Ухвала суду № 8676925, 14.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-31828/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаба О.П.

представника відповідача: Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р. по справі

№2-а-31828/08/2070

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м Харкова, в якому просив визнати протиправним та нечинним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00001941720/0 від 23 10.2008 р. на суму штрафних санкцій 9600,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, а тому його належить скасувати на підставі нижченаведеного

Позивач зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є акт від 22.09.2008 р. № 879/17-2788311534 про результати виїзної планової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р.

В акті перевірки містяться висновки про порушення позивачем, зокрема, п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98; п. 2 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними на підставі наступного

Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області в акті перевірки встановлено перевищення позивачем граничного об'єму виручки, розмір якого установлено п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98. Згідно акту перевірки, перевищення позивачем розміру граничного об'єму виручки є наслідком розбіжностей між даними звітів позивача та даних акту перевірки, які виникли через не включення позивачем усієї суми грошових коштів, отриманої від реалізації товару за договором комісії № 2к від 01.01.2006р. та зарахованої за цим договором на поточний рахунок позивача, тобто позивачем неправомірно зараховано до складу виручки від реалізації тільки суми комісійної винагороди за договором комісії № 2к від 01.01.2006 р.

Згідно з п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 встановлено граничний об'єм виручки для платника єдиного податку у розмірі 500,00 тис. грн. за календарний рік.

В Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 не встановлено порядок визначення об'єму виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тому, під час здійснення підприємницької діяльності для визначення об'єму виручки слід керуватися спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють особливості здійснення комісійної торгівлі.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини з продажу товарів за договором комісії, є Цивільний кодекс України.

Статтею 51 ЦК України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

У відповідності до ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Таким чином, згідно норм діючого законодавства України, комісіонер отримує за договором комісії на розрахунковий рахунок грошові кошти, які належать комітенту, за виключенням сум комісійної винагороди.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. При цьому, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

У відповідності до п. 3 ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, його дія не поширюється на торгівельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування фізичних осіб.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

З урахуванням викладеного, на думку позивача, операції позивача у межах договору комісії №2к від 01.01.2006р. не є продажем товару. У Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області при складенні акту перевірки, відсутні законні підстави включати до складу виручки позивача суми грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок позивача за договором комісії №2к від 01.01.2006р. (окрім комісійної винагороди за цим договором). Кошти, які поступили транзитом на поточний рахунок позивача за договором комісії №2к від 01.01.2006р., не є його власністю, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню третій особі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року задоволено адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання рішення нечинним про застосування штрафних санкцій.

Визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.10.2008 року № 001941720/0.

Стягнуто з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 сплачені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2.1.4 ст.2, п.п. 4.4.1, п.4.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не враховані норми ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва», що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 28.08.2008 р. по 17.09.200 8р., з урахуванням продовження терміну перевірки, працівниками Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області проведено виїзну планову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2008 р. № 879/17-278831 1534, згідно якого перевіряючими під час проведення перервірки встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-1У, ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92, пп. 2.3.1 п.2.3. ст. 2; п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7; п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, пі, п.2 ст. З, пі ст 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР; п. 2 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. №98/96-ВР.

Акт перевірки направлений Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області, якою безпосередньо здійснювалась перевірка позивача, до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова для прийняття рішення.

Акт перевірки отриманий відповідачем 13.10.2008 р.

На підставі акту перевірки № 879/17-278831 1534 від 22.09.2008 р. начальником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001941720/0 від 23.10.2008 р. на суму штрафних санкцій 9600,00 грн. Рішення винесено за порушення позивачем п. 2 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР.

В ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2008 р. ФОП ОСОБА_4 згідно поданих до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області заяв, здійснював підприємницьку діяльність відповідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98, шляхом сплати єдиного податку. Ставка єдиного податку склала 200,00 грн. на місяць.

Валовий дохід приватного підприємця складався із сум комісійної винагороди, одержаної від оптової продажі продуктів харчування по договору комісії №2К від 01.01.2006 р., який укладений з ТОВ «ДІСС» (код 33676782). Відповідно до вищезазначеного договору, ТОВ «ДІСС» (код 33676782) - комітент, а фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - комісіонер.

В ході перевірки при проведенні звірки обсягів виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), зазначених в звітах платника єдиного податку, з виручкою, яка проходила по виписках банку та виручкою, зазначеною в книзі обліку доходів та витрат встановлена розбіжність на суму 14453108,00 грн. Розбіжність виникла за рахунок того, що позивач в звітах платника єдиного податку до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) не включав виручку, отриману від реалізації комісійного товару, а враховував тільки суму комісійної винагороди.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні відповідачем не вказано, яким чином встановлений факт реалізації позивачем товару, вартість реалізації якого відповідачем включено у виручку позивача. Відповідачем не вказано як реалізація цього товару відображена в облікових документах позивача.

В ході перевірки банківських виписок по рахунку №26006033342200, який відкритий підприємцем в АКІБ «УкрСиббанк», встановлено, що позивачем на вказаний розрахунковий рахунок вносились готівкові кошти з призначенням платежу «виручка від реалізації за комісійний товар», або «плата за комісійний товар», або «виторг за комісійний товар». Готівкові кошти на розрахунковий рахунок вносились від імені приватного підприємця ОСОБА_4

Матеріали справи свідчать про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області 25.05.2005 р.

Позивач з 13.09.2005 р здійснює діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності. Вид діяльності згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку: оптова, роздрібна торгівля, посередницька діяльність в торгівлі.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

При цьому, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно п. 5 даного Указу Президента України, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Протягом перевіряємого періоду позивач надавав посередницькі послуги з реалізації товару за договором комісії №2К від 01.01.2006 р., який був укладений з ТОВ «ДІСС» (код 33676782). Будь-яких інших договорів комісії позивачем не укладалось.

За вищевказаним договором комісії ФОП ОСОБА_4 виступав Комісіонером та зобов'язувався за дорученням Комітента за комісійну плату отримувати протягом терміну дії Договору від Комітента продукцію з метою її подальшої реалізації, а також укладати за рахунок Комітента, але від свого імені, договори щодо продажу продукції. Відповідно п. 1.3. договору комісії №2К від 01.01.2006 р. продукція є власністю Комітента.

На виконання умов договору комісії №2К від 01.01.2006 р. позивач здійснював реалізацію товару, який належав Комітентові, від свого імені та за рахунок Комітента і отримував за це комісійну винагороду. Цей факт підтверджується зазначеним договором комісії №2К від 01.01.2006 р., додатковими угодами до зазначеного договору комісії б/н від 01.04.2006 р., від 01.09.2006 р., від 18.01.2007 р., від 01.05.2007 р.. від 26.12.2007 р., від 01.01.2008 р. та звітами Комісіонера, що й не заперечується відповідачем.

За виконання послуг по реалізації товару і виконанню інших зобов'язань за договором комісії №2К від 01.01.2006 р., Комітент виплачував Комісіонеру комісійну винагороду відповідно п. 5.1. договору комісії №2К від 01.01.2006 р., з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, у наступних розмірах: за період з 01.01.2006 р. по 3 1.03.2006 р. - 5% від обсягу реалізованої продукції, за період з 01.04.2006 р по 30.08.2006 р. - 7% від обсягу реалізованої продукції, за період з 01.09.2006 р. по 17.01.2007 р. - 5% від обсягу реалізованої продукції, за період з 18.01.2007 р. по 30.04.2007 р. - 3% від обсягу реалізованої продукції, за період з 01.05.2007 р. по 31.12.2007 р. - 7% від обсягу реалізованої продукції, з 01.01.2008 р. розмір винагороди дорівнює 1% від обсягу реалізованої продукції, тобто виручка від надання (продажу) посередницьких послуг позивачем складала у різний період часу відсоток від обсягу реалізованої продукції Комітента Розмір винагороди щомісячно узгоджувався Комітентом та Комісіонером за договором комісії №2К від 01.01.2006 р. у звітах Комісіонера

Позивачем комісійна винагорода утримувалась самостійно з грошових коштів, які надходили до нього за договором поставки із третьою особою згідно п. 5.1 договору комісії №2К від 01.01.2006 р.

Згідно зі звітами фізичної особи - підприємця платника єдиного податку ОСОБА_4, обсяг виручки позивача за 2006 р. склав 259869,00 грн., за 2007 р. - 395262,00 грн., за 2008 р -34995,00 грн., тобто обсяг виручки позивача від надання (реалізації) посередницьких послуг не перевищував граничного обсягу виручки - 500 000,00 грн.. передбаченого ст. 1 Указу Президента Україна «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Ці обставини не заперечувались представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений як на придбання, так і на продаж товару. При цьому, згідно ст. 1016 Цивільного кодексу України, комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. В разі укладення договору комісії на придбання товару, комітент повинен забезпечити комісіонера - грошовими коштами для такого придбання, які перераховуються комісіонером продавцям товару. В якості винагороди за здійснення посередницьких послуг за договорами комісії комісіонер отримує від комітента комісійну плату, якою може вільно розпоряджатись, так як вона є його власністю.

Таким чином, колегія суддів, перевіряючи висновки суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що до складу виручки від реалізації посередницьких послуг суб'єкта господарювання за договорами комісії відносяться лише суми фактично отримані ним на розрахунковий рахунок або в касу та які є його власністю, тобто комісійна винагорода.

Всі інші кошти, що надходять на власний рахунок комісіонера на виконання доручення комітенту не є власністю такого суб'єкта малого підприємництва, оскільки підлягають обов'язковій передачі третій особі і при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку вони не включаються до бази оподаткування, оскільки є транзитними.

Тобто, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачає граничний розмір виручки за товари, роботи, послуги здійснені самим суб'єктом господарювання, тому при встановлені розміру виручки необхідно враховувати лише кошти, які надійшли за товари, роботи, послуги, які надані самим платником єдиного податку.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України", комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.

Відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 11.04.01р. № 06-10/206 у нормах Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. Обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договорами комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким комісіонером згідно з умовами договору комісії

У даному випадку майно, яке знаходиться у Комісіонера на підставі договору комісії є власністю комітента. Факт перерахування грошових коштів, які є власністю комітента, підприємцем підтверджується виписками банку та не спростовується відповідачем, оскільки актом перевірки встановлено, що отримані кошти перераховані комітенту.

Відповідно до листів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 2-21 1/4273 від 01.1 1.2000р., № 5925 від 16.10.03р., № 2274 від 24.03.06р., № 2151 від 05.04.04р. № 9375 від 26.10.05р., № 2588 від 04.04.06р. кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, платника єдиного податку, не є власністю даного суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним податком. У склад виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути врахована тільки сума комісійної винагороди.

Такої ж позиції дотримується у деяких своїх листах і Державна податкова адміністрація України.

Так, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 07.11.2000р. № 14724/15-1317, оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку (які здійснюють свою діяльність на підставі договорів комісії) є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти, то при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.

У листі Державної податкової адміністрації України № 1/2/15-1314 від 03.01.2001р., у випадку, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який знаходиться на єдиному податку здійснює свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів і з врахуванням того, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства, є транзитними і воно не має права власності на такі кошти, то при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.

Пунктом 1. 31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не вважається продажем операції з надання товарів в межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших „цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) однаковий для будь-якого комісіонера - платника єдиного податку, оскільки у відповідності з принципами рівності і недопущення будь - яких проявів податкової дискримінації, вказаними в ст. З Закону України «Про систему оподаткування», до суб'єктів господарювання (юридичним і фізичним особам, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) повинен бути забезпечений однаковий підхід.

Згідно п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. №2181-111 передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Ні в Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ні в інших нормативних актах ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування, прямо не зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для цілей оподаткування.

Згідно п. 3 ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, його дія не поширюється на торгівельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування фізичних осіб.

Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"

Згідно довідки ТОВ «ДІСС» від 10.03.2009 р. за вих. №10/03-09, нараховано в 2006 р. податку на додану вартість в розмірі 706097,45 грн. та валових доходів в розмірі 3530487,23 грн.; в 2007 р. нараховано податку на додану вартість в розмірі 1202759,99 грн. валових доходів в розмірі 6226012,72 гри., в 1 півріччі 2008 року нараховано податку на додану вартість в розмірі 774463,07 грн. та валових доходів в розмірі 3872316,34 грн.

Тобто, відповідачем здійснено дії щодо подвійного оподаткування одного й того ж доходу, а саме доходу від реалізації (за вирахуванням комісійної винагороди) комісійного товару за договором комісії №2К від 01.01.2006 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином мотивував свій висновок про те, що висновки акту перевірки є законодавчо необґрунтованими, а рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00001941720/0 від 23.10.08р. на суму штрафних санкцій 9600,00 грн. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідачем не виконані приписи п. 2 ст. 72 КАС України і не доведена правомірність висновків про необхідність включення сум по вищевказаним операціям до валового доходу підприємця за період з 2006 р. по 2008 р.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної податкової служби, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік прав органів державної податкової служби визначено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», серед яких відсутнє право органів ДПС за наслідками перевірки переводити суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу зі спрощеної системи оподаткування на загальну. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009р. по справі

№2-а-31828/08/2070 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.

Судді< підпис >

< підпис >Калиновський В.А. Кононенко З.О. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2009 р.