Рішення № 86851894, 13.01.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/259/19 провадження №2/489/105/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У січні 2019 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 63791,85 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що відповідач звернулася до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 03.06.2010, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте, через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 01.01.2019 утворилася заборгованість у розмірі 63791,85 грн., яка складається з 13848,81 грн. заборгованості по тілу кредиту, 27784,72 грн. відсотків за користування кредитом, 18644,42 грн. пені, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 3013,90 грн. штрафу (процентна складова).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнала та просила відмовити в позові. Вказала, що нею було отримано кредитну картку з встановленим лімітом 3000,00 грн., а не як вказує позивач 15000,00 грн. (вказаний розмір ліміту кредиту був встановлений позивачем самостійно). Заборгованість нарахована їй виходячи не з фактичного розміру отриманого кредиту. Крім того, позивач вказує, що відповідачу було відкрито ще одну картку, але про її існування їй не було відомо та вона нею не користувалась. Договір б/н від 03.06.2010 вона не підписувала. Тому, просить в задоволенні позову відмовити, так як кредитний ліміт було збільшено без її згоди, вона не була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, а розрахунок кредитної заборгованості не відповідає дійсності заборгованості, а також просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.02.2019 (суддя ОСОБА_2.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Згідно розпорядження керівника апарату Ленінського районного суду міста Миколаєва Поліщук І.О. від 12.03.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи в зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019 справу передано судді Коваленку І.В.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 05.11.2019 11:30 годину, сторони не з`явилися.

У поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимтг.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, участь яких не є обов`язковою в судовому засіданні, а також наявність в справі відзиву на позовну заяву відповідача, та заяв учасників процесу про можливість розгляду справи у їх відсутність, суд вважає за можливим вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

03.06.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», на теперішній час Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши анкету - заяву відповідач надала свою згоду, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Одночасно з підписанням анкети-заяви 03.06.2010 відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить умови кредитування, нарахування процентів за користування кредитом, пені та штрафів.

Позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якими передбачено нарахування відсотків, пені і штрафів, та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, станом на станом на 01.01.2019 утворилася заборгованість у розмірі 63791,85 грн., яка складається з 13848,81 грн. заборгованості по тілу кредиту, 27784,72 грн. відсотків за користування кредитом, 18644,42 грн. пені, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 3013,90 грн. штрафу (процентна складова).

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку по якому було видано кредит відповідачу позивач підтвердив випискою за період з 01.01.1999 по 15.07.2019, а також довідкою про картки видані відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору: 5577212907564127, дата відкриття 03.06.2010, терміном дії до грудня 2012 року; 5211537422141676, дата відкриття 30.08.2012, терміном дії до червня 2016 року; 5211537313160652, дата відкриття 03.09.2012, терміном дії до березня 2016 року; 5168755341232888, дата відкриття 17.10.2013, терміном дії до серпня 2017 року.

Випискою підтверджується, що відповідач регулярно користувалася кредитними коштами проводячи операції по списанню коштів (зняття готівки, поповнення мобільного телефону, проведення розрахунків за товари, в т.ч. і з використанням послуги «оплата частинами» тощо), так і поповнювала карту грошовими коштами, останнє яке здійснено 21.09.2018 на суму 248,67 грн.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач розуміла Умови та Правила надання банківських послуг, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо нарахування і сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів) тощо.

Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити вносить відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

За такого, суд не може розцінювати додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, як належний доказ.

Разом з тим, як вбачається із підписаної сторонами анкети-заяви вона хоча не містить умов про нарахування процентів та встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у виді грошової суми та її визначеного розміру, але такі умови містить підписана відповідачем Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Отже, так як анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та довідкою про умови кредитування, передбачено нарахування платежів за кредитом, які просить стягнути позивач, а фактичне отримання кредиту та користування кредитними коштами підтверджується випискою по основній карті відповідача, які є належними, допустимими і достовірними доказами та які не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту 13848,81 грн.

Як підтверджується судом разом з анкетою - заявою відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить умови кредитування, нарахування процентів за користування кредитом, пені та штрафів.

За такого суд вважає доведеними вимоги в частині стягнення з відповідача процентів в розмірі 27784,72 грн.

Однак. Суд не в повній мірі погоджується з вимогами в частині стягнення неустойки (штраф, пеня).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21.10.2015 в справі № 6-2003цс15 та постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 366/1358/16-ц.

Таким чином, з урахуванням наведеного з відповідача на користь ПриватБанку, крім заборгованості по кредиту, відсотки за користування кредитом, підлягають стягненню також штрафи 500,00 грн. (фіксована складова) та 2081,67 грн. ((13848,81 + 27784,72) * 5%) (процентна складова).

В частині стягнення пені вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується заперечень відповідача проти позову, вони не можуть бути взяті судом до уваги, так як спростовані дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме фактом руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача, в тому числі і постійне поповнення карткового рахунку відповідачем.

Також відсутні підстави для застосування до спірних відносин строку позовної давності, так як випискою підтверджується регулярне поповнення відповідачем карткового рахунку, останнє з яких відбулося 21.09.2018, що свідчить про переривання строку позовної давності відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, а відтак перебіг позовної давності розпочався спочатку.

З огляду на встановлені обставини та наведений вище висновок суду доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, суд вважає безпідставними.

Так як позовні вимоги задоволені частково в сумі 44215,20 грн. (13848,81 + 27784,72 + 500,00 + 2081,67), відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1331,44 грн. (1921,00 * 69,31 %).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 03.06.2010, яка складається із 13848,81 грн. заборгованості по кредиту, 27784,72 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом, 500,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 2081,67 грн. штрафу (процентна складова), всього 44215,20 грн. (сорок чотири тисячі двісті п`ятнадцять гривень 20 коп.) та судовий збір в розмірі 1331,44 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 44 коп.)

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 13.01.2020.

Суддя І.В.Коваленко