Рішення № 86957170, 26.04.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6779/17

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Філіпповій О.В., Горбані О.В.,

Мариненко Я.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4,

представника третьої особи - Сушицької Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України в особі виконавчої дирекції, третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь, починаючи з 03.06.2016 року середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі по день винесення відповідного рішення, та моральну шкоду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2015 року, яким позов ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задоволено частково, скасовано наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.12.2014 р. №568-к; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 18.12.2014 р.; стягнути з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2014 р. по 26.03.2015 р. включно в розмірі 28020,07 грн.; стягнути з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.. Зазначає, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2015 р. рішення Подільського районного суду м. Києві від 26.03.2015 р. залишено без змін та набуло законної сили. Вказує, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2015 р. не було виконано, у зв`язку з чим позивач звернулась до Подільського районного суд м. Києва з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.06.2016 року стягнено з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки виконання рішення про оновлення на роботі у розмірі 123 790,16 грн. та моральну шкоду в розмірі 3500,00 грн. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.10.2016 р. скасовано в частині стягнення моральної шкоди, в решті рішення залишено без змін і відповідно набуло законної сили. Крім того, ВДВС Подільського РУЮ було направлено до Подільського УП ГУНП України в м. Києві подання № 39/3 від 24.02.2016 р. про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Таким чином, позивач вважає, що її умисно не було поновлено на роботі, не зважаючи на її неодноразові звернення до органів ДВС, прокуратури, щодо неправомірних дій посадових осіб відповідача з приводу не поновлення її на роботі відповідно до судових рішень.

Ухвалою від 29.05.2017 року відкрито провадження у даній справі (суддя Неганова Н.М.).

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 29.09.2017 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

Ухвалою від 19.12.2017 року було задоволено клопотання позивача та замінено неналежного відповідача - виконавчу дирекцію фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, виключивши його з числа осіб, що беруть участь у справі, на належного відповідача - Виконавчу дирекцію Фонду страхування України.

Ухвалою від 06.08.2018 р. позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди за заявою позивача були залишені без розгляду.

В судовому засіданні 10.09.2018 р. до участі в справі як третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору залучено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві.

Представником виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - Бурлаченко Н. поданий відзив, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що роботодавцем ОСОБА_1 була виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якій позивач працювала та отримувала заробітну плату за виконану роботу. 22.11.2017 р. до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України внесено запис про припинення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві. Зазначає, що Фонд соціального страхування України, як юридична особа створена 31.12.2015 р., не наділений повноваженнями щодо призначення на посаду та звільнення з посади позивача, це є виключним правом начальника управління виконавчої дирекції Фонду в м. Києві, а отже відповідач, як юридична особа, не порушував та не міг порушити права та інтереси позивача. А тому даний позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки відповідачем по справі повинно бути саме управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві, а не Фонд соціального страхування України.

Представником відповідача були подані додаткові письмові пояснення, в яких зазначено про те, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування України не є належним відповідачем у справі, адже правонаступником роботодавця позивача є окрема юридична особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві. Роботодавцем позивача була юридична особа - Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка 19.01.2018 р. припинила свою діяльність, правонаступником якої є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві. Вказує, що Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності використовувала найману працю ОСОБА_1 , платила позивачу заробітну плату за використану нею роботу, а також нараховувала, утримувала та сплачувати податки на дохід позивача до бюджету. Повноваження щодо призначення ОСОБА_1 на посаду згідно судового рішення належать керівнику 3-ї особи - начальнику управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві згідно п.5.4. Положення про управління ВД Фонду у м. Києві. Заступників керівника Управління призначає та звільняє керівник Управління за погодженням із директором виконавчої дирекції Фонду. Начальник Управління у межах своїх повноважень видає накази, організовує і контролює їх виконання відповідно до законодавства. Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями щодо поновлення на роботі позивача згідно судового рішення, а отже не може нести відповідальності згідно позовних вимог.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним в позові. Наполягала, що саме новий відповідач повинен сплатити заявлену до стягнення суму. Додала, що на час розгляду даної справи вона не поновлена на роботі

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили суд відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві та доповненнях. Сторона відповідача наполягає, що позовні вимоги позивач мав заявляти саме до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві. Вважає, що заявлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у його задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив прийняти рішення відповідно до вимог закону, пояснивши, що Управляння виконавчої дирекції Фонду соц.страхуваня України в місті Києві є правонаступником виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соц.страхування з тимчасової втрати працездатності, де працювала до звільнення позивач.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2015 у справі № 758/549/15-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково: скасовано наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.12.2014 р. №568-к; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 18.12.2014 р.; стягнуто з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2014 р. по 26.03.2015 р. включно в розмірі 28020,07 грн.; стягнуто з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2015 р. вищевказане рішення Подільського районного суду м. Києва залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 р. вказані вище судові рішення залишені без змін, а касаційна скарга виконавчої дирекції Фонду соц.страхування з тимчасової втрати працездатності - відхилена.

Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві від 31.03.2015 р. відкрито виконавче провадження № 47059227 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора виконавчої дирекції Фонду соц.страхування з тимчасової втрати працездатності, боржником за яким є виконавча дирекція Фонду соц.страхування з тимчасової втрати працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.06.2016 по іншій справі - у справі № 758/2720/16-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, позов задоволено частково: стягнуто з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у розмірі 123 790,16 грн. та моральну шкоду у розмірі 3500,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2016 р. вищевказане рішення скасовано в частині стягнення моральної шкоди, в решті рішення залишено без змін.

Отже, в обох справах відповідачем за позовним вимогами, пов`язаними з її поновленням на роботі, була виступала Виконавча дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та остання є боржником у відкритому виконавчому провадженні.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77-VІІІ викладено в новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону передбачено утворення Фонду соціального страхування України шляхом злиття (реорганізації) Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , внесення запису про державну реєстрацію Фонду соціального страхування України відбулося 31.12.2015.

Відповідно до ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому при розгляді справи № 758/2720/16-ц (в 2016 р.) та у виконавчому провадженні № 47059227 (після 31.12.2015 р.) участь бере саме виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (заміни на новоутворений Фонд не відбувається). Тобто, на час винесення судового рішення від 02.06.2016 р. про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення від 26.03.2015 р. про поновлення на роботі вже було припинено юридичну особу, з якої стягнуто сум, а питання про правонаступництво за цими вимогами судом не вирішувалось.

А відтак, суд не погоджується з твердження позивача проте, що оскільки рішенням суду від 02.06.2016 р. середній заробіток за невиконання рішення суду про поновлення на роботу за період з 27.03.2015 р. по 02.06.2016 р. був стягнутий саме з виконавчої дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, то і середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 р. підлягає стягненню з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України як правонаступника.

Як вбачається з ЄДРПОУ, Фонд соціального страхування України, як юридична особа, є правонаступником: виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посилаючись на норми ст.236 КЗпП України , відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Розглядаючи вимоги, заявлені на підставі вказаної норми, суд не вирішує спір про право, а лише має перевірити факт невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення про поновлення на роботі.

Зазначена норма є спеціальною та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення.

Згідно наданих документів, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яку припинено 22.11.2017 р.

Правонаступником виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в місті Києві. Особа справа ОСОБА_1 знаходиться саме в цьому Управлінні.

Встановлено, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.03.2015 р. про поновлення позивача на посаді не виконано, Фонд соціального страхування України не є стороною виконавчого провадження та з 01.01.2016 р. не вирішувалось питання про заміну сторони.

Посади заступників директора виконавчої дирекції Фонду обіймають особи, які були призначені Постановами Правління Фонду від 24.05.2017 № 35 «Про кадрові питання».

При цьому виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, до якої заявлений позов ОСОБА_1 , не існує як юридична особа, а юридичною особою є лише сам Фонд (код ЄДРОПОУ 40210180).

Позивач під час розгляду справи наполягала, що лише Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, яка залучена за її клопотанням як належний відповідач, має відповідати за її позовними вимогами, заперечуючи проти вирішення питання про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в місті Києві, яке суд залучив як третю особу. Тим самим, ОСОБА_1 , як позивачу у справі, використавши своє право на вибір відповідача, однозначно визначилась з юридичною особою, яка на думку позивача, має відповідати за заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 р. саме з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позов є безпідставним та не заснованим на законі.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на строки звернення позивача до суду з вищевказаними вимогами.

Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1). У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2).

Отже, з вищевказаними вимогами позивач мала звернутись у встановлений законом 3-місячний строк з часу, коли дізналась про невиконання рішення після 02.06.2016 р., оскільки заявлені позивачем вимоги не є вимогами щодо заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, з вищевказаним позовом позивач звернулась лише 23.05.2017 р., отже зі спливом встановленого законом строку на звернення до суду.

Між тим, оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позову то суд вважає за необхідне відмовити в позові саме з цих підстав.

На підставі викладеного, ст.236 КЗпП України, ст.104 ЦК України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду соціального страхування України в особі виконавчої дирекції (місцезнаходження за адресою: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд.28; код ЄДРПОУ 40210180), третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві (місцезнаходження за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд.92/2; код ЄДРПОУ 41312290) про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова