Рішення № 86791223, 26.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Справа № 160/12336/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника ВП №60262458 від 01 листопада 2019 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що працює у Військовій частині А1978, для отримання заробітної плати їй було відкрито рахунок в АТ «Укрсиббанк». Починаючи з листопада 2019 року позивач не змогла отримати свою заробітну плату, на її звернення з цього приводу обслуговуючий банк повідомив, що на рахунок позивача постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни у ВП №60262458 накладений арешт. Разом з тим, будь-які документи у вказаному виконавчому провадженні на адресу позивача не надходили.

Звернувшись до відповідача з запитом, позивачем було з`ясовано, що вона є боржником у виконавчому провадженні ВП №60262458, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. на підставі виконавчого напису №2679 від 16.08.2019 приватного нотаріуса ІМНО Київської області Кондратюк В.С., за яким з ОСОБА_1 - боржника за кредитним договором №200126926 від 16.02.2018, укладеного з ПАТ «БАНК ФОРВАРД», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД», стягнуто на користь останнього кошти у сумі 22063 грн. 60 коп..

У виконавчому провадженні №60262458 відповідачем 01 листопада 2019 року було винесено оскаржувану постанову про арешт коштів боржника, за якою накладено арешт на всі рахунки, відкриті на ім`я позивача у банківських установах, детальний перелік яких наведено в оскарженій постанові, в тому числі і на рахунок в АТ «Укрсиббанк», через який позивач отримує свою заробітну плату за основним місцем роботи.

Позивач вказала, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню судом, оскільки винесена в порушення приписів Розділу IX «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. А із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

У той час як позивачу зазначеною постановою обмежено доступ до всіх грошових коштів у вигляді заробітної плати, які надходять на р/р НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», чим фактично позбавлено її засобів до існування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання призначено на 26 грудня 2019 року. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард».

21 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ним викладено свої заперечення проти заявлених позовних вимог та вказано, що відповідно до положень статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з повідомленням стягувача за боржником значаться відкриті рахунки, у зв`язку з чим 01 листопада 2019 року було винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках ВП №60262458 у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.

У постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику».

Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківські установи, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У зв`язку з прийняттям АТ «Укрсиббанк» постанови від 01 листопада 2019 року про арешт коштів боржника, винесеної в рамках ВП № 60262458, картковий рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Разом з тим, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу позивача простим листом, та за наявною на сайті Укрпошти інформацією вказаний лист було отримано особисто позивачем.

Представник позивача надала клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень щодо предмета спору від третьої особи до суду не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП №60262458, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ІМНО Київської області Кондратюк В.С. від 16.08.2019, номер запису в реєстрі 2679, за яким з ОСОБА_1 - боржника за кредитним договором №200126926 від 16.02.2018, укладеного з ПАТ «БАНК ФОРВАРД», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД», стягнуто на користь останнього грошові кошти у сумі 22063 грн. 60 коп..

В межах ВП №60262458 відповідачем 01 листопада 2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника, за якою було накладено арешт на всі рахунки, відкриті на ім`я позивача у банківських установах, детальний перелік яких наведено в оскарженій постанові, в тому числі і на рахунок в АТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 , через який позивач отримує заробітну плату за основним місцем роботи у Військовій частині А1978.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В силу п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення, на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В силу частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1., 2, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Як вказав відповідач у своєму відзиві, оскільки рахунок позивача № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк» не відноситься до вказаних виключень, то підстави для скасування постанови від 01 листопада 2019 року про арешт коштів боржника у ВП №60262458 відсутні, однак із такою позицією відповідача суд не погоджується, виходячи з такого.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання накладення арешту і вилучення майна (коштів) боржника.

Так, відповідно до ч. 1 - 4 зазначеної норми арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Як вказав відповідач, оскаржена постанова про арешт коштів боржника відповідачем була винесена у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що у спірній постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено, що крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику. Тобто, відповідач вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством.

Між тим, відповідно до ст.25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

В силу Конвенції про захист заробітної плати № 95 заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для отримання працівника і його сім`ї (п.2 ст.10 Конвенції).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, р/р НОМЕР_4 в АТ «Укрсиббанк» є рахунком, на який ОСОБА_1 отримує заробітну плату за основним місцем роботи у військовій частині А1978.

Розділом IX Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження», підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника визначений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з частинами 1 та 2 якої розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таким чином, порядок відрахування із заробітної плати божника має свої особливості, визначений приведеними вище нормами закону та, якщо заборгованість не стосується виплати, стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, то розмір таких відрахувань не може перевищувати 20 відсотків і не може проводитись відрахування з коштів, перелік яких визначений статтею 73 Закону.

Вказані обмеження і особливості не були враховані відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови в частині накладення арешту на рахунок позивача № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк».

У той же час, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачем 27 листопада 2019 року у ВП №60262458 була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 у вигляді заробітною плати і яку направлено на виконання за місцем роботи позивача - до Військової частини А1978.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржену постанову від 01 листопада 2019 року ВП №60262458 на відповідність вимогам приведеної норми КАС України, суд доходить висновку, що така постанова винесена відповідачем необгрунтовано, обмежує доступ позивача до своїх коштів у вигляді заробітної плати, не відповідає положенням Розділу IX Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з чим, суд доходить висновку про наявність підстав для її скасування, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 194, 205, 242 - 246, 250, 255, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15, м.Київ, 02094, РНОКПП НОМЕР_3 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, і.к. 34186061) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 01 листопада 2019 року у ВП №60262458 про арешт коштів боржника.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15, м.Київ, 02094, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 26 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Царікова