Постанова № 8674616, 30.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

30.03.10                                                                                           Справа № 9/67-38

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро», с.Перемиль Горохівського району Волинської області

на рішення Господарського суду Волинської області від 01.02.2010р.

у справі № 9/67-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро», с.Перемиль Горохівського району Волинської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина»в особі Волинської філії, м.Луцьк

про стягнення 50852,78 грн.

За участю представників:

позивача: Меньшова Г.А.

відповідача: Ємчик Р.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.02.2010р. у справі № 9/67-38 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро», с.Перемиль Горохівського району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина»в особі Волинської філії, м.Луцьк про стягнення 50852,78 грн. відсотків за користування чужими коштами, нарахованих на суму попередньої оплати за договором № 26 від 16.03.2007р. за період з 31.07.2007р. по 30.09.2009р.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що правовідносини сторін у даному спорі виникли з договору поставки, даним договором не передбачено відповідальність продавця у вигляді процентів за користування чужими коштами та їх розмір, тому посилання позивача на те, що ним застосовано аналогію закону є безпідставним.

Не погоджуючись з рішенням суду, скаржник, позивач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, позовні вимоги задоволити, мотивуючи тим, що після перерахування позивачем відповідачу коштів як попередньої оплати за договором поставки, вони знаходились у відповідача в користуванні. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Таким чином, позивач вважає, що його право на нарахування та отримання процентів за користування коштами передбачено законом. Оскільки ні договором, ні законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування чужими коштами не передбачений, позивач вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.1048 ЦК України, оскільки виходячи з норми ст.8 ЦК України, подібність відносин полягає у користуванні грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, мотивуючи тим, що в укладеному сторонами договорі поставки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений; позивач безпідставно покликається на ст.1048 ЦК України, яка встановлює розмір процентів за договором позики, оскільки договір позики та договір поставки є різними за своєю правовою природою зобов’язаннями та регулюються різними правовими нормами. В даному випадку чинним законодавством (ст.ст.536, 693 ЦК України) не передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, тобто відсутні Закон та інший акт цивільного законодавства, які б встановлювали розмір процентів в контексті ст.693 ЦК України, а відтак правові підстави для нарахування позивачем відповідачу процентів за користування чужими грошовими коштами відсутні.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 16.03.2007р. між сторонами у справі було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 26, за яким відповідач зобов’язувався поставити позивачу нафтопродукти на умовах попередньої оплати. Позивач зобов’язання по оплаті продукції виконав належним чином, що підтверджується банківськими виписками № 7 від 12.03.2007р. та № 13 від 16.03.2007р. Однак, у порушення договірних зобов’язань, поставка нафтопродуктів у повному обсязі не відбулась, а попередня оплата у розмірі 217995,95 грн. добровільно повернута відповідачем не була. У зв’язку з цим позивач звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з відповідача 217995,95 грн. передоплати за нафтопродукти, які відповідач не поставив відповідно до умов укладеного між сторонами 16.03.2007р. генерального договору поставки нафтопродуктів № 26 з додатком № 1а. Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.06.2008р. у справі № 04/173-40, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2008р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Торговий дім «Континіум-Галичина»на користь ТзОВ «Волинь Агро»217995,95 грн. основного боргу.

Оскільки попередня оплата у розмірі 217995,95 грн. згідно з банківською випискою від 01.10.2009р. була повернута відповідачем позивачу 01.10.2009р., позивач вважає, що відповідач у період з 31.07.2007р. (з дня направлення відповідачем вимоги про поставку продукції) по 30.09.2009р. користувався чужими коштами, а тому в порядку, передбаченому ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати підлягають нарахуванню проценти за користування чужими грошовими коштами, що за період з 31.07.2007р. по 30.09.2009р. складає 50853,78 грн., за стягненням яких у вказаній сумі і звернувся з позовом у Господарський суд Волинської області до ТзОВ «Континіум-Галичина»в особі Волинської філії

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Крім того, ст.1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно з ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У випадку спірних правовідносин, після перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, вони знаходились у відповідача в користуванні.

Згідно з ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено Законом. Однак, розмір таких процентів, ні укладеним між сторонами генеральним договором поставки нафтопродуктів № 26 від 16.03.2007р., ні положеннями Цивільного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, що регулюють відносини поставки, не передбачений. Тому у даному випадку слід застосовувати аналогію закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.1048 ЦК України, оскільки статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, з огляду на викладене, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами, що обраховуються від суми попередньої оплати 217995,95 грн., яка підлягала поверненню позивачу, на рівні ставки Національного банку України за період з 31.07.2007р. (з дня направлення відповідачем вимоги про поставку продукції) по 30.09.2009р. (01.10.2009р. відповідач повернув позивачу 217995,95 грн. попередньої оплати) у розмірі, що становить 50852,78 грн. А тому місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на положення ст.1054-1057 ЦК України, яким регулюються відносини кредиту, є помилковими, оскільки: позивач не є банком або іншою фінансовою установою; генеральним договором поставки нафтопродуктів № 26 від 16.03.2007р. не передбачено надання кредиту як попередньої оплати. Крім того, місцевим господарським судом не враховано змісту норми ч.2 ст.1054 ЦК України, згідно з якою до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а апеляційна скарга задоволенню в повному обсязі. Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Відтак керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро», с.Перемиль Горохівського району Волинської області, задоволити.

2.Рішення Господарського суду Волинської області від 01.02.2010р. у справі № 9/67-38 скасувати.

3.Позовні вимоги задоволити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Континіум-Галичина»в особі Волинської філії (юр.адреса: 43023, м.Луцьк, вул.Єршова, 1, факт.адреса: 43010, м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, р/р 26009014049 в КБ «Західінкомбанк»м.Луцьк, МФО 303484, код ЄДРПОУ 34147918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро»(юр.адреса: 45763, Волинська область, Горохівський район, с.Перемиль, вул.Шкільна, 10, р/р 26004001312494 в Регіональному відділенні АТ «ОТП Банк»в м.Луцьк, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34244835) 50852,78 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 762,79 грн. у відшкодування сплаченого державного мита за подання позову та апеляційної скарги, 118 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Доручити Господарському суду Волинської області видати накази відповідно до ст.116 ГПК України.

7.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.