Ухвала суду № 8688907, 01.04.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2010 р. Справа № 15/298

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос"

до відповідача-1 Кабінету Міністрів України

до відповідача-2 Володимирецької селищної ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська обласна державна насіннєва інспекція

про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності та встановлення сервітутів

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : голова СВК Купрій С.М. ;

від відповідача-1 : представник Гордійчук С.В. ( довіреність б/н від 29.12.2008 року);

від відповідача-2: представник не з'явився;

від третьої особи: представник Бережнюк В.В. (довіреність б/н від 04.01.2010 року);

від третьої особи: представник Бережнюк В.В. (довіреність б/н від 01.10.2008 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81' ГПК України.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос»звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Кабінету Міністрів України та Володимирецької селищної ради в якому просить суд:

1.Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №437305, зареєстроване в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.04.2005 року, яким посвідчусться право власності Кабінету Міністрів України на адміністративне приміщення, що розташоване за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна (вул. Леніна), буд.2;

2. Визнати право спільної часткової власності Кабінету Міністрів України та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос» на адміністративне приміщення, що розташоване за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна (вул. Леніна), буд. 2, з виділенням часток в натурі;

3. Визнати за Кабінетом Міністрів України право власності на наступні складові приміщення: підвал: кімнати площею 8,0 кв.м., 11,5 кв.м., 11,5 кв.м., 11,1 кв.м., 11,3 кв.м.; сходи площею 6,8 кв.м.та сходова клітина площею 4,2 кв.м.; 2-й поверх: кімнати площею 29,7 кв.м., 6,2 кв.м., 8,7 кв.м., 12,4 кв.м., 12,5 кв.м., 12,3 кв.м. та коридор площею 38,5 кв.м.;

4. Визнати за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колос»право власності на наступі приміщення: підвал: кімнати площею 10,9 кв.м., 36,7 кв.м., 27,2 кв.м.; сходи площею 6,8 кв.м. та сходова клітина площею 4,7кв.м.; 1-й поверх: повністю; 2- й поверх: кімната площею 29,8 кв.м.;

5. Визнати право спільної часткової власності без виділення часток в натурі на коридор площею 19,6 кв.м., що знаходиться у підвалі приміщення: частка Кабінету Міністрів України - 4,55 кв.м.; частка Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос»- 15,05 кв.м.;

6. Встановити наступні права користування чужим нерухомим майном (право сервітуту) на умовах безоплатності та безстроковості: право сервітуту, належне Кабінету Міністрів України: право проходу по коридору першого поверху; право проходу по сходах з першого на другий поверх; право проходу по коридору підвалу; право сервітуту, належне Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Колос": право проходу по сходах з першого на другий поверх; право проходу по коридору другого поверху; право проходу по коридору підвалу.

23.12.2009 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до останньої просить суд:

1.Встановити наступні факти, що мають юридичне значення:

1.1. факт приналежності Володимирецькій районній лікарні державної ветеринарної медицини лише 6 кімнат 2-го поверху оспорюваного приміщення загальною площею 120,3 кв.м., а не оспорюваного приміщення у цілому;

1.2. факт перебування на балансі Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії 1-го поверху та однієї кімнати 2-го поверху оспорюваного приміщення;

1.3. факт правонаступництва СВК «Колос»по правам та обов'язкам Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії, у тому числі - у праві на частину оспорюваного приміщення;

1.4. факт подання РОДНІ до КП «РОБТІ»недостовірних документів для оформлення права загальнодержавної власності на оспорюване приміщення;

2. Визнати недійсним Рішення Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області від 22 лютого 2005 року №49 «Про оформлення права загальнодержавної власності на адміністративне приміщення та будівлю гаража, які знаходяться в смт.Володимирець по вул.Соборна, 2»в частині, що стосується оформлення права загальнодержавної власності на адміністративне приміщення;

3. Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №437305, зареєстроване в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.04.2005 року, яким посвідчується право власності Кабінету Міністрів України на адміністративне приміщення, що розташоване за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна (вул. Леніна), буд.2;

4. Визнати право спільної часткової власності Кабінету Міністрів України та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос» на адміністративне приміщення, що розташоване за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна (вул. Леніна), буд. 2, з виділенням часток в натурі;

5. Визнати за Кабінетом Міністрів України право власності на наступні складові приміщення:

5.1. підвал: кімнати площею 8,0 кв.м., 11,5 кв.м., 11,5 кв.м., 11,1 кв.м., 11,3 кв.м.; сходи площею 6,8 кв.м.та сходова клітина площею 4,2 кв.м.;

5.2. 2-й поверх: кімнати площею 29,7 кв.м., 6,2 кв.м., 8,7 кв.м., 12,4 кв.м., 12,5 кв.м., 12,3 кв.м. та коридор площею 38,5 кв.м.;

6. Визнати за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колос»право власності на наступі приміщення:

6.1. підвал: кімнати площею 10,9 кв.м., 36,7 кв.м., 27,2 кв.м.; сходи площею 6,8 кв.м. та сходова клітина площею 4,7кв.м.;

6.2. 1-й поверх: повністю;

6.3. 2- й поверх: кімната площею 29,8 кв.м.;

7. Визнати право спільної часткової власності без виділення часток в натурі на коридор площею 19,6 кв.м., що знаходиться у підвалі приміщення:

7.1. частка Кабінету Міністрів України - 4,55 кв.м.;

7.2. частка Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос»- 15,05 кв.м.;

8. Встановити наступні права користування чужим нерухомим майном (право сервітуту) на умовах безоплатності та безстроковості:

8.1. право сервітуту, належне Кабінету Міністрів України:

- право проходу по коридору першого поверху;

- право проходу по сходах з першого на другий поверх;

- право проходу по коридору підвалу;

8.2.право сервітуту, належне Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Колос":

- право проходу по сходах з першого на другий поверх;

- право проходу по коридору другого поверху;

- право проходу по коридору підвалу.

З огляду на вищевказане позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача - Виконавчий комітет Володимирецької селищної ради.

          Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.12.2009 року заяву СВК "Колос" про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду. Залучено до участі у справі в якості відповідача - Виконавчий комітет Володимирецької селищної ради.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що згідно Протоколу №1 Зборів представників-засновників Володимирецької міжгосподарської аг рохімлабораторії від 02.04.2003 року було прийнято рішення ліквідувати Володимирецьку районну міжгосподарську агрохімлабораторію; передати частину приміщення Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії розміром 157,57 кв.м. балансовою вартістю 47126 гривень СВК "Колос"; Голові СВК "Колос" погасити наявну кредиторську заборгованість по агрохімлабораторії з тим, щоб зняти її з Державної реєстрації; Ліквідаційній комісії до 1 червня 2003 року провести відповідні роботи, пов'язані з передачею-прийманням агрохімлабораторії СВК «Колос»з оформленням актів прийому-передачі. На підставі та на виконання Протоколу №1 Позивачем було вчинено усі необхідні дії, пов'язані із по гашенням кредиторської заборгованості Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії, Володимирецьку міжгосподарську агрохімлабораторію було знято з державної реєстрації (ліквідовано). Приймання-передача частини оспорюваного приміщення позивачем та суми наявної на момент приймання-передачі кредиторської заборгованості Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії засві дчуються Актом передачі-прийому Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії від 06.05.2003 року. Протоколом зборів засновників кооперативу «Колос»Володимирецького району №4 від 18.08.2003 року вирішено прийняти приміщення Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії розміром 157,57 кв.м. балансовою вартістю 47126 грн., як внесок до статутного фонду СВК «Колос».

З огляду на вищевказане позивач вважає, що Рішенням Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №49 від 22.02.2005 року «Про оформлення права загальнодержавної власності на адміністративне приміщення та будівлю гараж, які знаходяться в смт.Володимирець по вул.Соборна, буд.2»порушене право власності СВК «Колос»на частину адміністративного приміщення.

Відповідач-1 Кабінет Міністрів України у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що відповідно до статті 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні. На момент розгляду справи, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 668-Р «Про передачу цілісних майнових комплексів насіннєвих інспекцій у державну власність»є чинним. Наказом Міністерства аграрної політики України № 406 від 09.11.2004 року було визначено прийняти зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст і областей цілісні майнові комплекси насіннєвих інспекцій у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Мінагрополітики. Актом передачі від 16.11.2004 року Рівненська обласна Рада передала до сфери управління Міністерства аграрної політики України цілісні майнові комплекси насіннєвих інспекцій. Вищезазначені нормативні акти є чинними і у встановленому законом порядку не скасовані. Враховуючи, що в зазначених нормативних актах йшла мова про приміщення за адресою: смт. Володимирець, вул. Соборна, 2, без поділу його на частини, свідоцтво про право власності на нерухоме майно та відповідна реєстрація права власності у 2005 році були, також, здійснені на дане приміщення вцілому.

Стосовно позовних вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення, слід зазначити, що відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства, установи організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Позовна вимога позивача в частині встановлення фактів, що мають юридичне значення ґрунтується виключно на Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, відповідач-1 вважає, що оскільки встановлення фактів, що мають юридичне значення не є способом захисту суб'єктів господарювання в господарському судочинстві, то спір в цій частині не підлягає розгляду в господарських судах України, а тому суд повинен припинити провадження у справі в частині позовних вимог 1., 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. згідно з п.1. ст. 80 ГПК України.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради від 22 лютого 2005 року № 49 Президія Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000, зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи, факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Обґрунтовуючи порушення свого права при винесенні Виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради рішення від 22 лютого 2005 року №49, СВК «Колос» зазначає, що йому, як правонаступнику Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії належить право на оформлення приватної власності на частину оспорюваного приміщення, а саме - на 1-й поверх та одну кімнату 2-го поверху. Таке право позивач обґрунтовує перебуванням зазначеного оспорюваного приміщенням на його балансі. При цьому, на жодну норму, яка б зазначала про те, що перебування на балансі приміщення має наслідком виникнення у балансоутримувача права власності на нього, позивач не посилається. Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Глава 24 книги третьої Цивільного кодексу України «Набуття права власності»зазначає підстави набуття права власності. Аналіз зазначених норм дає висновок, що перебування приміщення на балансі не створює таких правових наслідки для балансоутримавачів, як перехід до них права власності. Відповідач-1 вважає, що при прийнятті рішення № 49, Виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради не порушено прав СВК «Колос», у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним такого рішення відсутні.

Також, відповідач-1 просить суд звернути увагу на те, що оспорюване рішення прийняте 22 лютого 2005 року, тобто більше 3-х років тому. Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.4. статті 267 ЦК України, сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові. Кабінет Міністрів України наполягає на застосуванні наслідків спливу позовної давності.

Стосовно визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 437305, відповідач-1 вважає, що оскільки свідоцтво про право власності не є актом нормативного чи ненормативного характеру, оскільки воно самостійно не породжує певні правові наслідки, а є лише похідним документом від рішення Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради від 22 лютого 2005 року № 49, то спір про визнання недійсним свідоцтва про власності не підлягає розгляду в господарських судах України, а тому, в частині позовної вимоги 3, суд повинен припинити провадження у справі згідно з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Стосовно позовних вимог СВК «Колос»про визнання права власності на частину оспорюваного приміщення, відповідач-1 зазначає, що згідно п.5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити законодавство, на підставі якого подається позов. Проте, всупереч зазначеному, позивач не зазначає жодної правової норми, яка дає можливість визнати за ним право власності на частину приміщення, що знаходиться за адресою: смт.Володимирець, вул.Соборна, 2. Як вже зазначалося вище, ЦК України визначає перелік підстав для звернення до суду з вимогою про визнання права власності на нерухоме майно. Зокрема, це визнання права власності за набувальною давністю (ст.344 ЦКУ), визнання права власності на самочинне будівництво (ст.376 ЦКУ), визнання права власності у разі, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦКУ). Позивач, не наводячи правової норми, обґрунтовує своє право власності на Оспорювань приміщення лише перебуванням його на балансі. Проте, наразі, в законодавстві відсутня правова норма, яка б дозволяла визнати право власності за юридичною особою, у зв'язку з перебуванням нерухомого майна на її балансі. Також, позивач не наводить правової норми на підтвердження його права на звернення до суду з вимогою про визнання права власності за іншими особами. Відповідач-1 вважає, що СВК «Колос»не наділений повноваженнями визнавати право власності на нерухоме майно за Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.01.2010 року замінено первісного відповідача Виконавчий комітет Володимирецької селищної ради на належного відповідача Володимирецьку селищну раду.

Відповідач-2 Володимирецька селищна рада в судове засідання не з’явилась, у відзиві на позовну заяву визнала позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Володимирецьокї селищної ради від 22.02.2005 року №49 «про оформлення права загальнодержавної власності на адміністративне приміщення та будівлю гаража, які знаходяться в смт.Володимирець по вул.Соборна, 2»в частині, що стосується оформлення права загальнодержавної власності на адміністративне приміщення .

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.10.2009 року строк розгляду справи продовжувався за спільним клопотанням сторін на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Володимирецької районної Ради Рівненської області від 29.05.2001 року №132, враховуючи те, що з 01.01.2001 року Законом України «Про державний бюджет на 2001 рік» встановлено фінансування бюджетних установ ветеринарної медицини виключно з Державного бюджету та на підставі клопотання Міністерства аграрної політики України, керуючись Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1432 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», надано згоду на передачу установ та закладів ветеринарної медицини з їх структурними підрозділами із спільної власності територіальних громад у державну власність згідно з додатком. Відповідно до Переліку установ та закладів ветеринарної медицини, які передаються у державну власність (Додаток до Рішення районної ради від 29.05.2001 року №132) передбачено передачу у державну власність Володимирецької районної державної насіннєвої інспекції, розташованої за адресою: смт.Володимирець, вул.Соборна, 2.

Згідно з наявною в матеріалах справи Інвентарною карткою обліку основних засобів №1 (а.с.24) станом на 01.01.2001 року на балансі Володимирецької лікарні ветеринарної медицини знаходилась Володимирецька районна насіннєва інспекція, розташована по вул.Соборна, 2, при цьому, Володимирецькій державній районній насіннєвій інспекції належало шість кімнат, які розміщені на другому поверсі приміщення агрохімлабораторії площею 120 кв.м.. З даних зазначених у інвентарній картці вбачається, що вказане приміщення площею 120 кв.м. первісною балансовою вартістю 17000 грн. введене в експлуатацію у 1991 році, залишковою балансовою вартістю 34493 грн. станом на 01.01.2001 року; приміщення передане у 2001 році Рівненській обласній державній насіннєвій інспекції згідно Акту 01.01.2001 року.

Згідно Акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 01.01.2001 року (а.с.25-26), затвердженого Начальником Рівненської обласної державної насіннєвої інспекції, на підставі Розпорядження голови облдержадміністрації №698 від 27.12.2000 року з балансу Володимирецької державної насіннєвої інспекції на баланс Рівненської обласної державної насіннєвої інспекції передано матеріальні цінності, в т.ч. основні засоби на суму 55841 грн., в т.ч. бокс гараж балансовою вартість 6088 грн. та будинок балансовою вартістю 34493 грн. (додаток №1 а.с.58).

19.06.2003 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації видано технічний паспорт адміністративного приміщення №2 по вул.Соборній, смт.Володимирець, Рівненська область (інвентаризаційна справа №1977, реєстровий №1-108-273).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №668-р «Про передачу цілісних майнових комплексів насіннєвих інспекцій у державну власність»прийнято пропозицію Мінагрополітики та місцевих рад Вінницької, Волинської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської і Чернігівської областей щодо передачі цілісних майнових комплексів насіннєвих інспекцій із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст і власності територіальних громад міст у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Міністерства згідно з додатком. Згідно з Додатком до вищевказаної постанови Володимирецьку районну насіннєву інспекцію (смт.Володимирець,вул.Соборна, 2а) включено до переліку насіннєвих інспекцій, цілісні майнові комплекси яких передаються із спільної власності територіальних громад до сфери управління Мінагрополітики.

На виконання, наведеного вище розпорядження №668-р, наказом Міністерства аграрної політики України №406 від 09 листопада 2004 року, було визначено прийняти із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст і областей цілісні майнові комплекси насіннєвих інспекцій у державну власність з віднесенням їх до сфери управління Мінагрополітики. Відповідно до акту приймання-передачі від 16 листопада 2004 року Рівненською обласною Радою було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики цілісні майнові комплекси насіннєвих інспекцій (а.с.18-21).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 16.11.2004 року Рівненською обласною Радою було передано до сфери управління Міністерства аграрної політики цілісні майнові комплекси насіннєвих інспекцій Рівненської області, в тому числі Володимирецьку районну насіннєву інспекцію.

Рішенням Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №49 від 22.02.2005 року «Про оформлення права загальнодержавної власності на адміністративне приміщення та будівлю гараж, які знаходяться в смт.Володимирець по вул.Соборна, буд.2»на підставі Рішення Володимирецької районної ради за №132 від 29.05.2001 року «Про передачу установ та закладів ветеринарної медицини з їх структурними підрозділами із спільної власності територіальних громад районну в державну власність»з додатком переліком установ та закладів, що передаються у державну власність; Акту прийому-передачі від 31.01.2001 року; Довідки Рівненської облдержнасінінспекції про знаходження на балансі №13 від 13.01.2005 року; Технічної документації від 19.06.2003 року за інв. №1977 встановлено, що будівлі належать на праві загальнодержавної власності Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САА №437305від 05.03.2005 року), виданого Виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради (а.с.12), Кабінет Міністрів України є власником адміністративного приміщення, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт. Володимирець, вул.Соборна, буд.2; підставою видачі свідоцтва є Рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №49 від 22.02.2005 року.

Право власності Кабінету Міністрів на оспорюване приміщення підтверджується також Витягом про реєстра цію права власності на нерухоме майно №7141376 від 28.04.2005 року, виданим Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»номер запису: 108-273 в книзі: 1 (а.с.13).

Рішенням Володимирецької районної ради №100 від 22.03.2007 року внесено зміни до рішення районної ради №132 від 29.05.2001 року «Про згоду на передачу установ та закладів ветеринарної медицини з їх структурними підрозділами із спільної власності територіальних громад району у державну власність», викладено пункт 9 додатку вказаного рішення у наступній редакції: районна державна насіннєва інспекція - смт.Володимирець, вул.Соборна, 2 (частина приміщення другого поверху площею - 120,3 кв.м.). В матеріалах справи відсутні докази скасування Рішення Володимирецької районної ради №100 від 22.03.2007 року.

Рішенням Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради народних депутатів Ровенської області №172 від 17 вересня 1987 року «Про дозвіл Володимирецькому РАПО на будівництво районної міжгосподарської агрохімлабораторії»надано дозвіл Володимирецькому РАПО на будівництво районної міжгосподарської агрохімлабораторії на території комбікормового заводу.

Рішенням Ради Володимирецького районного агропромислового об’єднання Рівненської області №5 від 18.09.1987 року «Про створення Володимирецької районної міжгосподарської агрохімлабораторії»для здійснення програми інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва створено районну міжгосподарську агрохімічну лабораторію, виділено кошти на будівництво приміщення і придбання лабораторного обладнання в сумі 50 тис.крб. з централізованих фондів ВАПО.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Балансу Володимирецької райагрохімлабораторії станом на 27.11.2003 року на балансі агрохімлабораторії перебували основні засоби первісною вартістю 47,1 тис. грн..

Протоколом №1 Зборів представників-засновників Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії від 02.04.2003 року було прийнято наступні рішення: ліквідувати Володимирецьку районну міжгосподарську агрохімлабораторію; передати частину приміщення Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії розміром 157,57 кв.м. балансовою вартістю 47126 грн. СВК "Колос"; Голові СВК "Колос " погасити наявну кредиторську заборгованість по агрохімлабораторії з тим, щоб зняти її з Державної реєстрації; ліквідаційній комісії до 01.06.2003 року провести відповідні роботи, пов'язані з передачею-прийманням агрохімлабораторії СВК «Колос»з оформленням актів прийому-передачі (а.с.28). Вказаний протокол підписаний головою та секретарем загальних зборів представників-засновників Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії. На момент судового розгляду справи рішення Зборів представників-засновників Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії від 02.04.2003 року (Протокол №1) є дійсними та не оскарженими в судовому порядку.

На виконання рішення зборів-засновників агрохімлабораторії (протокол №1 від 02.04.2003 року) згідно з Актом передачі-прийому від 06.05.2003 року (а.с.29) проведено передачу СВК «Колос»частину приміщення агрохімлабораторії площею 157,57 кв.м. первісною вартістю 47126 грн..

В матеріалах справи наявний Витяг з протоколу зборів засновників кооперативу «Колос»Володимирецького району №4 від 18.08.2003 року, згідно з яким вирішено прийняти приміщення Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії розміром 157,57 кв.м балансовою вартістю 47126 грн., як внесок до статутного фонду СВК «Колос». В матеріалах справи наявний план розміщення Володимирецької агрохімлабораторії.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання цього права.

Відповідно до положень ст.328 Цивільного кодексу України Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст.24 Закону України «Про власність»чинного на момент передачі приміщення Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії розміром 157,57 кв.м балансовою вартістю 47126 грн., як внесок до статутного фонду СВК «Колос», об'єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Кожен член кооперативу (колгоспу) має право на частку доходу, одержану на його пай. У майні, що належить кооперативу (колгоспу), визначаються частки членів цього кооперативу (колгоспу). В разі добровільного виходу з кооперативу (колгоспу) громадянин має право на виділення належної йому частки в майні кооперативу (колгоспу) в натурі, грошах або цінних паперах. При ліквідації кооперативу (колгоспу) майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу (колгоспу). При цьому законодавство не містить обмежень щодо прийняття рішення засновниками рішення про передачу при ліквідації майна, що залишилось після розрахунків одному засновнику.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» правомірно набув право власності на частину адміністративного приміщення площею 157,57 кв.м., що знаходиться за адресою: смт.Володимирець, вул.Соборна, 2.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, визнання незаконним рішення, дій, бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до вищевказаного Рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №49 від 22.02.2005 року порушує права СВК «Колос»на належну йому частину адміністративного приміщення в площею 157,57 кв.м., що знаходиться за адресою: смт.Володимирець, вул.Соборна, 2.

Крім того, Рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №49 від 22.02.2005 року було прийняте на підставі Рішення Володимирецької районної ради за №132 від 29.05.2001 року «Про передачу установ та закладів ветеринарної медицини з їх структурними підрозділами із спільної власності територіальних громад районну в державну власність», відтак внесення змін до рішення №132 тягне за собою скасування Рішення виконавчого комітету.

Стосовно заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності щодо оскарження в судовому порядку Рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №49 від 22.02.2005 року суд вважає за необхідне зазначити наступне: згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. В силу приписів ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до п.4 ч.1 ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Ця норма є засобом реалізації норми ч. 5 ст. 13 Конституції України, яка покладає на державу обов'язок по забезпеченню захисту усіх суб'єктів права власності.

Позивач в позовній заяві просить суд встановити факти, що мають юридичне значення, а саме: факт приналежності Володимирецькій районній лікарні державної ветеринарної медицини лише 6 кімнат 2-го поверху оспорюваного приміщення загальною площею біля 120,3 кв.м., а не оспорюваного приміщення у цілому; факт перебування на балансі Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії 1-го поверху та однієї кімнати 2-го поверху оспорюваного приміщення; факт правонаступництва СВК «Колос»по правам та обов'язкам Володимирецької міжгосподарської агрохімлабораторії, у тому числі - у праві на частину оспорюваного приміщення; факт подання РОДНІ до КП «РОБТІ»недостовірних документів для оформлення права загальнодержавної власності на оспорюване приміщення.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.4 ст.147 ГК України право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.16 цього ж Кодексу передбачаються способи захисту порушених прав. Крім того, цією ж нормою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання недійсним правочину; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання рішення незаконним, визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вказаними нормами права визначені способи захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання. Даний перелік не є вичерпним, законом можуть бути встановлені інші способи захисту прав та інтересів. Вказані норми законів не передбачають такого способу захисту прав, як встановлення фактів, що мають юридичне значення, відтак суд вважає, що заявлена позивачем вимога, відповідно до ст.12 ГПК України не підлягає розгляду у господарських судах.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності вправі звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, провадження по справі в частині встановлення фактів, що мають юридичне значення підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №437305, зареєстрованого в Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.04.2005 року, яким посвідчується право власності Кабінету Міністрів України на адміністративне приміщення, що розташоване за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна (вул. Леніна), буд.2 слід зазначити наступне:

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Підвідомчість господарського суду відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлена у наступних категоріях спорів: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України актом є офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема певні обов'язки і заборони.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є правовстановлювальним документом, в ньому лише міститься інформація про право власності, а тому воно не може виступати предметом спору, таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видаються свідоцтва, тобто розпорядження відповідної ради або адміністрації.

Засади і способи захисту права власності передбачено главою 29 Цивільного кодексу України, в т.ч право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.392 Цивільного кодексу України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст.393 Цивільного кодексу України) та інш.

За таких обставин вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтв про право власності на нерухоме майно не підлягають розгляду господарським судом, оскільки є йому непідвідомчі, а тому відповідно до п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі слід припинити, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Позивач у позовних вимогах просить суд встановити наступні права користування чужим нерухомим майном (право сервітуту) на умовах безоплатності та безстроковості: право сервітуту, належне Кабінету Міністрів України: право проходу по коридору першого поверху; право проходу по сходах з першого на другий поверх; право проходу по коридору підвалу; право сервітуту, належне Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Колос»: право проходу по сходах з першого на другий поверх; право проходу по коридору другого поверху; право проходу по коридору підвалу.

Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст.402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно ч.1-3 ст.403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи, право позивача на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів господарський суд зобов’язаний встановити наявність або відсутність факту порушення відповідачами прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Позивачем у відповідності до вимог ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України у встановленому законом порядку не надано суду відповідних доказів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також доказів звернення до відповідача з пропозицією встановити сервітут на користування вказаними в позовній вимозі приміщеннями, тому суд вважає, що відповідач прав та інтересів позивача не порушував, тому підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення права сервітуту відсутні.

Стягнути з відповідачів державне мито пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями п.1.ч.1 ст.80, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

3. Визнати право власності Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос»(код ЄДРПОУ 30160317) на частину адміністративного приміщення площею 157,57 кв.м., що знаходиться за адресою: смт.Володимирець, вул.Соборна, 2.

4. Визнати недійсним Рішення Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Рівненської області від 22 лютого 2005 року №49 «Про оформлення права загальнодержавної власності на адміністративне приміщення та будівлю гаража, які знаходяться в смт.Володимирець по вул.Соборна, 2»в частині, що стосується оформлення права загальнодержавної власності на частина приміщення другого поверху площею 120,3 кв.м. адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: смт.Володимирець, вул.Соборна, 2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

СуддяМамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний "01" квітня 2010 року