Рішення № 8688803, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                           Справа№ 10/6

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Варіант-Логістік» м. Чоп

До відповідача ДТГО «Львівська залізниця» м. Львів

Про стягнення 45392,50 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники:

Від позивача: Дюрдь В.І. –представник за дорученням від 01.01.2010 року           

Від відповідача : Гачак І.О. - –представник за дорученням від 21.01.2010 року

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Логістік» м. Чоп до ДТГО «Львівська залізниця» м. Львів про стягнення 45392,50 грн. безпідставно стягнутих за період січень-квітень 2007 року та липень-грудень 2007 року коштів за послуги, пов‘язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах суду.

Заявою від 01.02.2010 року № 6 ( вх. № 2300 від 05.02.2010 року) позивач збільшив суму безпідставно стягнутих у січні-квітні 2008 року сум за послуги, пов‘язані з транзитом вантажів через територію України, в т.ч.: подача та збирання вагонів з транзитним вантажем на/з під‘їзних колій позивача; користування вагонами, в яких перевозився транзитний вантаж, на час здійснення перевантажувальних операцій; участь прийомоздавача при визначенні стану вантажу у вагонах колії 1435 мм при перевантаженні, перевід стрілок та інші послуги, а саме: в частині безпідставного нарахування податку на додану вартість на вказані послуги, в порушення вимог п. 5.15. ст.5 та пп. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суми збільшення позовних вимог становлять: за січень 2008 року –1020,39 грн., за лютий 2008 року –1497,04 грн., за березень 2008 року –2226,73 грн., за квітень 2008 року –7697,55 грн.

За заявленими позовними вимогами за січень-квітень 2007 року та липень-грудень 2007 року загальна сума позовних вимог складає 57834,21 грн.

Відносини в розрізі окремих договорів ( договір про подачу та збирання вагонів та договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, додані до позовної заяви) об‘єднані в одну позовну заяву, оскільки пов‘язані спільністю доказів і підстав виникнення.

В судовому засіданні 16.03.2010 року представник позивача надав суду додаткові пояснення по суті заявлених вимог, просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечує з наступних підстав :

У пп.. 6.2.4 п. 6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»послуги з користування вагонами, послуги з подання і збирання вагонів не віднесені до послуг, що пов‘язані з транзитними. В договорах, доданих позивачем до позовної заяви послуги залізниці з подачі і збирання вагонів і послуги з користування вагонами теж не зазначені як такі, що пов‘язані з транзитними.

Відтак, на думку представника Відповідача, посилання Позивача на те, що такі послуги віднесені до послуг, що пов‘язані з транзитними не ґрунтуються на законі, а є тлумаченням позивача на власний розсуд положень Закону.

Відповідач наголошує, що договір про подачу і збирання вагонів, на підставі якого залізниця нараховує і стягує збір за подачу і збирання вагонів і плату за користування вагонами, укладений між залізницею і Позивачем на підставі примірного договору, який є додатком до Правил обслуговування залізничних під‘їзних колій.

Зазначений договір укладається з користувачами залізничних під‘їзних колій лише в межах України і не призначені для споживання за межами України.

Послуги, які надаються у відповідності з цим договором, надаються і споживаються в момент надання у відповідності з главою 63 ЦК України і не призначені для споживання за межами України.

Накладна СМГС є документом транзиту у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про транзит вантажів»і належним договором у відповідності до ст.ст. 7,8 зазначеного закону, відповідно до якого вантажовласники можуть попередньо перераховувати на рахунки інших учасників транзиту кошти, що не є власністю останніх і використовуються ними виключно для розрахунків від імені вантажовласників за транзитні послуги з їх надавачами, після чого такі операції оподатковуються відповідно до законодавства України як оплата цих послуг.

Проте, як зазначено у відзиві на позов, Позивач не є стороною по накладних СМГС, доданих ним до позову, тому немає законних підстав пов‘язувати накладні СМГС з послугами, що були надані Позивачу залізницею по договору про подачу і забирання вагонів і оподатковувати як такі, що пов‘язані з транзитними.

Спірна сума є сумою податку на додану вартість, яка була нарахована залізницею на суму наданих нею послуг і сплачена до держбюджету України відповідно до діючого законодавства, а тому не може вважатись отриманою залізницею без достатньої правової підстави та збереженою у себе за рахунок Позивача.

Окрім наведеного, Відповідач зазначає, що з відомостей про користування вагонами і контейнерами неможливо встановити, що користування вагонами, подавання і збирання вагонів здійснювалось саме відносно транзитних платежів, та неможливо встановити, що списування грошей здійснювалось за надання послуг стосовно транзитних вантажів.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Між сторонами - ТзОВ «Варіант-Логістік» та ДТГО «Львівська залізниця» 01.04.2006 року укладено Договір № 92 про подачу та збирання вагонів ( с.Чоп); 21.12.2006 року –Договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 745 ; 01.01.2007 року - Договір про надання інформації про перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 3-1; 25.03.2003 року –Договір по наданню послуг по навантажувально-розвантажувальним роботах при перевезенні експортно-імпортних і транспортних вантажів по залізницям України та країн СНД № 01; 05.07.2005 року – Угоду про взаємодію Львівської державної залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Логістик» при перевезенні вантажу відповідно до транспортного права ЦІМ та СМГС № 410. Окрім наведеного затверджено технологію взаємодії підприємств ДН-5 з ТзОВ «Варіант-Логістик»при вантажних операціях з транзитними та експортно-імпортними вантажами ( з доповненням).

Позивач є суб’єктом господарювання, який зареєстрований 12.03.2001 р. виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області, та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.01.2003 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Засади ж організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України регулюються нормами Закону України «Про транзит вантажів». Згідно зі ст. 1 вказаного Закону транзит вантажів –це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Під транзитними послугами (роботами) розуміється безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, якими є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи) в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. Аналіз судом вказаної норми свідчить, що вона не містить виключного переліку учасників транзиту та виключного переліку договорів, в рамках яких надаються транзитні послуги (роботи).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про транзит вантажів»транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво - чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. При цьому договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень. Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів»транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. У разі транзиту вантажів залізничним транспортом до митних органів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до митних органів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Позивач є безпосереднім учасником єдиного технологічного процесу транзитного перевезення вантажів, що підтверджується перевізними документами, які додані позивачем до позовної заяви, - залізничними накладними УМВС - графи № 6 (у випадках, коли позивач виступав декларантом транзитного вантажу) та № 11 (у випадках, коли позивач здійснював перевантаження вантажу з вагону на вагон), №1, 11 (у випадках, коли позивач здійснював перевантаження з автомобіля у вагон, відповідно проводив оформлення транзитної відправки у змішаному сполученні) та міжнародних автомобільних накладних ЦМР - графи №3, 13, яких містять дані про Позивача.

Розрахунки за всі види послуг, як пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і пов'язані з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг Відповідача, проводилися в рамках договору про організацію перевезень вантажів, та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 745 від 21.12.2006 р. по попередній оплаті через ТехПД Львівської залізниці з використанням особового рахунку (коду) №7584981.

У зв'язку з проведенням вказаних видів діяльності Позивач сплачував Відповідачу, згідно вищевказаних договорів, ряд платежів, в т.ч. по спірних позиціях - за подачу та забирання локомотивом залізниці вагонів (як колії 1435 мм, так і колії 1520 мм), за користування вагонами загального парку залізниць України колії 1520 мм. відшкодування плати залізниць України інозалізницям, за користування вагонами загального парку інозалізниць колії 1520 мм та 1435 мм (згідно п.119 Статуту залізниць України), за перевід стрілок при подачі та забиранні локомотивом залізниці вагонів тощо.

Зазначені платежі (без урахування ПДВ) нараховувалися Відповідачем Позивачу на підставі : за подачу та забирання локомотивом залізниці вагонів (як колії 1435 мм, так і колії 1520 мм) - згідно таблиць №№1, 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 і вказувалися у відомостях форми ГУ-46; за користування вагонами загального парку залізниць України колії 1520 мм - згідно додатку до розпорядження КМ України від 08.10.2004 р. №706-р і вказувалися у відомостях форми ГУ-46; в рахунок відшкодування плати залізниць України інозалізницям за користування вагонами загального парку інозалізниць колії 1520 мм та 1435 мм - згідно п.119 Статуту залізниць України та ставок, передбачених міжнародними угодами (Правилами користування вагонами у міжнародному сполученні , затверджені організацією співробітництва залізниць (ОСЖД) для вагонів стандарту колії 1520 мм, та Європейською Угодою про обмін та використання вантажних вагонів між залізничними підприємствами (РІВ), для вагонів стандарту колії 1435 мм), вказувалися у відомостях форми ГУ-46; за перевід стрілок при подачі та забиранні локомотивом залізниці вагонів та інші послуги, пов'язані з транзитними перевезеннями - згідно вільних (договірних) тарифів, і вказувалися у накопичувальних картках форми ФДУ-92.

Згідно абї.5 п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів (затв. наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 р.) Відповідач, списуючи з сум попередньої оплати Позивача нараховані у вищевказаному порядку платежі, повинен був також самостійно нараховувати і списувати податок на додану вартість у випадках, передбачених законодавством.

ПДВ не може нараховуватися у всіх випадках, окрім як виключно за ті послуги, за які його нарахування передбачено законом.

Правове регулювання нарахування податку на додану вартість на обороти з надання зазначених послуг у спірному періоді здійснювалося Законом України «Про податок на додану вартість», з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»№2505-ІУ від 25.03.2005 р., що набули чинності з 01.04.2005 р.

Зокрема абз.3 пп.6.2.4. п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції вказаного Закону України №2505-ІУ від 25.03.2005 р. встановлює, що операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п.5.15. цього Закону.

В свою чергу п.5.15. вказує, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. При цьому вказані норми закону не ставлять звільнення оборотів з надання послуг, пов'язаних з транзитним перевезенням, в залежність від статусу особи, яка отримує або оплачує ці послуги (резидент чи нерезидент, платник чи неплатник ПДВ, учасник транзиту в розумінні ст.1 Закону України «Про транзит вантажів»чи ні).

Відповідно до ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.6 Закону України «Про транзит вантажів», Угоди про міжнародне вантажне сполучення (УМВС) 1951 р. (зі змінами), Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р. (зі змінами), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) 1980 р. (зі змінами), договір перевезення вантажів транзитом через територію України укладається у письмовій формі шляхом складання товарно-транспортної накладної, оформленої міжнародною мовою спілкування.

Позивачем на підтвердження транзитного характеру перевезень, по розрахунках щодо яких виник спір, додаються завірені копії накладних УМВС та ЦМР, з яких вбачається, що Позивачем, як вантажним терміналом, обслуговувалося саме транзитне перевезення (пункти відправлення і призначення знаходяться за межами України, що відповідає визначенню транзиту вантажів, наведеному в ст.1 Закону України «Про транзит вантажів»). У випадках, коли Позивачем здійснювалися також функції митного брокера, додаються копії вантажних митних декларацій, оформлених у митному режимі «транзит».

Послуги Відповідача, щодо розрахунків за які виник спір, є послугами, пов'язаними з перевезенням вантажів, з огляду на :

Термін «послуги, пов'язані з перевезенням» щодо послуг, по розрахунках за які виник спір, вживається зокрема розділом 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України; розпорядженням КМ України №455-р від 13.07.2004 р.; Переліком робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту (затв. постановою КМ України №173 від 16.02.1998 р.); укладеним між сторонами договором №745 від 21.12.2006 р., типовою обліковою формою ФДУ-92. Згідно постанови КМ України №173 від 16.02.1998 р. зазначені послуги входять до експлуатаційної діяльності залізничного транспорту, яка в свою чергу визначається як безпосереднього пов'язана з перевезенням вантажів. Без виконання операцій, зазначених у розділі 2 Тарифного керівництва №1 вантаж не може бути навантажено, прийнято до перевезення або видано вантажоодержувачу на станції призначення (п.5.5. роз'яснення президії ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002 р.. п.15 оглядового листа ВГСУ №01-8/917 від 29.11.2007 р., п.5.6. роз'яснення президії ВГСУ №04-5/225 від 29.09.2008 р.), отже без них не буде досягнута мета транзитного перевезення - доставка вантажу до пункту призначення за межами митної території України.

Пов'язаність нарахувань та списань сум ПДВ з попередньої оплати Позивача, що обліковувалась на його особовому рахунку в ТехПД Відповідача, саме з розрахунками за послуги, пов'язані з транзитними, а не іншими (наприклад, імпортними) перевезеннями, підтверджується доданими документами: 1. копіями виписок по особовому рахунку позивача (переліками ТехПД) , в яких окремою графою виділена сума ПДВ та вказано дату списання коштів і номер первинного документа, що є підставою для списання (відомості форми ГУ-46, накопичувальні картки форми ФДМ-92); 2. відомостями плати за користування вагонами і контейнерами типової форми ГУ-46 та накопичувальними картками зборів за роботи та штрафи, пов'язані з перевезеннями вантажів типової форми ФДУ-92, в яких вказано суму тарифу за послуги (без ПДВ), дату надання послуги та її назву, а також номер транспортного засобу (вагону, контейнеру), з яким проводилися вантажні операції (вивантаження або завантаження); 3. накладними УМВС, ЦМР та ВМД в митному режимі ТР-80. з яких по номеру транспортного засобу, вказаному у відомостях та/або накопичувальних картках, можна встановити пункти відправлення та призначення.

Слід зазначити, що Позивачем не заперечується ні правильність застосування тарифів, ні правильність обчислення відповідачем часу використання вагонів, ним лише стверджується про безпідставність нарахування на них суми податку на додану вартість, яка не повинна нараховуватись у даному випадку.

У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування за загальним правилом є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Проте, відповідно до п. 5.15 ст. 5 вказаного Закону звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. Крім того, відповідно до абз. 3 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього Закону.

Аналіз судом вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що законодавець єдиною підставою для звільнення від оподаткування вказаних послуг визначив їх пов’язаність із перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, а Відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, не спростовано пов’язаність наданих Відповідачем згідно договорів послуг з перевезенням (переміщенням) вантажів транзитом через територію України, а відповідно їх звільнення від оподаткування податком на додану вартість.

Ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Причому положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, тобто наявність вини позивача або відповідача у нарахуванні ПДВ без встановленої Законом України «Про податок на додану вартість»підстави для нарахування та стягнення цих коштів з попередньої оплати позивача в силу вимог ст. 1212 ЦК України не має правового значення для необхідності повернення безпідставно набутою (ч.2 ст. 1212 ЦК України).

Оскільки відповідно до ст.174 ГК України господарське зобов'язання може виникати безпосередньо із закону, що регулює господарську діяльність, та господарського договору, слід зробити висновок, що кошти у даному випадку вважатимуться підставно набутими, якщо вони отримані за послуги, передбачені договором (в частині встановлених законодавством та договором тарифів) та якщо вони отримані у випадках, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість»(в частині нарахування ПДВ на такі послуги, наприклад, якби це було внутрішнє перевезення).

У разі, якщо операції з надання послуг підлягають звільненню від оподаткування в силу вимог закону, списані Відповідачем з особового рахунку Позивача кошти в частині тарифів на надані послуги без ПДВ є набутими підставно (на підставі договору), а кошти, списані в частині ПДВ на ці послуги є набутими Відповідачем безпідставно, оскільки їх списання не передбачено жодним нормативно-правовим актом або правочином сторін.

Законом, зокрема ст.1212 ЦК України, обов'язок повернення безпідставно набутого майна (уданому випадку коштів) не ставиться у залежність від строку перебування такого майна у особи, що його набула, та від подальшої юридичної долі цього майна, зокрема відчуження його третім особам з будь-яких підстав.

Ст. 1213 ЦК України врегульована лише ситуація, коли безпідставно набуте майно неможливо повернути в натурі - тоді потерпілому відшкодовується його вартість. Однак гроші є родовою, а не індивідуально визначеною річчю (ст.184 ЦК України), а отже є замінними. Посилання боржника на неможливість виконання грошового зобов'язання законом не допускається (ст.625 ЦК України).

Таким чином, факт перерахування вказаних коштів відповідачем до Державного бюджету України, якщо такий мав місце, не має юридичного значення для існування обов'язку Відповідача повернути безпідставно набуті кошти Позивачу. В свою чергу, Відповідач не позбавлений права заявити до повернення зайво сплачені до бюджету кошти в порядку і строки, визначені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000 р.

Виходячи з вищевикладеного позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись Законом України «Про транзит вантажів», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 179, 181, 184, 190, 192, 625, 909, 925,1212, 1213, 1214 ЦК України ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги ТзОВ «Варіант-Логістик» задоволити повністю.

2.          Стягнути із Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(79000, вул. Гоголя, 1, м. Львів; код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Лонгістик»( 89500, Закарпатська обл.. м. Чоп, вул.. Ужгородська,5а , код ЄДРПОУ 31351663 ) 57834,21 грн. коштів, безпідставно стягнутих за послуги, пов‘язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, 578,90 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя