдиного внеску.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 12.12.2019 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 2).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

17.12.2019 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25.03.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та на даний час відсутня реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а тому останній є платником єдиного соціального внеску. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, оскільки підприємницька діяльність позивача в установленому порядку не припинена, вимога сплатити визначену суму єдиного внеску є правомірною. На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №83/25625 від 26.11.2002 року.

Також, 07.10.2003 року ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за №1171, був зареєстрований як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (самозайнята особа) та сплачував податки, подавав звітність.

25.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровської обласної КДКА із заявою про припинення адвокатської діяльності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На підставі вказаної заяви в реєстрі про реєстрацію незалежної професійної діяльності 25.01.2017 року зроблено запис - «зупинено».

31.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська із заявою, та доданими до неї необхідними документами, про зняття його з обліку платника податків, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судом встановлено, що 18.08.2015 року Красногвардійською міжрайонною МСЕК на підставі акту огляду №1050 ОСОБА_1 видано довідку до акту огляду Серії 12 ААА №415084, якою встановлено ІІ групу інвалідності з 30.07.2015 року по 15.07.2016 року.

У подальшому 21.11.2018 року, на підставі акту огляду МСЕК №1547 Міжрайонна правобережна МСЕК №2 видала довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААБ №023672, якою встановила ІІ групу інвалідності безстроково.

Разом з тим, згідно відомостей з інтегрованої картки платника податків станом на 25.07.2019 року за ОСОБА_1 значиться заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 14 916,75 грн. за період 2017 року та І-ІІІ квартали 2018 року.

У зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року №Ф-6917-50/67.

Вказана вимога направлена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , про що зазначено у самій вимозі, тоді як останній зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту останнього, а також іншими документами.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року №Ф-6917-50/67.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

За правилами, встановленими абз. 3 ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Позиція відповідача полягає у тому, що відповідно до наявної інформації ОСОБА_1 з 25.03.2004 року перебуває на обліку в органі доходів і зборів як фізична особа-підприємець, разом з тим, таких доказів відповідачем не надано. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не значиться.

Разом із тим, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не може бути адвокатом особа, яка: позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.11.2018 року у справі №820/1538/17.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до частин 1, 4 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Тобто, підтвердженням здійснення позивачем адвокатської діяльності може бути наявність відомостей у Єдиному реєстрі адвокатів України. Відомості про зупинення або припинення адвокатської діяльності також вносяться до Реєстру.

При цьому, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Підстави для припинення права на заняття адвокатською діяльністю визначені статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі: подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 обліковувався у Раді адвокатів Дніпропетровської області на підставі Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 07.10.2003 №1171.

Разом із тим, право на зайняття адвокатською діяльністю Шмельова К.А. припинено з 25.01.2017 року згідно п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі заяви останнього.

Отже, з цієї дати позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, а згідно положень Закону №5076 не може нею займатися та одержувати дохід.

Крім того, суд звертає увагу, що 18.08.2015 року Красногвардійською міжрайонною МСЕК на підставі акту огляду №1050 ОСОБА_1 видано довідку до акту огляду Серії 12 ААА №415084, якою встановлено ІІ групу інвалідності з 30.07.2015 року по 15.07.2016 року та 21.11.2018 року на підставі акту огляду МСЕК №1547 Міжрайонна правобережна МСЕК №2 видала довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААБ №023672, якою встановила ІІ групу інвалідності безстроково.

Згідно даних довідок ОСОБА_1 з 2013 року хворіє хворобою Паркінсона 3 ступеня з вираженими поступальними та руховими порушеннями. Стан прогресивно порушується.

Відтак, суд дійшов висновку, що з 25.01.2017 року позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період з 2017 року по ІІІ квартал 2018 року.

Крім того, суд зазначає, що згідно із п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких входять і особи, які провадять незалежну професійну діяльність), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року №Ф-6917-50/67, яка включила нарахування єдиного внеску за 2017-ІІІ квартал 2018 року, направлено позивачу зовсім за іншою адресою.

Доказів того, що позивачу своєчасно направлялась вимога з моменту виникнення недоїмки за місцем реєстрації останнього, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-6917-50/67 від 14.11.2018 року, прийнята відносно ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.11.2018 року №Ф-6917-50/67 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець