Рішення № 86859321, 02.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7566/19 2/335/208/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Тимченко А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Миколаєнко О.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Вишнякова Д.О., розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом власності подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом власності подружжя, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.07.2012. Шлюб розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В період перебування у шлюбі ними було придбано легковий автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип - легковий седан, р.н. НОМЕР_2 , який було зареєстровано Запорізьким ВРЕВ № 1 УДАІГУМВС України в Запорізькій області від 12.10.2012.

Після розірвання шлюбу відповідачка разом з сином стала поживати окремо. Так як син ще був маленьким, позивач надав вищезазначений автомобіль відповідачці у користування. З цією метою ним на ім`я відповідачки було виписано довіреність від 23.09.2016, яку було посвідчено приватним нотаріусом ЗМНО Буцикіною Л.О., р. № 1108. Згідно цієї довіреності відповідачку було уповноважено керувати та розпоряджатися зазначеним транспортним засобом. Останнім часом у позивача виникли труднощі з працевлаштуванням. Він знайшов роботу, де необхідно було мати власний автомобіль та звернувся до відповідачки з проханням повернути вказаний ТЗ, однак вона відмовилась. Після звернення до МВС з метою вирішення питання про повернення йому в користування автомобіля, йому було повідомлено, що автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , було перереєстровано на іншого власника за договором, укладеним в ТСЦ № 2342/2017/13028 ще 23.06.2017.

Таким чином, відповідачка одноособово розпорядилася автомобілем, що був об`єктом спільної сумісної власності, позивачу про це не повідомила, отримані від продажу ТЗ кошти присвоїла собі одноособово.

У зв`язку з чим, відповідачка має сплатити позивачу грошову суму в розмірі 1/2 частки вартості автомобіля RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску. Вартість автомобіля, що є предметом позову, складає 91 105,00 грн., відповідно Ѕ частка складає 45 552,50 грн.

Крім цього, позивачем для задоволення потреб сім`ї було взято кредит (кредитний ліміт) на суму 18000,00, про що укладено кредитний договір № SAMDNWFC00009854496, між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» від 29.09.2014.

12.12.2016 між позивачем та Банком було укладено та підписано Генеральну угоду про реструктуризацію боргу, який на той час складав 21 525,49 грн. Однак всю суму боргу, враховуючи і відсотки, позивач сплачує одноособово. Відповідачка ніякої участі в погашенні боргу не приймає. Так, позивачем сплачено за період з 01.01.2015 по 01.07.2019 кошти у розмірі 21 870,18 грн. Заборгованість складає 3 742,28 грн., а всього підлягала поверненню сума кредитних коштів з відсотками за користування в розмірі 25 612,46 грн.

Таким чином, відповідачка, яка разом із позивачем набула право на кредитні кошти і розпорядилася ними, має рівний з ним обов`язок повернути зазначений борг. Відповідно, Ѕ частка кредитних коштів, що підлягала поверненню, згідно договору, становить 12 806,23 грн.

На підставі викладеного, просить суд, визначити ОСОБА_3 частку у майні, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя у розмірі Ѕ частки. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 58 358,73 грн, як за Ѕ частку майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, з яких 45 552,50 грн. - Ѕ частка від вартості автомобіля RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску; 12 806,23 грн. - кредитних зобов`язань за договором від 29.09.2014.

Ухвалою суду від 19.07.2019 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 17.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено вказану цивільну справу до судового розгляду.

28.11.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві зазначено, що під час прийняття рішення про розірвання шлюбу, позивач перебував у сімейних відносинах з іншою жінкою та запропонував їй разом з сином переїхати до іншого житла. Оскільки фінансової можливості придбати квартиру у власність або користування він не міг, то надав довіреність, якою уповноважив її розпоряджатися автомобілем Renault Clio Symbol, 2002 року випуску, НОМЕР_3, що є предметом спору. Відповідачка, у свою чергу, за усною домовленістю, не претендувала на сумісно нажите майно з позивачем. Те, що вказаний автомобіль було передано у користування не відповідає дійсності, оскільки посвідчення водія вона не має, а отже не має права ним керувати. Крім того, зазначила, що спірний автомобіль потребував ремонту перед продажем, у зв`язку з чим вона здійснювала ремонт за власні кошти.

Під час розірвання шлюбу відповідачка знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку й, відповідно, власних доходів не мала. Оскільки позивач не сплачував аліменти у достатньому для утримання дитини розмірі та ухилявся від виконання своїх обов`язків з його утримання, то грошові кошти за продаж автомобіля були витрачені на відповідні потреби. Наголошує на тому, що саме з цією метою позивачем було надано довіреність на розпорядження відповідним транспортним засобом.

Крім того, зазначила, що їй не було відомо про отримання позивачем кредиту та відповідної згоди на отримання грошових коштів вона не надавала. Грошовими коштами позивач, вочевидь, розпорядився на власний розсуд для задоволення особистих потреб, не пов`язаних з інтересами сім`ї, а тому відповідного боргового обов`язку вона не має.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, на підставах зазначених у ньому, просять його задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просять відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.07.2012, який було розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016, яке набрало законної сили 01.08.2016, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 21.06.2019, копією рішення суду від 21.07.2016.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 23.07.2014, батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В період перебування у шлюбі подружжям було придбано легковий автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип - легковий седан, р.н. НОМЕР_2 , який зареєстровано Запорізьким ВРЕВ № 1 УДАІГУМВС України в Запорізькій області від 12.10.2012.

Крім цього, позивачем було взято кредит (кредитний ліміт) на суму 18000,00, що підтверджується випискою по кредитному договору № SAMDNWFC00009854496, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» від 29.09.2014.

12.12.2016 між позивачем та Банком було укладено та підписано Генеральну угоду про реструктуризацію боргу, який на той час складав 21 525,49 грн. Заборгованість складає 25 612,46 грн.

Відповідно до копії довіреності від 23.09.2016, посвідченої приватним нотаріусом ЗМНО Буцикіною Л.О., р. № 1108, ОСОБА_3 уповноважив гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розпоряджатися належним йому вищевказаним транспортним засобом, строком на три роки.

Встановлено, що автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , було продано 23.06.2017 (договір купівлі-продажу 2342/2017/513028 від 23.06.2017), та у подальшому 13.10.2017 (договір купівлі-продажу 2341/2017/664848 від 13.10.2017).

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства, щодо вирішення питання про поділ сумісного майна подружжя (автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску) у спосіб стягнення компенсації з відповідачки відповідної грошової компенсації, оскільки вказаний транспортний засіб продано, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони не заперечували той факт, що спірний автомобіль придбаний ними під час шлюбу та в інтересах родини.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1ст. 60 СК України).

Згідно зі ст. ст.12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, судом встановлено, що автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, 2002 року випуску, який є об`єктом спільної сумісної власності сторін, було продано відповідачем за 66 238,58 грн. (згідно договору купівлі-продажу від 13.10.2017).

Однак, суд враховує, що відповідачка не має у власності житла, у зв`язку з чим вимушена орендувати житло; малолітня дитина проживає разом з відповідачкою; на час розірвання шлюбу перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що свідчити про відсутність доходів; недостатнє утримання позивачем дитини та дружини (до досягнення дитиною трирічного віку), про що свідчить чимала заборгованість по аліментам (близько 63 000,00 грн., що підтверджено позивачем у судовому засіданні особисто); з часу передання позивачем автомобілю та видачі довіреності на розпорядження вказаним автомобілем, позивачка здійснювала відповідні ремонтні роботи транспортного засобу за власний рахунок.

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Окрім того, позивач надав довіреність відповідачу, якою надав їй право розпоряджатися спірним автомобілем, зокрема з правом продажу та отримання грошей в будь-якій сумі, що свідчить про надання згоди на розпорядження Ѕ частки даного автомобіля, оскільки Ѕ частка цього автомобіля належить відповідачу на праві спільної сумісної власності, якою вона вправі розпоряджатися на власний розсуд.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації Ѕ частки майна подружжя, а саме вищевказаного автомобіля.

Щодо позовної вимоги про стягнення частки заборгованості за кредитом, суд приходить до наступного.

Згідно з 4 ст. 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що вказані грошові кошти, отримані ним у кредит, були використані в інтересах сім`ї, а наявність доказів підтверджуючих укладання договору в період шлюбу та заборгованості за цим договором, на переконання суду, не може свідчити про достатність підстав для висновку про солідарну відповідальність сторін. У зв`язку з чим вказана вимога - задоволенню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові № 639/7335/15-ц від 03 травня 2018 року, яким встановлено, що «для солідарної відповідальності жінки за боргами чоловіка недостатньо лише факту виникнення боргу, тобто отримання позики, під час шлюбу. Необхідно встановити у суді, що позика або будь-який інший правочин з якого виникає борг чоловіка був укладений ним в інтересах сім 'ї».

Зазначеної позиції дотримується й ВССУ у постанові від 8 лютого 2017 року у справі 759/7110/14-ц, яку було переглянуто у касаційному порядку Верховним Судом та за результатами розгляду винесену постанову від 14 серпня 2019 року, якою відповідні рішення судів залишено без змін.

Отже, виходячи з вищевикладеного, законних підстав для задоволення позову судом не встановлено, а тому позов ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом власності подружжя не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом власності подружжя - відмовити.

Повне судове рішення складено 11.01.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_6 ).

Суддя І.А. Крамаренко