Постанова № 8689151, 23.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2010 року Справа № 9/341-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Лисенко О.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

від позивача: Стригунова Г.І. представник, довіреність №01 від 28.10.09;

від відповідача: Олюха В.Г. представник, довіреність №б/н від 08.02.10;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Промзбут”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2010р. у справі №9/341-09

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промзбут”,

м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача приватного підприємства “Сармат”,

смт.Широке Широківського району Дніпропетровської області

про стягнення 280 749,96 грн.

за зустрічним позовом приватного підприємства “Сармат”,

смт.Широке Широківського району Дніпропетровської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Промзбут”,

м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсним ліцензійного договору від 15.05.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2010р. (суддя Подобєд І.М.) у справі №9/341-09 у первісному позові товариству з обмеженою відповідальністю “Промзбут” відмовлено повністю.

Судові витрати у справі за первісним позовом покладено на товариство з обмеженою відповідальністю “Промзбут”.

Зустрічний позов приватного підприємства “Сармат” задоволено. Визнано недійсним ліцензійний договір про використання об'єкта промислової власності від 15.05.2009р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Промзбут” та приватним підприємством “Сармат” з моменту його укладення.

З товариства з обмеженою відповідальністю “Промзбут” на користь приватного підприємства “Сармат” стягнуто 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставами для задоволення зустрічного позову та, як наслідок, визнання недійсним ліцензійного договору від 15.05.2009р., стала нікчемність даного правочину, з огляду на невідповідність умов останнього вимогам чинного законодавства України.

Зокрема, господарський суд першої інстанції наполягає на помилковому віднесенні технічних умов за спірним договором до промислових зразків, на використання яких поширюється чинне законодавство України у сфері авторського права, що, в свою чергу, тягне за собою нікчемність укладеного між сторонами ліцензійного договору та відсутність за останнім юридичних наслідків, як-то, вимог щодо сплати винагороди, тощо.

          Не погодившись з даним рішенням, скаржник, товариство з обмеженою відповідальністю “Промзбут” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає оскаржуване рішення таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, за умов невідповідності висновків суду в частині зустрічного позову обставинам справи. З огляду на викладене, скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2010р. у справі №9/341-09 скасувати та прийняти нове, задовольнивши повністю первісний позов та відмовивши у задоволенні зустрічного.

          Тобто, предметом спору є стягнення винагороди за використання об’єкту промислової власності та визнання недійсним окремих пунктів ліцензійного договору

          Отже, вивчивши наявні у справі докази, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

          Як видно із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю “Промзбут” є власником технічних умов “Шлаки доменні гранульовані ТУ 21.1 -24601497-002:2008р.”, що зареєстровані Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державним підприємством “Кривбасстандартметрологія” 07.03.2008р. по книзі обліку за №02568093/000648. /далі - технічні умови/.

          15.05.2009 року між ТОВ “Промзбут” та ПП “САРМАТ”був укладений ліцензійний договір, згідно з п.1.1 якого ТОВ “Промзбут” передало, а ПП “САРМАТ”отримало невиключну ліцензію на використання технічних умов “Шлаки доменні гранульовані” ТУУ 21.1-24601497-002:2008 до 31.12.2009 року на території України.

Відповідно до п.3.1 ліцензійного договору, ТОВ “Промзбут”, як ліцензіар, надає ПП “Сармат”, як ліцензіатові, на строк дії цього договору і за певну винагороду невиключну ліцензію на використання зазначених вище технічних умов при виготовленні, застосуванні, ввезенні, пропозиції до продажу, продажу та інше введення в господарський оборот продукції за ліцензію. Винагорода ліцензіару /ТОВ “Промзбут”/ за спірним договором складає 75 000,00 грн. на місяць та виплачується протягом трьох днів з дати виставлення відповідного рахунку.

Отже, за період з 01.06.2009р. по 30.10.2009р. ТОВ “Промзбут” було нараховано ПП “САРМАТ”та пред'явлено останньому до сплати рахунки на загальну суму 375 000,00 грн. Проте, станом на 30.10.2009р. дані рахунки ПП “САРМАТ”за використання технічних умов “Шлаки доменні гранульовані” ТУУ 27.1-24601497-002:2008 сплачені не були /доказів зворотного суду не надано/, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду за захистом порушених прав.

