Постанова № 8674463, 30.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2010                                                                                           № 32/403

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від прокуратури -не з'явилися, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином

від позивача -Шпетний С.М.- пред. за дов. № 817 від 29.03.2007 року;

від відповідача - Сидоренко Ю.В.- пред. за дов. № б/н від 05.11.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛІС Сістемс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2009

у справі № 32/403 ( )

за позовом                               Військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А0665

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс"

про                                                   стягнення необгрунтовано завищеної собівартості робіт

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А0665 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" про стягнення необґрунтовано завищеної собівартості робіт на суму 29461,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 р. у справі № 32/403 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" на користь Військової частини А0665 29641,20 грн. завищеної вартості підрядних робіт, сплачених за Договором № 06/U061 про виконання комплексу робіт з проектування, монтажу та наладки систем пожежної та охоронної сигналізації на об’єктах Військової частини А0665 від 31.03.2006. Оскаржуване рішення мотивоване тим, що кошти в сумі 29461,20 грн. мають бути повернуті відповідачем у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті, оскільки відповідачем безпідставно завищено вартість та обсяги виконаних підрядних робіт за договором № 06/U061 про виконання комплексу робіт з проектування, монтажу та наладки систем пожежної та охоронної сигналізації на об’єктах Військової частини А0665 від 31.03.2006 р. та включено до актів приймання виконаних робіт.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 р. у справі № 32/403 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і не відповідають в повній мірі обставинам справи. Зокрема, апелянт відзначає, що відповідно до ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Відповідач наголошує, що сторонами укладений договір № 06/U061 від 31.03.2006 р. про виконання комплексу робіт з проектування, монтажу та наладки систем пожежної та охоронної сигналізації на об’єктах позивача, а також додаткові угоди № 1 від 23.08.2006 р. та № 2 від 30.11.2006 р. до договору, в яких сторони погодили об’єм, загальну вартість та порядок оплати виконаних робіт, а також сторонами в установленому порядку підписані акти виконаних робіт. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, поклавши в основу рішення акт ревізії Контрольно-ревізійного управління Генерального штабу Збройних Сил України, який не є висновком судового експерта в розумінні статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, порушив правила доказування, які визначені ст.ст. 32, 34, 41 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутністю представника відповідача та безпідставно не розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2010 р.

Представники позивача та Військового прокурора Деснянського гарнізону в судове засідання апеляційної інстанції 09.02.2010 року не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Позивач на адресу суду надіслав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 06.12.2009 р. № 32/403 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції з'явився, вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 р. № 32/403 не виконав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників позивача та Військового прокурора Деснянського гарнізону, а також неподанням відповідачем витребуваних доказів.

В судовому засіданні 16.03.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у більш тривалий строк, ніж встановлено статтею 102 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з тим, що у суду виникла необхідність витребування від сторін додаткових доказів.

24.03.2010 року представник відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав документи на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 р.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 06.11.2009 р. у справі № 32/403 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Військовий прокурор Деснянського гарнізону в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив рішення місцевого господарського суду від 06.11.2009 р. № 32/403 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" (надалі - виконавець) та Військовою частиною А0665 (надалі - замовник) виникли внаслідок укладеного договору № 06/U061 від 31.03.2006 р. про виконання комплексу робіт з проектування, монтажу та наладки систем пожежної та охоронної сигналізації на об’єктах позивача (далі-договір).

30.11.2006 року сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору № 06/U061 від 31.03.2006 р., якою визначили предмет додаткової угоди – відповідно до погодженої проектної документації та фактичному об’єму робіт з урахуванням Додаткової угоди № 1, виконавець за договором № 06/U061 від 31.03.2006 р. зобов’язується виконати замовнику за адресою Чернігівська обл., Козелецький район, смт. Десна комплекс робіт з проектування, монтажу та налагодженню охоронно-пожежної сигналізації, використовуючи устаткування, кількість, ціна і технічні характеристики якого наведені в додатку № 1, характер, обсяг і вартість робіт приведені в додатку № 2.

Виходячи з того, що сторони договору є господарюючими суб'єктами, та враховуючи поняття договору підряду, що міститься в частині 1 статті 837 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

В силу частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до розділу 2 договору (в редакції додаткової угоди № 2) сторони визначили, що загальна вартість робіт, виконаних виконавцем за даним договором з урахуванням ПДВ становить 280000,00 грн., до якої входить вартість устаткування, що використовується виконавцем для проведення робіт за даним договором відповідно до додатку № 1 додаткової угоди № 2 з урахуванням ПДВ становить 195287,93 грн.

На виконання умов сторони підписали додаток № 1, в якому встановили вартість та перелік обладнання, що передається відповідачу, а також додаток № 2 до договору, в якому визначили договірну ціну, зокрема, сторони обумовили, що вартість підрядних робіт (технічне переобладнання складів РАО військової частини А0665 системами пожежної та охоронної сигналізації) становить 84712,07 грн.

На виконання умов договору відповідачем було передано позивачу обладнання вартістю 195287,93 грн., про що складений акт № 312 від 14.12.2006 року, а також були виконані роботи з проектування, монтажу та наладки систем пожежної та охоронної сигналізації на об’єктах позивача, обумовлені договором на суму 84712,07 грн., про що сторонами складено акти приймання виконаних підрядних робіт (акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006 року від 30.09.2006 року на суму 21000,00 грн., акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року від 30.11.2006 року на суму 35030,87 грн., акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року на суму 28681,20 грн.). Роботи прийняті та оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Відповідно до плану роботи Контрольно-ревізійного управління Генерального штабу Збройних Сил України на II півріччя 2007 року, затвердженого начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, та на підставі направлення на проведення ревізії від 17.10.2007 року № 329/1/1002 ревізійною групою під керівництвом заступника начальника Контрольно-ревізійного управління Генерального штабу Збройних Сил України полковника Трояна О.І., проведено комплексну документальну ревізію фінансово-господарської діяльності Військової частини А0665 за період з 16 січня 2006 року по 18 жовтня 2007 року.

Ревізію проведено з 18 жовтня по 28 листопада 2007 року відповідно до питань програми ревізії з відома командира 169 навчального центру. Акт ревізії підписано командиром Військової частини та начальником фінансово-економічної служби без зауважень і заперечень.

Перевіркою виконання умов договору від 31 березня 2006 року № 06/U061, додаткової угоди № 1 від 4 жовтня 2006 року до договору та додаткової угоди № 2 від 30 листопада 2006 року до договору, укладених між сторонами, встановлено, що згідно з актом № 3 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року, в порушення вимог Державних будівельних норм щодо інженерного обладнання будинків і споруд ДБН В.2.5-13-1998 "Пожежна автоматика будинків і споруд", затвердженого наказом Держбуду від 28.10.1999 р. № 247, відповідачем необґрунтовано надано до оплати пусконалагоджувальні роботи по обладнанню складів РАО Військової частини А0665 системою охоронно-пожежної сигналізації на загальну суму 28681,20 грн., а також в прушення п. 3.1.16 ДБН 1.1.1-2000 та спільного наказу Держкомстату та Держбуду від 21 червня 2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" та Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи, затверджених наказом Держбуду України від 01.10.2000 № 201, включено до супутніх витрат – роботи по підготовці експлуатаційних кадрів в сумі 960,00 грн.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведено, що вартість виконаних робіт, яка зазначена в актах приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.09.2006 року та № 3 від 30.11.2006 року, є завищеною, роботи, які включені до акті приймання виконаних робіт не виконувались, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача 29641,20 грн.

Судове рішення мотивоване положеннями статей 526, 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, норму статті 1212 Цивільного кодексу України господарський суд першої інстанції застосував самостійно.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту позовних вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує господарський суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.

З вищевикладеного вбачається, що законом на господарський суд покладено обов'язок повно і всебічно встановити всі обставини справи та застосувати самостійно закон, навіть, якщо таку норму сторона спору не вказала.

Колегією суддів встановлено, що в даному випадку суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав. При цьому відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договір підряду № 06/U061 від 31.03.2006 р. є чинним і не оспорювався сторонами, при цьому, сторони не змінювали ціну робіт, що передбачена розділом 2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.11.2006 року до договору № 06/U061 від 31.03.2006 року). Судом апеляційної інстанції враховано, що акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.09.2006 року та № 2, 3 від 30.11.2006 року та додатки до нього підписані уповноваженою особою позивача (замовника) – командиром військової частини А0665 Бокій В.Г.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних підрядних відносин статтю 1212 Цивільного кодексу України та дійшов до висновку про набуття відповідачем (підрядником) 29641,20 грн. без достатньої правової підстави, оскільки спірна сума коштів була перерахована позивачем (замовником) в складі платежу за виконані підрядні роботи на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.09.2006 року та № 2, 3 від 30.11.2006 року в межах чинного договору підряду № 06/U061 від 31.03.2006 р.

Доводи прокурора про те, що зазначені кошти мають бути стягнуті з відповідача у відповідностей до статей 526, 901, 906 Цивільного кодексу України також визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки зазначені норми визначають загальне поняття договору про надання послуг (ст. 901 Цивільного кодексу України) та стосуються відповідальності за порушення договору про надання послуг (ст. 906 Цивільного кодексу України). В даному випадку колегією суддів встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору, який за своєю природою є договором підряду. Правовідносини сторін за такого роду договорами врегульовані главою 61 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами є № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Враховуючи вищевикладене, належним доказом, що підтверджує факт приймання виконаних підрядних робіт, є акти форми № КБ-2в, а довідки форми № КБ-3 складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт.

З огляду на наведене, надані акти форми № КБ-2в (акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006 року від 30.09.2006 року на суму 21000,00 грн., акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року від 30.11.2006 року на суму 35030,87 грн., акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року на суму 28681,20 грн.), підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками військової частини А0665 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс", приймаються судом у якості належного доказу здійснення відповідачем зазначених в них підрядних робіт та беззаперечного прийняття їх відповідачем. В свою чергу, вартість виконаних підрядних робіт на суму 84712,07 грн. підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2006 р.

При цьому судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи прокурора про те, що роботи по підготовці експлуатаційних кадрів вартістю 960,00 грн. (акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006 року від 30.09.2006 року), а також пусконалагоджувальні роботи систем пожежної та охоронної сигналізації вартістю 28681,20 грн. (акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року на суму 28681,20 грн.) безпідставно оплачені позивачем, з огляду на те, що відсутні акт про проведення індивідуальних випробувань, акт проведення комплексного випробування установки пожежної автоматики та акт прийняття в експлуатацію установки.

Зокрема, згідно з частинами 1 та 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів відзначає, що огляд повинен проводитись ретельно, оскільки на замовника покладаються негативні наслідки неналежного огляду. Прийняттю підлягає не будь-яка робота, а лише та, яка виконана відповідно до договору підряду. Замовник приймає результат, який відповідає умовам зафіксованим у договорі, квитанції, наряді-замовлені, проектній документації. У випадку наявності істотних недоліків та відступів від умов договору замовник може відмовитись прийняти роботу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку позивач прийняв виконані відповідачем роботи без жодних зауважень щодо невідповідності виконаних робіт та їхньої вартості умовам договору чи іншим нормам чинного законодавства. Відсутність відповідної заяви замовника позбавляє його права посилатись у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки та зазначити, що роботи по підготовці експлуатаційних кадрів вартістю 960,00 грн. (акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006 року від 30.09.2006 року), а також пусконалагоджувальні роботи систем пожежної та охоронної сигналізації вартістю 28681,20 грн. (акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року на суму 28681,20 грн.) не були виконані відповідачем.

За приписами статей 627 та 628 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (пункт 3 вказаної норми).

Пропорційного зменшення ціни роботи замовник має право вимагати від підрядника лише, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру (пунктом 2 частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України). В даному випадку відсутні докази того, що робота виконана підрядником виконана з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання. Навпаки, як встановлено судом апеляційної інстанції, підрядні роботи виконані відповідачем відповідають умовам договору підряду (в редакції додаткової угоди № 2 до договору підряду) щодо обсягів та вартості виконаних робіт.

Проте, стягуючи кошти в сумі 29641,20 грн. завищення відповідачем вартості виконаних робіт за договором від 31.03.2006 р. № 06/U061 р. поза увагою суду першої інстанції залишились вказані приписи законодавства.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на акт ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А0665, проведеної за період з 01.01.2006 року по 30.12.2008 року № 153 від 10.02.2009 року та акт комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності військової часини А0665 від 30.11.2007 року, проте, як встановлено судом першої інстанції, в порушення норм чинного законодавства судом першої інстанції не було враховано, що вказані акти не мають заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів, не є безумовною підставою для задоволення позову, дані докази оцінюються господарським судом за загальними правилами статей 36 і 43 Господарського процесуального кодексу України поряд з іншими доказами у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез’ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу, оцінивши та дослідивши всі подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Військового прокурора Деснянського гарнізону є необґрунтовані та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки кошти в сумі 28681,20 грн. отримані відповідачем правомірно та у відповідності до договору підряду, в свою чергу позивач та прокурор всупереч вищенаведених норм не надали доказів на підтвердження того, що підрядні роботи виконані у меншому обсязі і на меншу суму, ніж визначено в актах приймання виконаних робіт та не довели належними засобами доказування обставини, які є підставою позовних вимог та в силу яких відповідач зобов’язаний повернути позивачу сплачені ним кошти на виконання умов договору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103, частини 1 статті 104, частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 пп. 2, 3 та 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України), та є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 року у справі № 32/403 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -           

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 року у справі № 32/403 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3.          Стягнути з Військової частини А0665 (17024,Чернігівська обл., Козелецький р-н, сел. Десна, код 08327157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уліс-Сістемс" (02156, м. Київ, вул. Кіото,27, код 2049451) - 148,21 грн. державного мита з апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5.          Матеріали справи № 32/403 повернути Господарському суду міста Києва.

          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.04.10 (відправлено)