Рішення № 86956850, 13.01.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9533/19

провадження № 2/753/639/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Долі М.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою, в якій просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , та стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 25% (1/4) від усього заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дати подання позову й до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, дитиниу залишити проживати з позивачем. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.01.1996 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Старокиївського району м. Києва. Разом вони проживали понад 22 роки. У шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак подружнє життя не було ідеальним, а останнім часом стало зовсім нестерпним, чоловік постійно висловлює своє незадоволення мною, проявляє неповагу, підвищує голос та ображає. За останні вісім місяців відносини вкрай погіршилися. Сімейні питання перестали вирішуватися в спокійній розмірі, шлюбні відносини не підтримуюються, спільне господарство не ведеться, відсутні спільні інтереси. Все це призвело до обопільної втрати почуття поваги та любові. Позивач переконана, що подальше сімейне життя недоцільне і неможливе, сім"я розпалась остаточно, шлюб існує формально, що суперечить її інтересам. Останні кілька місяців діти перебувають фактично на утриманні позивача, оскільки чоловік кошти для їх утримання не надає. Його витрати на дітей є нерегулярними та ситуативними. Щоденні витрати на основні потреби дітей - оплата школи, гуртків, заняття доньки з логопедом, придбання продуктів, одягу, взуття, несе позивач. Будь які розмови з даного приводу відповідачем ігноруються. Саме тому позивач і звернулася до суду за захистом прав.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. 29.05.2019 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.

16.10.2019 року представником відповідача - адвокатом Матківським Т.О. подано до суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх передчасними та необгрунтованими посилаючись на те, що він є люблячим чоловіком та батьком, має намір та бажання зберегти сім"ю, наявні сварки не можуть бути приводом для розлучення. Він приймав активну участь у вихованні дітей, створював необхідні умови для нормального їх розвитку. Приймає участь в утриманні дітей. Просив надати час для примирення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.10.2019 року залишено без розгляду позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини, у задоволенні клопотання представника відповідача про надання подружжю часу на примирення відмовлено.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольтини в повному обсязі. Наполягала на розірванні шлюбу, оскільки між нею та відповідачем склалися негативні відносини, які призводять до конфліктинх ситуацій. Не заперечувала того, що відповідач купує доньці дорогі подарунки, однак це разові витрати, коштів на щоденне утримання він не надає.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги щодо розірвання шлюбу визнав, щодо стягнення аліментів заперечував, посилаючись на те, що вони всі разом проживають в одній квартирі, і він приймає участь у забезпеченні доньки.

Суд, вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, повно, всебічна та об"єктино дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджене таке.

12.01.1996 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Старокиївського району м. Києва, актовий запис № 05 (а. с. 6).

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17, 16).

Також з матеріалів справи вбачається, що сторони разом з дітьми проживають в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

З позовної заяви та відзиву відповідача вбачається, що між сторонами склалися напружені відносини, виникають конфлікти. Внаслідок відсутності порозуміння та розбіжностей у поглядах на життєві і сімейні цінності, як зазначає позивач, сторони втратили почуття взаємної любові та поваги і, як наслідок, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин.

Правовими підставами для задоволення позову є відповідні положення сімейного законодавства.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За приписом частини 2 статті 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже враховуючи, що відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги щодо розірвання шлюбу, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд вважає їх такими, що також підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов`язку утримувати дитину (частина перша статті 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дітей, про що свідчить поданий до суду позов, тому кошти на їх утримання (аліменти) присуджує суд.

Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обов`язки по утриманню дитини в однаковій мірі мають нести як батько, так і матір дитини.

Таким чином, одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не можеґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що між сторонами не існує спору щодо утримання їхніх дітей. Та обставина, що сторони проживають в одній квартирі не позбавляє позивача права звертатись з вимогами про стягнення аліментів на утримання дітей, та не свідчить про відсутність спору. Надані до суду відповідачем докази у вигляді гарантійного талону про придбання мобільних телефонів, фотоапарату, гіроскутера, не свідчать про те, що відповідач приймає участь у щоденному забезпеченні дитини необхідними для її життя благами, а є лише поодинокими дорогими подарунками. Посилання відповідача на те, що він купив доньці іграшковий будинок, ляльку та деякі речі, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення аліментів, оскільки вказані обставини не звільняють батька від обов`язку забезпечувати утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, розмір прожиткового мінімуму, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік», який з 01.01.2020 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 2 218 грн., а також те що батько у добровільному порядку частково приймає участь у її утриманні.

Однак, враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо розміру коштів на утримання доньки, яка перебуває на утриманні матері, відповідач є батьком дитини, особою працездатного віку, на забезпеченні у відповідача будь які інші неповнолітні та непрацездатні особи не перебувають, та беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дитини необхідним харчуванням і предметами вжитку, тому в сукупності оцінених судом доказів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову, і до досягнення нею повноліття.

Судові витрати розподілити між сторонами у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 1-19, 23, 76-113, 128-132, 141, 223, 259, 262, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 7, 110, 112, 180, 181, 182, 183 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 12 січня 1996 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Старокиївського району м. Києва, актовий запис № 05, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 травня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 гривень.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Заставенко М.О.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2020 року.