Постанова № 8689207, 23.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2010                                                                                           № 41/59-7/126

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Іваненко І.П., довіреність № Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009 р.

від відповідача -не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2009

у справі № 41/59-7/126 ( .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 46295,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року у справі № 41/59-7/126 позов Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово – комунальне господарство „Геолог” про стягнення 46295,83 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство „Геолог” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” 34203,59 грн. –основного боргу, 13822, 04 грн. – інфляційних збитків, 2108,08 грн. – 3% річних, 1500,00 грн. – пені, а також понесені ним по справі судові витрати – 516, 34 грн. – державного мита, та 118,00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Житлово – комунальне господарство „Геолог” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/143 від 14.01.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення прийнято з неповним з’ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що податкові накладні є лише звітними податковими документами та враховуються у визначенні загальних податкових зобов’язань підприємства, зокрема позивача. Накладні є внутрішніми документами позивача та відповідачем не узгоджувались, а тому не є належним доказом, що підтверджує обсяги використання електричної енергії.

На думку апелянта, саме за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг фіксується в акті приймання – передачу товарної продукції та акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Апелянт зазначає, що відповідно до порядку розрахунків, затвердженого додатком № 2Д до Договору оплата за використану електроенергію повинна здійснюватись абонентом на підставі платіжних документів, наданих енергопостачальною компанією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 року у справі № 41/59-7/126 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2010 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.03.2010 року у зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів.

При цьому, вказаною ухвалою Акціонерну енергопостачальну компанію „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” було зобов’язано до дня судового засідання надати суду письмові пояснення (з доданням підтверджуючих доказів) щодо виставлення відповідачеві рахунків за спожиту електроенергію за період з 01.03.2006 року по 01.05.2009 року та письмовий уточнений розрахунок інфляційних, річних та пені (із зазначенням періоду нарахування та з відображенням та врахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків за спожиту електроенергію); а відповідача зобов’язано надати суду докази здійснення розрахунків за спожиту , згідно наявних в матеріалах справи звітів з 01.03.2006 року по 01.05.2009 року, електроенергію (платіжні документи, банківські виписки з особового рахунку тощо), письмові пояснення щодо складання споживачем актів звіряння розрахунків за спірний період.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010 року № 01-23/3/4 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 41/59-7/126 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Лосєв А.М., судді Іваненко Я.Л., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 23.03.2010 року у зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

Вказаною ухвалою позивача було повторно зобов’язано виконати вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року № 01-23/3/1 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 41/59-7/126 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Лосєв А.М., судді Євдокимов О.В., Скрипка І.М.

В судове засідання 23.03.2010 року з’явився уповноважений представник позивача, а повноважний представник відповідача без поважних причин не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвал Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року та 09.03.2010 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача просив суд залучити до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що на виконання вимог ухвал апеляційної інстанції, останній має змогу надати суду тільки розрахунки, які виставлялися відповідачу лише з лютого 2007 року по травень 2009 року, оскільки у зв’язку зі зміною програмного забезпечення у позивача відсутні документи за попередній період.

При цьому, позивач зазначив, що не має можливості подати інший уточнений розрахунок пені, інфляційних та річних, нарахованих за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ніж наявний в матеріалах справи, оскільки врахувати всі здійсненні відповідачем з 2006 року часткові проплати насьогодні, не є можливим.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У травні 2008року позивач – Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” пред’явив у господарському суді позов до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово – комунальне господарство „Геолог”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 3023783 від 18.11.2004р. не оплатив вартість отриманої електроенергії, заборгувавши позивачу 33 198, 06 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 33 198, 06 грн. - боргу, 2 999, 14 грн. пені, 8 837, 45 грн. - індексу інфляції, 1 262, 18 грн. - 3% річних, 462, 96 грн. - державного мита, 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2008року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21жовтня 2008року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2009 рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 справу № 41/59 прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М., присвоєно їй номер 41/59 - 7/126 та призначено до розгляду на 16.03.2009

16.03.2009 розгляд справи не відбувся, оскільки справу було скеровано до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 26.03.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.01.2009 у справі № 41/59.

Ухвалою Господарського суду м. Києва справу було призначено на 01.06.2009 року.

13.07.2009 року позивачем до господарського суду було надано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої останній просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 34 203, 59 грн. - боргу, 3 000, 77 грн. - пені, 13 822, 04 грн. - індексу інфляції, 2 108, 08 грн. - 3% річних, 531, 35 грн. - державного мита, 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 3023783 про постачання електричної енергії (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язався продавати, а відповідач купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.5 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 2004 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно п. 5.1. Договору для визначення договірних величин споживання електроенергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 1 жовтня поточного року надає позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

Облік електроенергії спожитої відповідачем здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (п. 7.1. Договору).

Відповідно до п. 13 Додатку 2.2. Договору відповідачем до 1 числа поточного місяця проводиться оплата вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

На підставі показів засобів обліку електричної енергії оформлюються акти про використану електричну енергію та акти про результати замірів електричної потужності (п. 7.5. Договору).

Відповідно до п. 5 Додатку 2Д до Договору від 18.11.2004 року № 3023783 споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено судом першої інстанції, поясненнями позивача, частково відповідача, наданим позивачем розрахунком та умов договору на підставі відомостей про витрати електричної енергії, звітів про використану електричну енергію за період з 01.03.2006 по 01.05.2009 року, стверджується факт споживання відповідачем протягом вищевказаного періоду електричної енергії вартістю 71 090,44 грн., а також оплати відповідачем спожитої електроенергії у розмірі 36 886,85 грн.

При цьому, місцевий господарський зазначив, що відповідачем не було подано достовірних доказів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягів спожитої електричної енергії та нарахувань за неї, а тому доводи з цього приводу є необґрунтованими.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що доказів належної оплати за договором відповідачем до господарського суду не надано.

В контексті викладеного, місцевий господарський, враховуючи той факт, що відповідач є таким, що порушив свої зобов’язання щодо оплати отриманої електричної енергії за договором, визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 34 203,59 грн., та у зв’язку із простроченням такої оплати - збитків внаслідок інфляції за час прострочення в розмірі 13 822, 04 грн. та 3% річних з простроченої суми в розмірі 2 108, 08 грн.

Крім того, господарський суд дійшов висновку, враховуючи обставини щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов'язання, стану виконання відповідачем цього зобов'язання та розміру прострочених сум, про зменшення розміру належної до стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до умов п. 4.2.2 договору пені до 1 500, 00 грн.

Проте колегія суддів частково не може погодитись з висновками Господарського суду міста Києва щодо правомірності стягнення з відповідача річних, інфляційних та пені, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору про постачання електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заборгованості за спожиту відповідачем протягом 01.06.2006 року – 01.05.2009 року електричну енергію в розмірі 34 203, 59 грн.

Відповідно до п. 5 Додатку 2Д до Договору від 18.11.2004 року № 3023783 споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем обов’язку по оплаті спожитої електричної енергії за договором № 3023783 від 18.11.2004 року та прострочення такої оплати.

В остаточних позовних вимогах позивач крім основного боргу просив суд стягнути з відповідача 13822,04 грн. інфляційних, 2108,08 грн. – 3% річних та пеню в розмірі 3000,77 грн., що було задоволено місцевим господарським судом, окрім пені, яку було задоволено частково в розмірі 1 500,00 грн.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт наголошував на відсутності в матеріалах справи належного розрахунку інфляційних, річних та пені.

Як встановлено місцевим господарським судом, за період з 01.03.2006 року по 01.05.2009 року відповідачем було спожито електричну енергію вартістю 71090,44 грн., з яких частково оплачено 36886,85 грн.

При цьому, як вбачається з позовних вимог позивача, нарахування інфляційних, річних здійснені останнім за період з березня 2006 року по квітень 2009 року без урахування щомісячних часткових оплат відповідачем електричної енергії, а отже, і поступового зменшення заборгованості.

Так, позивачем нараховані інфляційні та річні за вищезазначені періоди, враховуючи здійснені відповідачем щомісячні разові проплати, в той час як відповідач зазначає, що ним щомісячно здійснювалось по декілька платежів, а отже, сума боргу змінювалась протягом місяця декілька разів.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 року та 09.03.2010 року Акціонерну енергопостачальну компанію „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” було зобов’язано надати суду письмовий уточнений розрахунок інфляційних, річних та пені (із зазначенням періоду нарахування та з відображенням та врахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків за спожиту електроенергію).

Втім, позивачем вимоги ухвал Київського апеляційного господарського суду виконано не було, а у відзиві на апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” повідомила про неможливість надати уточнений розрахунок пені та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання з зазначенням періодів прострочення та з урахуванням часткових оплат.

При цьому, позивач зазначив, що відповідачем щомісячно проводилось безліч проплат, багато з яких мізерного розміру (по декілька гривень), а отже, нарахувати річні, інфляційні та пеню на ці суми досить складно і не є можливим.

За таких обставин суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних, річних та пені по суті, оскільки йому не надано належних доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду,зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи, що в порушення ст. 22 ГПК України позивач не виконав вимоги апеляційного суду, викладені в ухвалах від 16.02.2010 року та 09.03.2010 року у даній справі, і це перешкоджає розгляду його позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних, апеляційний господарський суд вважає за необхідне відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово – комунальне господарство „Геолог” пені у розмірі 3000,77 грн., індексу інфляції у розмірі 13822,04 грн. та 3 % у розмірі та 2108,08 грн. залишити без розгляду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року у справі № 41/59-7/126 необхідно змінити, залишивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3000,77 грн., індексу інфляції у розмірі 13822,04 грн. та 3 % у розмірі та 2108,08 грн. без розгляду.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції в контексті викладеного вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вище та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово – комунальне господарство „Геолог” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року у справі № 41/59-7/126 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово – комунальне господарство „Геолог” (04123, м. Київ, вул. Бестужева, 36, р/р 26048309261826 у Подільському відділенні „Промінвестбанк” м. Київ, код ЄДРПОУ 32960711) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, р/р № 26000306201 у ВАТ„Ощадбанк” у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) - 34 203 (тридцять чотири тисячі двісті три) грн. 59 коп. - основного боргу, 342 (триста сорок дві) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 75 (сімдесят п’ять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3000,77 грн., індексу інфляції у розмірі 13822,04 грн. та 3 % у розмірі та 2108,08 грн. залишити без розгляду”.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Справу № 41/59-7/126 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

29.03.10 (відправлено)