Рішення № 8689058, 25.03.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2010 Справа № 3/22-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд", м. Підгороднє Дніпропетровської області

до Малого приватного підприємства "Таврія", смт. Нововоронцовка Херсонської області

про стягнення 624756 грн. 05 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Поляков О. М. дов. № 5/1-д від 10.01.2010р (в судове засідання 25.03.10 р. не з»явився);

від відповідача –не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства “Таврія” (відповідач) 624756,05 грн. основного боргу та судових витрат.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач в судове засідання, яке відбулось 12.03.10., не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Враховуючи викладене, суд у відповідності до ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12 березня 2010 року оголошувалась перерва до 10-00 25 березня 2010 року для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" (позивач) та Малим приватним підприємством “Таврія” (відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів №НТ 64/2009 від 28.08.2009 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач прийняв на себе обов'язки постачати нафтопродукти (далі –товар), а відповідач прийняти та оплатити їх.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною,

встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно зі ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено наступними накладними:

-          накладна № РН-0000558 від 01.09.09. на суму 119578,25 грн.;

-          накладна № РН-0000578 від 04.09.09. на суму 127054,75 грн.;

-          накладна № РН-0000610 від 11.09.09. на суму 132425,50 грн.;

-          накладна № РН-0000645 від 19.09.09. на суму 110758,45 грн.;

-          накладна № РН-0000700 від 01.10.09. на суму 116613,50 грн.;

-          накладна № РН-0000710 від 02.10.09. на суму 99675,90 грн.;

-          накладна № РН-0000711 від 02.10.09. на суму 112660,50 грн.;

-          накладна № РН-0000712 від 02.10.09. на суму 110352,00 грн.;

-          накладна № РН-0000803 від 24.10.09. на суму 120032,00 грн.;

-          накладна № РН-0000821 від 28.10.09. на суму 86419,40 грн.;

-          накладна № РН-0000873 від 02.11.09. на суму 112791,50 грн.;

-          накладна № РН-0000893 від 12.11.09. на суму 129469,50 грн.;

-          накладна № РН-0000917 від 17.11.09. на суму 110042,80 грн.

          Всього за період з 01 вересня 2009 року по 17 листопада 2009 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1488874,05 грн.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили строки оплати –не пізніше п»яти

календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 624756,05 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав доказів добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 624756,05 грн. Позовні вимоги щодо стягнення вищевказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (а.с.79), оскільки викладені в ньому обставини не підтверджено відповідними доказами. Як вбачається з письмових пояснень позивача та підтверджується матеріалами справи, товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № РН-0000700 від 01.10.09. на суму 116613,50 грн., був оплачений платіжними дорученнями: №157 від 06.10.09., № 760 від 13.10.09., №855 від 21.10.09., №1152 від 21.10.09., №161 від 23.10.09.

Суд також відхиляє посилання відповідача у відзиві (а.с.80) на той факт, що генеральним директором МПП «Таврія»готівкою передавав особисто директору позивача грошові кошти в сумі 112660,50 грн., оскільки порядок розрахунків готівкою між підприємствами регулюється Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року. Пунктом 2.3. вказаного Положення передбачено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною Постановою Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України №32 від 09.02.2005 року «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку»встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня одним або кількома платіжними документами у розмірі 10000,00 грн. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що видатковий касовий ордер (а.с.95) не є належним доказом оплати товару.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачу відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, 264-271 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства “Таврія” (74200, Херсонська область Нововоронцовський район смт Нововоронцовка, вул..Степова, 22-А, р/р 2600401002346 в ВАТ ХФ “Кредобанк”, МФО 352413, код ЄДРПОУ 14129039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-трейд»(52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м.Підгороднє, вул..Комсомольська, 22, р/р 26005904280100 в Дн.відділенні «Райффайзен банк Аваль», МФО 305653, код ЄДРПОУ 32812383) 624756,05 грн. основного боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 6247,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська