Постанова № 8674486, 30.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2010 № 23/373

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з"явились

від відповідача - Головко І.І. дов. № 1/215 від 06.11.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2010

у справі № 23/373 ( .....)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

до ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 79385,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” про стягнення 79385,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2010р. у справі № 23/373 позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 68854,16 грн. основного боргу; 3442,70 грн. пені; 1442,63 грн. трьох процентів річних; 4815,78 грн. інфляційних втрат 785,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” та призначено розгляд справи № 23/373 на 30.03.2010р.

Встановлено, що в судове засідання 30.03.2010р. представник позивача не зявився, причину неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі- позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Завод “Ленінська кузня” було укладено договір №129-07 від 05.04.2007р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобовязався виконати роботи по виготовленню сталевих корпусних блоків, сталевих корпусних конструкцій секцій, роботи по стиковці блоків в обєм, роботи по зварюванню, збірці, зачищенню сталевих корпусних конструкцій та інші роботи, передбачені додатковими угодами до договору, а відповідач відповідно зобовязався прийняти та оплатити виконані роботи. Обєми та вартість робіт визначається сторонами додатковими угодами, підписаними сторонами, що є невідємними частинами договору.

Пунктами 2.4 та 2.5 Договору вартість враховується в кожному конкретному випадку при підписанні додаткових угод на підставі калькуляції на роботи. Остаточна вартість виконаних робіт визначається на підставі актів приймання-передачі, відповідно до ваги виготовлених (демонтованих) Позивачем конструкцій.

Згідно пунктів 2.6 та 2.7.1 Договору відповідач зобовязався здійснювати оплату робіт у наступному порядку: перший платіж аванс, для забезпечення робіт у сумі 25% від вартості замовлення протягом 5 банківських днів від дати підписання договору; 65 % - з моменту підписання акта приймання-передачі робіт та 10% - після здачі блоків на конструктивність протягом 10 банківських днів банківським перерахунком на розрахункових рахунок вказаний позивачем.

15.01.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду №1-09 до Договору, відповідно до якої позивач зобовязався виконати роботи по виготовленню балок АП2/2 з.37249, технологічні роботи та розкріплення, зачищення кромок, такелажні роботи загальною вартість 44954,16 грн. на умовах погоджених договором №129-07 від 05.04.2007 року.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди №1-09 від 15.01.2009р. остаточна вартість виконаних робіт визначається актом приймання-передачі.

Позивачем було виконано роботи на суму 44954,16 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 23.01.2009р. Зазначений акт було підписано повноважним представником скріплений печаткою відповідача без зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

29.01.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду №2-09 до Договору, відповідно до якої позивач зобовязався виконати роботи по виготовленню М/с блоків 3-4,191 шт. ТК №004 цех 10, технологічні роботи та розкріплення загальною вартість 23900,00 грн. на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди №2-09 від 29.01.2009 року остаточна вартість виконаних робіт визначається актом приймання-передачі.

Позивачем було виконано роботи на суму 23900,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 29.01.2009р. Зазначений акт було підписано повноважним представником та скріплений печаткою Відповідача без зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Позивач зазначає, що всупереч договірним умовам, відповідачем не було здійснено оплату за виконані роботи у встановлені строки пунктами 2.6 та 2.7.1. Договору, а тому просить суд стягнути з відповідача на користь відповідача суму 79385,53грн. в т.ч. 68854,16 грн. основної заборгованості, 3442,70 грн. пені, 1442,63грн. трьох процентів річних та 4815,78 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Місцевим судом встановлено, що оскільки відповідач не виконав свої зобовязання у строки, встановлені пунктами 2.6 та 2.7.1 Договору, тому позовна вимога про стягнення суми 68854,16 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням № 451 від 02.02.2009р. частково сплатив суму 5900 грн. за додатковою угодою № 2-09 від 29.01.2009р. до Договору.

Отже, на думку колегії суддів відповідачем доведено, що борг перед позивачем за додатковою угодою № 2-09 від 29.01.2009р. становить 1800 грн., а загальна сума основного боргу складає 62954,16 грн. (68854,16 - 5900).

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути на свою користь з відповідача 3442,70 грн. пені, 1442,63грн. трьох процентів річних та 4815,78 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 8.2 Договору відповідач у випадку затримки кінцевого розрахунку більш ніж на 5 банківських днів зобовязався сплатити з 6 дня по 15 день прострочення пеню у розмірі 0,5% від суми неоплачених робіт та 1% - починаючи з 16 дня затримки платежу, але не більше 5% від загальної вартості робіт.

Оскільки, загальна сума основного боргу складає 62954,16 грн. то за розрахунком апеляційної інстанції суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 2873,44 грн. пені, 1168,87грн. трьох процентів річних та 3815,76 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” підлягає задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути змінено.

Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 23/373 від 26.01.2010р. змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

“ Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (04176, м.Київ, вул. Електриків, 26, ідентифікаційний код 14312364) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (98300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 62954,16 грн. основного боргу, 2873,44 грн. пені, 1168,87 грн. трьох процентів річних, 3815,76 грн. інфляційних втрат, 708,12 грн. державного мита та 212,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову відмовити.”

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 23/373 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді