Ухвала суду № 86775396, 06.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"06" січня 2020 р. справа № 300/2585/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву акціонерного товариства "Альфа-Банк" про заміну сторони виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

26.12.2019 року АТ "Альфа-Банк" звернулося до суду із заявою про заміну стягувача – АТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа-Банк" у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 28.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №4915.

Заява мотивована тим, що 28.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис за №4915 року з метою задоволення вимог АТ "Укрсоцбанк" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №97-32/350 від 13.12.2007 в загальній сумі 455 911,02 грн. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання, з 15.10.2019 правонаступником АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк". Відтак, АТ "Альфа-Банк" звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 28.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №4915.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду даної заяви повідомлялися судом.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У відповідності до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження в порядку письмового провадження.

Дослідивши зміст заяви та долучені до неї матеріли, суд зазначає наступне.

26.12.2019 року АТ "Альфа-Банк" звернулося до суду із заявою про заміну стягувача – АТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа-Банк" у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 28.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №4915.

Зокрема, заявник просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні, так як з 15.10.2019 правонаступником АТ "Укрсоцбанк" є АТ "Альфа-Банк" у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання.

Частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, яка міститься в розділі IV КАС України "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини поняття "суд, встановлений законом" передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття "суд, встановлений законом", стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді ("Coeme та інші проти Бельгії" №3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року; "Gurov проти Молдови" №3645502, рішення від 11 липня 2006 року; "Олександр Волков проти України" №21722/11, рішення від 9 січня 2013 року; "DMD Group A.S. проти Словаччини" №1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року; "Сокуренко і Стригун проти України" №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року).

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року за № 1402-VIII, суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства між собою - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб`єктний склад та характер спірних матеріальних правовідносин. Таким критерієм може бути також і пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Так, на відміну від розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, розділ VI Цивільного процесуального кодексу України встановлює порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних не тільки з виконанням судових рішень у цивільних справах, а і рішень інших органів (посадових осіб).

Зокрема даний розділ ЦПК України містить статтю 442, яка теж регламентує порядок заміни сторони виконавчого провадження.

При цьому, як вбачається з назви розділу Кодексу, в якому міститься дана стаття, положення останньої поширюються не тільки на судові рішення у цивільних справах, а і на рішення інших органів (посадових осіб).

Таким чином, ЦПК України містить пряму вказівку на вид судочинства, зокрема цивільне, в якому слід вирішувати питання щодо заміни стягувача при виконанні виконавчого напису нотаріуса.

Окрім цього, суд приймає до уваги, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції. За загальним правилом основний спосіб розмежування предметної юрисдикції полягає в розмежуванні за видом спірних правовідносин.

Відповідно до матеріалів заяви відносини між сторонами є цивільно-правовими як такі, що виникли внаслідок укладення та виконання кредитного договору.

Наведене виключає можливість розгляду даної заяви в порядку, визначеному статтею 379 КАС України, а відтак останнє слід залишити без задоволення.

В той же час, посилання заявника на положення ст. 287 КАС України як на підставу звернення з вказаною заявою до адміністративного суду є безпідставними, оскільки вказаною нормою не регулюється питання заміни сторони виконавчого провадження.

Окрім того, заявником не надано жодних доказів існування виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 28.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №4915, що також унеможливлює вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 241-243, 248, 256, 295, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву АТ "Альфа-Банк" про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 28.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за №4915- залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала постановлена під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Матуляк Я.П.