Постанова № 8689215, 24.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2010                                                                                           № 05-5-12/33729

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача                     - не з’явився;

відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва”

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 07.12.2009

у справі № 05-5-12/33729 ( .....)

за позовом                               Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

„ЄДІТЕПЕ”

про                                                   стягнення 8168,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009р. № 05-5-12/33729 позовні матеріали повернуті позивачу без розгляду.

          Ухвала суду першої інстанції грунтується на тому, що до позовної заяви позивачем не додано належних доказів, які підтверджують повноваження В.І. Сметнева, в якості голови правління на підписання позовної заяви.

          Суд в ухвалі вказує про те, що копії наданих до позовної заяви документів засвідчені не належним чином, а саме, як зазначає суд, копії документів засвідчуються шляхом проставлення печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на зворотній стороні прошитої копії документа, напису „Згідно з оригіналом” та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження.

          Суд зазначає що не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку. Напис кредитної установи на зворотньому боці платіжного доручення №819 від 27.11.09р. скріплений підписами заступником директора та головним бухгалтером, однак доказів, що заступник директора уповноважений керівником банку на такі дії суду не надано. Крім того, як зазначає суд, „Призначення платежу” в платіжному дорученні №819 від 27.11.09р. не відповідає вимогам Головного управління державного казначейства України.

Крім того, ухвала суду першої інстанції грунтується на тому, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів є бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв’язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2009р. № 05-5-12/33729 та передати матеріали позовної заяви до Господарського суду для розгляду.

В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що посадове становище особи, яка підписала апеляційну скаргу зазначено в позовній заяві. Також скаржник зазначає про те, що в позовній заяві перераховані всі докази, якими позивач обґрунтовує свою позицію.

Скаржник зазначає й про те, що у суду не було підстав вважати, що особа, яка завірила платіжне доручення на зворотньому боці - заступник керівника банку - на має права першого підпису.

           Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2010р. розгляд апеляційної скарги призначено на 03.03.2010р.

          В судове засідання 03.03.2010р. не з’явилися представники сторін у зв’язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.03.2010р.

24.03.2010р. в судове засідання апеляційного суду представники сторін знов не з’явилися.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про дату та час розгляду справи, ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги від 03.03.2010р. направлена сторонам по справі 05.03.2010р., про що свідчить відповідний штамп на звороті ухвали з відміткою про відправку документа згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.

Дана відмітка, відповідно до пункту 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, є підтвердженням належного надіслання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнана обов’язковою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу позивача за наявними у справі матеріалами у відсутності представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи колегія суддів встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство „Механізація будівництва” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄДІТЕПЕ” 8168,87 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009р. № 05-5-12/33729, на підставі пунктів 1,3,4,6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” повернуто без розгляду.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши наявні матеріали, прийшов до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва 05-5-12/33729 від 07.12.09р. підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Порядок повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення позовної заяви.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано суддя повертає позовну заяву.

          Місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали виходив з того, що позовну заяву підписано особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, оскільки до позовної заяви не додано належних доказів, які б підтверджували повноваження В.І.Сметнева, в якості голови правління.

          З таким висновком колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

          Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

          Стаття 57 Господарського процесуального кодексу України містить перелік документів, які повинні додаватись до позовної заяви, серед них відсутня норма, яка б надавала право суду вимагати від позивача додавати до позовної заяви докази, які б підтверджували повноваження, в даному випадку, В.І.Сметнева, в якості голови Правління.

          Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

          З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва повернув позовну заяву з тих підстав, що не подано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини та надані ксерокопії документів належним чином не засвідчені.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем додано до позовної заяви ксерокопії документів, згідно переліку додатків.

Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

На підтвердження викладених в позовній заяві обставин, позивачем додано ксерокопії документів, завірених підписом та печаткою установи, з відміткою „Копія вірно”.

Відповідно до п. 2.1 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами і доповненнями, якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів.

Відповідно до пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

          Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.

В пункті 5 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 (зі змінами і доповненнями) „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом. Згідно з пунктом 14 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 14.02.06 № 53 у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов’язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.

До матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 819 від 27.11.09р., акцептоване ВАТ „ВТБ Банк” Севастопольська філія м. Севастополь, в якому одержувачем державного мита вказано Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва із зазначенням рахунку отримувача № 31110095700011, коду 26077968 та коду банку отримувача 820019, що підтверджує перерахування державного мита до державного бюджету за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

          Згідно з пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.відповідальні працівники установи банку на зворотній стороні платіжних доручень зробили напис про зарахування державного мита до державного бюджету.

Пункт 3.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. (зі змінами і доповненнями) „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачає право суду згідно з пунктом 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України витребувати від позивача чи кредитора підтвердження територіального органу державного казначейства України у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету України.

Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала позовну заяву, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва повернув позовну заяву з тих підстав, що додана до позовної заяви поштова квитанція від 28.11.09р. №2128 свідчить про направлення копії позовної заяви           за адресою: м. Київ, вул. Лесковая, 1-А, проте додані до позовної заяви документи свідчать про те, що відповідач знаходиться за іншими адресами, а також з тих підстав, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі може бути лише бланк опису вкладення.

Твердження суду про направлення копії позовної заяви та додатних до неї документів не на ту адресу, яка вказана в позовній заяві не обґрунтовані. Прийшовши до висновку, що як зазначив суд, вбачається з гарантійного листа про те, що відповідач знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леснова, 1, суд мав можливість витребувати у позивача докази, на яку саме адресу була направлена копія позовної заяви та додані до неї документи.

          Щодо твердження суду про те, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі може бути лише бланк опису вкладення, то слід зазначити про те, що згідно ст.56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

          Поштова квитанція № 2128, видана поштовим відділенням, відповідно до статті 32 ГПК України є доказом надіслання копії позовної заяви відповідачу. У випадку сумніву в її вірогідності чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суд міг витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення позовної заяви.

Враховуючи, що позивачем було виконано всі вимоги, які ставляться до позовної заяви статтею 54 Господарського процесуального кодексу України і підстав для її повернення судом без розгляду, передбачених статтею 63 ГПК України не вбачається, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною й обґрунтованою, у зв’язку з чим її слід скасувати, а позовну заяву направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” задовольнити.

          2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.09р. № 05-5-12/33729.

3. Позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Механізація будівництва” з додатками повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.03.10 (відправлено)