Рішення № 87017348, 18.12.2019, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/896/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.,

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

з участю представника позивача Кисіля Ю. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Волочиську справу за позовом у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення втрат від інфляційних процесів та трьох процентів річних,

встановив:

В травні 2019 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В обгрунтування позову вказував, що 20 березня 2006 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_6 (позичальником) було укладено кредитний договір № 03-2/5588/К, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 100000 грн. терміном на 60 місяців, зі сплатою 21,5 річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення вимог Банку, 20 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася перед Банком відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору в повному обсязі, в тому числі за погашення відсотків по кредиту, комісій, пені та штрафних санкцій. Рішенням Волочиського районного суду від 29 грудня 2008 року за позовом Банку з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було стягнуто на користь Банку заборгованість за зазначеним кредитним договором в розмірі 119678 грн. 26 коп. та 1227 грн. судових витрат, а всього стягнуто 120905 грн. 26 коп. Позивач зазначив, що позичальник ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцями є сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відповідачі у даній справі. Оскільки дане рішення суду не виконане в повному обсязі, тому відповідачі відповідно до ст. 625 ЦК України зобов`язані відшкодувати Банку втрати від інфляційних процесів та три проценти річних, виходячи із залишку заборгованості у розмірі 111870 грн. А саме, позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 55925 грн. 81 коп., з яких інфляційні втрати за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року в розмірі 45866 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 10059 грн. 11 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив суду, що виконавчий лист про стягнення заборгованості згідно рішення Волочиського районного суду від 29 грудня 2008 року був пред`явлений Банком до виконання, однак в подальшому втрачений.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які про час, місце та дату судового засідання повідомлені відповідно до вимог ЦПК України, в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не подали.

Відповідачка ОСОБА_4 ( в 2012 році змінила прізвище ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_4 ) в судове засідання не з`явилася, від її представника ОСОБА_9 надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутності та у відсутності відповідачки. У письмовому відзиві позов не визнає. Просить суд врахувати те, що позивач звернувся в суд після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги. Також зазначає, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку кредитного договору, а тому позивачем було змінено кінцевий строк виконання основного зобовязання за кредитним договором. Вважає, що у зв`язку з цим перебіг строку позовної давності розпочався в 2006 році і закінчився в 2008 році.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 березня 2006 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_6 (позичальником) було укладено кредитний договір № 03-2/5588/К, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 100000 грн. терміном на 60 місяців (до 19 березня 2011 року), зі сплатою 21,5 річних за користування кредитними коштами.

Цього ж дня 20 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання як поручитель зобов`язалася перед Банком відповідати в солідарному порядку з позичальником ОСОБА_6 за виконання ним зобов`язань по кредитному договору № 03-2/5588/К в повному обсязі, в тому числі за погашення відсотків по кредиту, комісій, пені та штрафних санкцій.

В подальшому, рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2008 року у справі № 2-1910/08 за позовом Банку з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_4 (на даний час - ОСОБА_4 ) в солідарному порядку достороково стягнуто на користь Банку заборгованість за зазначеним кредитним договором, а саме: 23589,27 грн. простроченого боргу за кредитом, 76190,50 грн., що становить суму досторокового стягнення кредиту, 16281,12 грн. боргу по відсотках за користування кредитом, 3617,37 грн. пені та 1227 грн. судових витрат, а всього стягнуто 120905 грн. 26 коп.

На підтвердження позовних вимог позивач подав суду розрахунок, зроблений станом на 08.05.2019 року щодо інфляційних втрат Банку за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року в розмірі 45866 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 10059 грн. 11 коп.

Вирішуючи даний спір, суд не приймає до уваги даний розрахунок, оскільки у ньому не зазначено, що у період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року заборгованість згідно рішення суду була саме у розмірі 111870 грн. (сума, на яку проведено нарахування інфляційних втрат та 3% річних).

В зазначеному розрахунку містяться дані про те, що за рішенням суду сплачено 7808,26 грн., однак не зазначено дату сплати даної суми боргу. В розрахунку міститься інформація, що такий розрахунок виконується на 08.05.2019 року на залишок суми 111870 грн. згідно рішення суду, однак при цьому не вказано, яким чином відбувалося виконання рішення суду, зокрема не наведено суми та дати погашення боргу.

На думку суду, нарахування інфляційних втрат та 3% річних буде правильним за умови урахування сум, сплачених на погашення заборгованості.

Будь-яких інших доказів щодо розміру погашення (в добровільному порядку чи за виконавчим листом органами Державної виконавчої служби) стягнутої рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2008 року у справі № 2-1910/08 заборгованості, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову до поручителя ОСОБА_4 , оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Відмовляючи в позові до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_6 , суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Звертаючись до суду, позивачу на обгрунтування заявлених позовних вимог про стягнення коштів з спадкоємців боржника ОСОБА_6 необхідно було зазначити коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору з врахуванням особливостей, передбачених правилами статті 1282 ЦК України щодо об`єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Тобто, позивачем не прийнято до уваги, що спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна (відсутності спадкового майна), у особи відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Звертаючись з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_6 , позивач повинен довести, що саме відповідачі є спадкоємцем майна померлого.

За положеннями ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої даної статті).

Позивач, зазначаючи у позовній заяві, що боржник ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого позичальника ОСОБА_6 на підставі відносин спорідненості чи за заповітом і прийняли у встановленому порядку спадщину, не надав доказів в підтвердження цих обставин, а також не надав доказів, які б свідчили про наявність спадкового майна, його вартості та розміру часток кожного із спадкоємців у спадщині. Окрім того, позивачем не зазначено про наявність перешкод для виявлення такого майна.

Також, позивачем не зазначено обставин на підтвердження, що ним як кредитором, у строки, передбачені законом, були заявлені вимоги до спадкоємців.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» є недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Тобто, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Судом встановлено, що представник АТ «Універсал Банк» скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд і з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, та доказів на підтвердження своїх позовних вимог не подав.

Достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування та обгрунтування позовних вимог суду не надано.

Отже, враховуючи викладене, оскільки позивач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 76-80, 81, 84, 141, 223, 247, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення втрат від інфляційних процесів та трьох процентів річних відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін: АТ «Універсал Банк» (місце знаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, код 21133352), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 27.12.2019 року.

Суддя: