Ухвала суду № 86982124, 17.01.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/556/20

Провадження № 2-з/643/13/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Відділу державної реєстрації Красноградської районної державної Адміністрації Харківської області, третя особа – Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, Відділу державної реєстрації Красноградської районної державної Адміністрації Харківської області, третя особа – Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просить: визнати протиправними дії державного реєстратора Красноградської РДА та скасувати рішення державного реєстратора Красноградської РДА Харківської області від 02.12.2019 року № 49967205 про державну реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_1 (далі – Квартира).

В обґрунтування позову зазначила, що Квартира належала позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 1689 від 08.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В., що вбачається з копії цього договору. В зазначеній Квартирі на теперішній час зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 14.07.2008 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладений Генеральний Договір про надання кредитних послуг за № 820/1- 27/21/02/8-030, згідно з яким Банк зобов`язується надавати Позичальнику грошові кошти в наступних валютах: гривня; долари США; ЄВРО; російські рубл. в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті доларах США в сумі 80000, 00 (вісімдесят тисяч) доларів США з урахуванням суми фактичної заборгованості за діючим кредитним договором за №820/1-27/21 03-7/054 від 26.09.2007 року, на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не більше: 20,5% річних у гривні; 15% річних в доларах США; 15% річних в ЄВРО; 15% річних в російських рублях.14.07.2008 року сторонами була укладена Додаткова угода №1 до договору про надання кредитних послуг за № 820/1-27/21/02/8-030. Згідно п. 1. Додаткової угоди № 1 кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності цільового характеру використання відповідно до основних положень договору у формі разового Кредиту в сумі 56500,00 доларів США, що дорівнює сумі, еквівалентній 27357865 грн. за курсом Національного банку України на день укладення Договору зі сплатою 14% річних та комісій строком до 05.07.2018 року. В якості забезпечення виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання кредитних послуг за № 820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Банком було укладено Іпотечний договір за № 820/2/21/02-8/284 від 14 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В. від 14.07.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2879. Відповідно до умов вказаного іпотечного договору, позивач передав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме Квартиру, що належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.07.2005 року приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т.В. за реєстром № 1689.Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою АСХО від 15.11.2017 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» (справа №643/7718/16-ц) було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за договором № 820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року заборгованість, яка складає 23447,37 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 499375,12 грн. В порядку Закону України «Про виконавче провадження» Московським ВДВС ХМУЮ було відкрито виконавче провадження, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2017 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 643/7718/16-ц від 12.12.2016 року.Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк» (надалі Банк). Відповідно, АТ « Альфа-Банк» має право вимоги заборгованості по Кредитному договору №820/1-27/21/02/8-030 від 14.07.2008 року.Листом від 28.10.2019 року № 22426 (отримано 04.11.2019 року) Банком було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.Не погодившись з вимогами Банку (щодо суми заборгованості), позивач направила 18.11.2019 року листа-пропозицію щодо врегулювання спору та визначення остаточної суми заборгованості за кредитним договором № 820/1-27/21/02/8-030 від 14.07.2008 року. Позивач вважає, що сума заборгованості перед АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») станом на складання цього листа і на теперішній час складає: 8656,90 дол. США (19996,18 - 4583,02 - 6088,0 - 565,0 - 103,26), яку Банк має право отримати в рахунок погашення заборгованості відповідно до Генерального Договору про надання кредитних послуг за № 820/1 - 27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року та Додаткової угоди № 1 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 820/1-27/21/02/8-030 від 14 липня 2008 року. Тому позивач просила Банк розглянути цю пропозицію та повідомити її письмово про результат розгляду пропозиції, або призначити особисту зустріч для врегулювання спору в позасудовому порядку. Листом від 17.12.2019 року №117839-23.1-6/6 АТ «Альфа-Банк» повідомив позивача про те, що її пропозиція розглянута, повідомив про можливість розгляду варіантів врегулювання заборгованості. Між тим, як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №195693957 від 08.01.2020 року, державним реєстратором Красноградської РДА Харківської області Литвиненко Л. В. вже 27.11.2019 року було здійснено реєстрацію права власності належної позивачу Квартири на АТ «Альфа-банк». Підставою перереєстрації права власності став Договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1319 від 10.10.2019 року, виданий приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 02.12.2019 року, індексний № 49967205.Жодного повідомлення про вказану перереєстрацію права власності ні від приватного нотаріуса, ні від держаного реєстратора, ні від АТ «Альфа-банк» на адресу позивача не надходило, суб`єктом оціночної діяльності оцінка спірної квартири на момент перереєстрації не здійснювалась. Тому позивач вважає дії приватного нотаріуса КМНО Ковальчука протиправними, оскільки ніякого Договору про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1319 від 10.10.2019 року позивачем укладалось. Крім того, п. 4.5.3. статті 4 умов іпотечного договору №3820/3-27/21/02/-7/422 від 26.09.2007 року передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Однак умови цього договору не містять детального порядку та механізму такої передачі предмету іпотеки. Відповідно, така передача може бути здійснена згідно окремого договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладено одночасно з іпотечним договором, або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такий договір між Банком та позивачем не укладався. Не зазначивши в договорі всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а зауваживши лише про загальну можливість цього, будуть відсутні й підстави для перереєстрації права власності на предмет іпотеки.З прийнятим державним реєстратором Литвиненко Л. В. рішенням про державну реєстрацію права власності позивач не погоджується, вважає його протиправним, оскільки його прийнято без підтвердження як факту укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, так і завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог, оскільки тривали перемовини щодо узгодження суми заборгованості за кредитним договором. Державний реєстратор також не перевірив наявності та розміру заборгованості, невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання та не витребував повний пакет документів для здійснення такої реєстраційної дії згідно із чинним законодавством. Крім того, на дату прийняття державним реєстратором рішення в Державному реєстрі прав на нерухоме майно актуальною була інформація про наявність обтяження, а саме арешт Квартири, що є предметом іпотеки, який було накладено на підставі постанови держаного виконавця Московського ВДВС ХМТУЮ від 22.05.2017 року. Вжитих заходів забезпечення не скасовано.

Разом із вказаним позовом до суду надійшла заява позивачки про забезпечення позову, в якій остання просить заборонити відчуження вказаної вище Квартири.

В обґрунтування заяви зазначено, що 02.12.2019 року державним реєстраторам відділу державної реєстрації Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. було прийнято рішення № 49967205 про реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім`я АТ «Альфа-банк». Підставою перереєстрації права власності став «Договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно» № 1319 від 10.10.2019 року, виданий приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. Зазначене вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.01.2020 року № 195693957. Жодного повідомлення анулювання реєстрації спірної квартири на ім`я позивача, про перереєстрацію права власності на ім`я банку ні від приватного нотаріуса, ні від державного реєстратора, ні від АТ «Альфа-банк» на адресу позивачки ОСОБА_1 не надходило, суб`єктом оціночної діяльності оцінка спірної Квартири на момент перереєстрації не здійснювалась, що є обов`язковою умовою для реєстрації (перереєстрації) права власності. Крім того, ніякого Договору про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1319 від 10.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., позивачем не підписувалось та не укладалось. Таким чином, у відповідача АТ «Альфа-банк» є об`єктивна та безперешкодна можливість подальшої реалізації вказаної Квартири третім особам, що стане наслідком втрати позивачами права користування Квартирою, а в подальшому і виселення з цього житла. Виходячи з викладеного, позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти заборону на відчуження Квартири, що є єдиним житлом позивачів. Оскільки існує реальна загроза вибуття зазначеної Квартири з права власності та права користування позивачів по справі, що в подальшому ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, позивач вважає обґрунтованим та необхідним забезпечити позов шляхом заборони відчуження спірної Квартири, щодо якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.12.2020 року проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-банк».

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

З доводів заяви про забезпечення позову, позовної заяви та наданих позивачкою документів вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу правомірності реєстрації права власності на вказану вище Квартиру за АТ «Альфа-Банк», та, відповідно, правомірності вибуття Квартири з власності ОСОБА_1 .

Виходячи із змісту позовних вимог, згідно яких спір виник з приводу права власності на Квартиру, яка в даний час зареєстрована на праві власності за АТ «Альфа-Банк», суд вважає доведеним, що можливе відчуження банком Квартири у власність інших осіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній цивільній справі в разі задоволення позовних вимог.

За таких обставин накладення заборони відчуження Квартири є необхідним засобом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивачки в разі задоволення позову і одночасно не становитиме надмірний тягар для власника Квартири.

Суд роз`яснює учасникам справи, що вони не позбавлені права в порядку, визначеному ст. 156, 158 ЦПК України, звернутись до суду з заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича (адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, оф. 12), Відділу державної реєстрації Красноградської районної державної Адміністрації Харківської області (адреса: Харківська область, м. Красноград, вул. Бєльовська, буд. 88), третя особа – Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (адреса: м. Харків, вул. Р. Плоходька, буд. 3, 1 поверх), про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Крівцов Д.А.