Слід зазначити, що за заявою ТОВ “Промзбут” від 05.11.2009р. було зараховано зустрічні однорідні вимоги за договором від 18.05.2009р. №18-05, згідно якого ПП “Сармат”поставило товариству “Промзбут” 7105,61 тон шлаку доменного гранульованого вартістю 96 707,17 грн., таким чином, на 12.11.2009р. прострочені грошові зобов'язання ПП “Сармат”склали 278 292,83 грн.

Окрім того, ТОВ “Промзбут”, в порядку ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ПП “Сармат”суму інфляційних втрат за період серпень-жовтень 2009 року у розмірі 1 275,00 грн., а також, 1 182,13 грн. 3% річних.

В свою чергу, ПП “Сармат” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до ТОВ “Промзбут”, стверджуючи, що умови спірного ліцензійного договору суперечать чинному законодавству України. Зокрема, на думку позивача за зустрічним позовом, даний правочин є нікчемним, тому має бути визнаний судом недійсним в цілому. У підсумку, останній просить суд відмовити у задоволенні первісного позову про стягнення недоотриманої винагороди, інфляційних витрат та річних, з огляду на те, що недійсний правочин юридичних наслідків не створює.

У відповідності до ч.9 ст.1109 Цивільного кодексу України, умови ліцензійного договору, що суперечать положенням цього кодексу, є нікчемними.

Стаття 441 Цивільного кодексу України встановлює перелік способів використання твору і передбачає, що використанням твору є також інші дії встановлені законом.

Наведений у Цивільному кодексі України перелік використання творів доповнений ч.3 ст.15 закону України “Про авторське право та суміжні права”. Проте, серед встановлених законодавцем видів використання творів такий спосіб як “виготовлення, застосування, ввезення, пропозицію до продажу, продажу та інше введення в господарський оборот продукції”, викладений у спірному ліцензійному договорі, відсутній.

Таким чином, на думку судової колегії, умова вказаного вище ліцензійного договору щодо зазначення об'єкту договору дійсно суперечить Цивільному кодексу України.

Окрім того, технічні умови, що є предметом ліцензійного договору, вимогам, що застосовуються до промислового зразку, згідно ст.461 Цивільного кодексу України, не відповідають, отже, не підлягають патентуванню. У зв’язку із викладеним, неможливе й передбачене п.5.1. договору удосконалення патентів та виготовлення продукції у відповідності із промисловим зразком.

Таким чином, як вбачається зі змісту спірного ліцензійного договору, його умови щодо прав на використання предмету договору /технічних умов/, сплати винагороди, удосконалення патентів та виготовлення продукції у відповідності із промисловим зразком, тощо, суперечать чинному законодавству України, оскільки дані технічні умови, з чим погоджується і сам ліцензіар, є саме технічним твором, а не об'єктом промислової власності, зокрема, промисловим зразком.

Отже, колегія суддів солідарна із думкою господарського суду першої інстанції, що технічні умови, які є предметом спірного ліцензійного договору, до об’єктів промислової власності не належать. Зокрема, Паризькою конвенцією про охорону промислової власності, що ратифікована Україною, до таких об’єктів віднесено винаходи, корисні моделі, промислові зразки. В свою чергу, ст.ст.459-461 Цивільного кодексу України вищеназвані об’єкти визначають певні продукти, процеси, пристрої та призначені для промислового використання. Засвідчення набуття прав на об’єкти промислової власності, згідно ст.462 Цивільного кодексу України, здійснюється за допомогою патенту.

Технічні ж умови, відповідно до п.2.1. спірного ліцензійного договору, на думку апеляційної інстанції, визначають лише вимоги, яким повинна відповідати продукція, проте ніяк не являються безпосередньо окремим продуктом або процесом у певній сфері технології.

Отже, ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Також, за встановлених обставин, дійсно не можна припустити, що вказаний ліцензійний договір міг би бути укладений без включення до нього умов про його предмет, об'єкт і сплату винагороди, щодо яких судом встановлені ознаки нікчемності, а тому даний ліцензійний договір цілком правомірно визнаний господарським судом першої інстанції недійсним в цілому, а не в окремій його частині.

Недійсний же правочин, відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, не створює за собою юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В свою чергу, слід зауважити, що викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та документально не доведеними. Тоді як оскаржуване рішення, на думку апеляційної інстанції, прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам та з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

У підсумку, враховуючи відмову в задоволенні первісного позову та повне задоволення зустрічного, правомірним є покладення на відповідача за зустрічним позовом, ТОВ “Промзбут”, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрат на оплату державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2010р. у справі №9/341-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Промзбут”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя                                         О.М. Лисенко

Суддя О.В. Голяшкін

Дата підписання повного тексту 30.03.2010р.