Рішення № 86986983, 17.01.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4044/19

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

визнати рішення суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 01 грудня 1991 року протиправним;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 весь час проходження служби (роботи) на слідчо - прокурорських посадах (в тому числі на посадах помічника, старшого помічника прокурора), а також половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання в загальну вислугу (стаж) та стаж роботи на посадах прокурора, що дають право на пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру", які станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України - 04 жовтня 2019 року становили 20 років 5 місяців 26 днів загальної вислуги та 18 років 0 місяців 26 днів стажу роботи на посадах прокурора відповідно;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 04 жовтня 2019 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 01 грудня 1991 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04 жовтня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Листом від 01 листопада 2019 року №В-1432-О-02.26-04 позивача повідомлено, що відсутні підстави для розгляду питання про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру". У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, крім окремих положень, зокрема частини третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. Зазначені положення статті 50-1 стосуються визначення виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, зарахування періодів роботи до вислуги років, що дає право на пенсію, та осіб, звільнених з роботи в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину або позбавлені класного чину за вироком суду, тощо. А тому, відсутні підстави для застосування норм статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII в частині призначення пенсії.

Також вказаним листом повідомлено, що згідно наданих документів, станом на 04 жовтня 2019 року загальна вислуга становить 18 років 26 днів, а стаж роботи на посадах, визначених ст. 15 Закону №1697, тобто прокурором - 10 років 9 місяців 17 днів. Період навчання не враховано до загальної вислуги років, оскільки відсутня можливість визначити тривалість навчання.

Позивач вважає, що прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення є незаконним, безпідставним таким, що суперечить нормам чинного законодавства та грубо порушує його конституційне право на соціальне забезпечення.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

03 січня 2020 року відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі та зазначає, що підстав для призначення пенсії позивачу за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII немає.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що з 01 вересня 1996 року по 30 червня 2001 року позивач навчався у Хмельницькому інституті регіонального управління та права на денній (стаціонарній) формі навчання за спеціальністю правознавство, після завершення якого отримав кваліфікацію спеціаліста - юриста.

З 10 вересня 2001 року ОСОБА_1 призначений на посаду помічника прокурора Чемеровецького району, з 02 серпня 2004 року призначений на посаду старшого помічника прокурора Чемеровецького району, а з 17 березня 2005 року призначений на посаду прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області. Станом на день звернення до суду обіймає посаду начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10 вересня 2001 року.

04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Листом від 01 листопада 2019 року №В-1432-О-02.26-04 відповідач повідомив, що відсутні підстави для розгляду питання про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру".

У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, крім окремих положень, зокрема частини третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. Зазначені положення статті 50-1 стосуються визначення виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, зарахування періодів роботи до вислуги років, що дає право на пенсію, та осіб, звільнених з роботи в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину або позбавлені класного чину за вироком суду, тощо. А тому, відсутні підстави для застосування норм статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII в частині призначення пенсії.

Статтею 15 Закону №1697 визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора. Такими посадами в прокуратурі є, зокрема, посади керівника підрозділу регіональної прокуратури, прокурора, заступника керівника та керівника місцевої прокуратури. Посади помічника і старшого помічника прокурора ст. 15 Закону №1697 не передбачені.

Також вказаним листом повідомлено, що згідно наданих документів, станом на 04 жовтня 2019 року загальна вислуга становить 18 років 26 днів, а стаж роботи на посадах, визначених ст. 15 Закону №1697, тобто прокурором - 10 років 9 місяців 17 днів. Період навчання не враховано до загальної вислуги років, оскільки відсутня можливість визначити тривалість навчання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до ст. 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури.

Згідно ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

У відповідності до ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною 8 ст. 86 Закону №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII гарантії незалежності прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

У відповідності до ст. ст. 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційного Суду України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини з їх пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішеннями Конституційного Суду України №1-рп від 13 травня 1997 року, №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року та №3-рп/2001 від 05 квітня 2001 року встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 6 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

У ході дослідження копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10 вересня 2001 року, суд встановив, що з 10 вересня 2001 року позивач призначений на посаду помічника прокурора Чемеровецького району, з 02 серпня 2004 року призначений на посаду старшого помічника прокурора Чемеровецького району, а з 17 березня 2005 року призначений на посаду прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області та по теперішній час працює в органах прокуратури на посаді начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.

Таким чином, стаж роботи позивача на вищевказаних посадах - повинен зараховуватись позивачу до вислуги років на посадах прокурорів і дає йому право на пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, згідно архівної довідки №751/19 від 21 листопада 2019 року, виданої ректором Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, ОСОБА_1 в термін з 01 вересня 1996 року по 30 червня 2001 року навчався на юридичному факультеті Хмельницького інституту регіонального управління та права за спеціальністю "Правознавство" на денній формі. Здобув кваліфікацію юриста та отримав диплом спеціаліста серії ХМ № 15554747 від 30 червня 2001 року. Наказ про зарахування на навчання № 193-н від 23 липня 1996 року, наказ про завершення навчання та присвоєння кваліфікації № 384 від 27 червня 2001 року.

Отже, до загальної вислуги (стажу роботи), що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про прокуратуру" зараховується половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання, а саме юридичному факультеті Хмельницького інституту регіонального управління та права.

А тому, з 10 вересня 2001 року по день звернення до органу Пенсійного фонду України - 04 жовтня 2019 року позивач безперервно проходив службу (працював) на прокурорських посадах в органах прокуратури та на момент звернення до суду обіймає посаду начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області, що підтверджується біографічною довідкою та трудовою книжкою.

З огляду на наведене, враховуючи положення Закону України "Про прокуратуру", станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України загальна вислуга (стаж) і стаж роботи на посадах прокурора ОСОБА_1 , що дають право на пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру", відповідно становили 20 років 5 місяців 26 днів загальної вислуги та 18 років 0 місяців 26 днів стажу роботи на посадах прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та об`єктивно підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768,40 грн. необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати рішення оформлене листом від 01 листопада 2019 року №В-1432-0-02.26-04 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 01 грудня 1991 року протиправним.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 весь час проходження служби (роботи) на слідчо - прокурорських посадах (в тому числі на посадах помічника, старшого помічника прокурора), а також половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання в загальну вислугу (стаж) та стаж роботи на посадах прокурора, що дають право на пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру", які станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України - 04 жовтня 2019 року становили 20 років 5 місяців 26 днів загальної вислуги та 18 років 0 місяців 26 днів стажу роботи на посадах прокурора відповідно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 04 жовтня 2019 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 01 грудня 1991 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк