Постанова № 8689209, 23.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2010 № 33/152

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лосєва А.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Богдан А.М., довіреність № 020 від 11.12.2009 року

від відповідача - Приходько Я.В., довіреність № 14 від 11.01.2010 року

від третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.12.2009

у справі № 33/152 ( .....)

за позовом ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

третя особа позивача

третя особа відповідача ОСОБА_3

про стягнення 5112,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року у справі № 33/152 позов Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі по тексту позивач) до Закритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» (далі по тексту відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення 5112,92 грн. задоволено.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму основного боргу 4442,95 грн., пеню в розмірі 518,54 грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ „Українсько російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/1264 від 17.02.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати зазначене рішення та прийняти нове.

Апелянт вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» суми страхового відшкодування у розмірі 4442,95 грн., оскільки відповідно до страхового акту № V3.0.01550.L03.03 від 12.01.2007 року розрахована позивачем франшиза у розмірі 505,00 грн. була також передбачена і за полісом обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладених між ЗАТ «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» та ОСОБА_3 та встановлювалась у розмірі 510,00 грн.

Крім того, ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується згідно з договором страхування.

Скаржник також відмічає, що позивач просив господарський суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 518,54 грн. на підставі п. 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

При цьому, зазначеним пунктом статті передбачено стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування особі, яка має право на отримання такого відшкодування. Проте, в даному випадку ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до ЗАТ «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» з регресними вимогами щодо виплати страхового відшкодування, а тому стягнення пені з останнього є необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року у справі № 33/152 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На думку позивача, особа, яка має право звернутись до Страховика із заявою на отримання страхового відшкодування, також має право на отримання пені в разі несвоєчасного отримання такого страхового відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року у справі № 33/152 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2010 року о 12 год. 00 хв.

В судове засідання 23.03.2010 року зявилися уповноважені представники сторін та підтримали свої вимоги викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання без поважних причин не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» про стягнення 5 112,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.12.2006 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля «Audi», д.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Тоуоtа», д.н. НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_3.

З постанови Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2007 року вбачається, що 13.12.2006 року о 14 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Тимошенка, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Тоуоtа», д.н. НОМЕР_6, завчасно не врахував дорожню обстановку, стан та швидкість транспортного засобу, а також: не дотримався безпечної дистанції руху між транспортними засобами, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi», д.н. НОМЕР_5 під керуванням гр. ОСОБА_4 завдавши останній значної матеріальної шкоди.

Постановою Оболонською районного суду м. Києва від 20.01.2007 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17,00 грн. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Audi 1.6», державний номерний знак НОМЕР_5.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_4 у позивача на підставі договору страхування серія V3.О № 01550 від 21.03.2006 року.

Відповідно до договору страхування серія УЗ.О №01550 від 21.03.2006 року вигодонабувачем є ОСОБА_4.

Звітом № 1948 від 25.12.2006 року встановлено, що ринкова вартість досліджувального ДТЗ «Audi 1.6» державний номерний знак НОМЕР_5) складає 104 485,01 грн., вартість відновлювального ремонту складає 4 127,25 гри, без урахування ПДВ, та 4 952,70 грн. з урахуванням ПДВ.

Як вбачається зі страхового акту № V3.01550.L03.03 від 12.01.2007 року позивач визнав дану подію як страхову та вирішив виплатити 4 952,95 грн.

Позивач перерахував ТОВ «Автосоюз» страхове відшкодування в розмірі 4 952,96 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 020 від 23.01.2007 року з призначенням платежу «оплата авторемонтних робіт (за ОСОБА_4.)».

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що транспортний засіб - «Тоуоtа», державний номерний знак НОМЕР_6, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Audi 1.6» державний номерний знак НОМЕР_5, належить ОСОБА_3.

При цьому, вина особи, яка керувала автомобілем «Тоуоtа», державний номерний знак НОМЕР_6 та який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю («Audi 1.6» державний номерний знак НОМЕР_5, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Між тим, місцевим господарським судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) № ВА/0299574 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого до закрите акціонерне товариство «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Тоуоtа», державний номерний знак НОМЕР_6 - і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 1789-02/ДППР від 13.02.2008 року, в якій просив відшкодувати шкоду по зазначеній вище страховій події в розмірі 4 442,95 грн. До вказаного листа були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати.

Крім того, позивач звернувся з регресною вимогою до ОСОБА_3.

24.09.2007 року ОСОБА_3 сплатив на користь позивача франшизу в розмірі 510,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 3287 від 24.09.2007 року.

Проте, відповідачем зазначена претензія була залишена без реагування, а сума страхового відшкодування не виплачена.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 37.4. якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована, може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно підпункту 38.1.1 пункту 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, згідно підпункту 38.2.3 статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, в?икористанням, зберіганням хі?мічних, радіоактивних, вибухо? - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак б?ійцівських порід тощо, що ство?рює підвищену небезпеку для о?соби, яка цю діяльність здійсн?ює, та інших осіб.

Шкода, завдана д?жерелом підвищеної небезпек?и, відшкодовується особою, яка? на відповідній правовій підс?таві (право власності, інше речове право, договір підряду, ор?енди тощо) володіє транспортн?им засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 части?ни 1 статті 1188 Цивіл?ьного кодексу України шкода, з?авдана внаслідок взаємодії к?ількох джерел підвищеної неб?езпеки, відшкодовується на за?гальних підставах, а саме шкод?а, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 4 952,95 грн., звернувся з регресними вимогами до ОСОБА_3 сплатити на користь позивача франшизу в розмірі 510,00 грн. та до відповідача здійснити виплату страхового відшкодування по вказаній страховій події в розмірі 4 442,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 24.09.2007 року меморіальним ордером № 3287 було сплачено на користь позивача франшизу в розмірі 510,00 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Audi 1.6» державний номерний знак НОМЕР_5 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про обґрунтованість та доведеність позовної вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 442,95 грн.

Місцевий господарським судом встановлено, що відповідач отримав регресну вимогу на суму 4 442,95 грн. з необхідними для виплати документами 14.02.2008 року.

При цьому, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення пені частково у розмірі 518,54 грн. з посиланням на п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Прот?е, колегія суддів не може погодитись з висновком Господарського суду міста Києва, про обґрунтованість та підставність вимог позивача в частині стягнення пені з огляду на наступне.

Відповідно до п. 37.2. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.1 статті 1191 Цивіл?ьного кодексу України особа, я?ка відшкодувала шкоду, завдан?у іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винно?ї особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший роз?мір не встановлений законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 518, 54 грн., оскільки пунктом п. 37.2. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування саме особі, яка має право на отримання такого відшкодування, проте в даному випадку позивач звернувся до відповідача саме з регресними вимогами щодо виплати страхового відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” про стягення пені з Закритого акціонерного товариства „Українсько російська акціонерна страхова компанія „Авіоніка” в розмірі 518,54 грн. задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зазначених вимог підлягає скасуванню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з оплатою державного мита та послуг з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, підлягають перерозподілу та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року у справі № 33/152 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 29-Б, р/р 26507010023651 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 2163715) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, р/р 26509001305735 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) 4 442 (чотири тисячі сорок дві) грн. 95 коп., 88 (вісімдесят вісім) грн. 63 коп. державного мита та 102 (сто дві) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, р/р 26509001305735 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Закритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 29-Б, р/р 26507010023651 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 2163715) 5 (пять) грн. 33 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4.Повернути Закритому акціонерному товариству «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 29-Б, р/р 26507010023651 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 2163715) з Державного бюджету України надмірно сплачене квитанцією № QS 5018428 від 03.02.2010 року державне мито в розмірі 51 (пятдесят одна) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року у справі № 33/152.

5.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6.Справу № 33/152 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Судді

29.03.10 (відправлено)