Ухвала суду № 8674999, 29.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-149/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2010 р. м. Київ

№ 2-а-149/09/0270

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                    Денісова А.О.

Суддів:                              Зайця В.С.

Мельничука В.П.

при секретарі                              Вовчок О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у справі за позовом ТОВ «Макарді» до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року адміністративний позов задоволений. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000922330/2 від 19.12.2008 року як таке, що не відповідає вимогам ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» (далі Закон).

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволені позову. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом першої інстанції вимог п.п.4.1 та 4.3 ст.4, пп.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст. 259, 261, 268, 269 Митного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за період з 01.01.2008 року по 01.06.2008 року ДПІ склала акт перевірки № 1488/2330/32407672 від 21.07.2008 року. Відповідно до вказаного акту перевіркою були встановлені порушення пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону ( завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 105171 грн.) та порушення пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону (завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2008 року на 1061 грн).

На підставі вказаного акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000922330/0 від 31.07.2008 року, яким зменшила суму бюджетного відшкодування на 105171 грн, яке позивач оскаржив його до ДПІ у м. Вінниці та ДПА у Вінницькій області. За наслідками розгляду повторної скарги ДПА у Вінницькій області прийняла рішення від 16.12.2008 року про розгляд повторної скарги, яким скасувала податкове повідомлення-рішення №0000922330/0 від 31.07.2008 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року. Враховуючи рішення ДПА у Вінницькій області, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000922330/2 від 19.12.2008 року, яким за порушення пп.7.7.1 та. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону ТОВ «Макарді» зменшена сума бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 58561 грн.

На думку ДПІ порушення полягає в тому, що позивач при визначенні бази оподаткування ПДВ вартість операцій з поставки аміачної селітри та мінеральних добрив використав вартість поставки, встановлену на основі договору з покупцем, не врахувавши при цьому вимог ч.2 п.4.1 ст.4 Закону, відповідно до яких у разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідач з метою визначення бази оподаткування ПДВ товарів, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого митного збору та брокерських послуг.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування митної вартості для нарахування податків і зборів лише для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки відповідно до ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Враховуючи те, що аміачна селітра, яка була реалізована позивачем, не перебувала під митним контролем в момент продажу, підстав для застосування митної вартості до такого товару немає.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 1.18 ст.1 Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказаним законом передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп.1.20.1 цього пункту.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається податковий орган у апеляційній скарзі, та вважає, що висновки суду узгоджуються з обставинами справи і не суперечать вимогам законодавства. При визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у зіставних умовах.

Твердження податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не ґрунтується на приписах чинного законодавства, яке не передбачає, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Податковий орган не довів, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни, тобто ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів (п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Суд першої інстанції при вирішенні спору не порушив вимог п. 4.3 ст. 4 Закону, на що посилається податковий орган у апеляційній скарзі, оскільки згідно з даною нормою оподаткування здійснюється при розмитненні імпортованих товарів, правильність якого податковим органом не оспорюється. Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України, а тому, згідно з вимог п.4.1 ст.4 Закону позивач правильно визначав базу оподаткування операції з поставки аміачної селітри, виходячи з її договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя:

Судді:

В повному обсязі ухвала виготовлена 29.03.2010 р.