Постанова № 8674428, 10.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2010                                                                                           № 12/277

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Лесько Н.О. – представник за довіреністю № 18/31 від 12.01.2010 року

від відповідача -Дементьєв І.Т. – представник за довіреністю № б/н від 14.04.2009 року

від третьої особи2: не з’явилися

від третьої особи 3:не з’явилися

від третьої особи4:Гордієнко М.В. – представник за довіреністю № 67 від 04.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2009

у справі № 12/277 ( .....)

за позовом                               Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна"

третя особа позивача           Державне підприємство "Донецька залізниця"           Державне підприємство "Придніпровська залізниця"           Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця"           Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"           Одеська залізниця

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення штрафу в розмірі 614166,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” у вересні 2008 року звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» про стягнення штрафу в розмірі 614166,62 грн. за постачання неякісної продукції- систем контролю експлуатації транспортних засобів “Дельта”(ТУ У 30011577.001-2000) - згідно укладеного між сторонами договору поставки від 07.03.2007 р. № ЦХП-07-00207-01, та просило зобов’язати провести заміну 55 одиниць поставлених систем контролю.

26.03.2009 р. позивач подав заяву про зміну предмету позову і просив суд зобов’язати відповідача зменшити суму основного боргу за продукцію по договору поставки від 07.03.2007 р. № ЦХП-07-00207-01 на 3025000 грн. та стягнути з відповідача штраф в розмірі 614166,62 грн.

12.05.2009 р. позивач вдруге подав заяву про зміну предмету позову ,у якій просив суд замінити неякісну продукцію по договору поставки від 07.03.2007 р. № ЦХП-07-00207-01 та стягнути з відповідача штраф у розмірі 614166,62 грн.

Відповідач позов не визнав ,а в обґрунтування своїх заперечень вказав( а.с 13-18, т. 2) , що за умовами договору поставки гарантійний термін експлуатації продукції , що поставляється, становить 12 місяців з моменту вводу її в експлуатацію. Продукція була поставлена до 31.12.2008 р. , але впродовж 2008 р. не була введена в експлуатацію, тому гарантійні зобов’язання відповідача сплинули 01.07.2008 р. До того ж , відповідач послався на те, що усупереч п. 9 Інструкції П-6 від 25.03.1966 п. між постачальником та покупцем не були складені акти про скриті недоліки продукції впродовж 5-ти днів з моменту їх виявлення. Окрім цього, послався на ту обставину, що виробник продукції НВП “Дніпротехтранс” взяло на себе зобов’язання обслуговувати системи впродовж гарантійного строку, а тому вимоги щодо належної роботи систем контролю позивач повинен пред’являти саме до виробника.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року у задоволенні позову Державному підприємству матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” про стягнення штрафу в розмірі 614166, 62 грн. відмовлено.

В обґрунтування свого висновку суд першої інстанції послався на відсутність у договорі поставки будь-яких застережень щодо укладення договору на користь третіх осіб в порядку ст. 636 ЦК України , і тому зобов’язання поставити продукцію належної якості у постачальника виникло виключно перед позивачем як покупцем, а не перед третіми особами (залізницями України), яким позивач у свою чергу передав отриману продукцію. Місцевий господарський суд на підставі оцінки доказів вказав, що надані позивачем суду акти про приховані недоліки (акти рекламацій), складені третіми особами, як кінцевими споживачами продукції і, згідно договірних правовідносин учасників по справі, стосуються саме постачальника за укладеними ними договорами, тобто, ДП “Укрзалізничпостач”, яке, а не відповідач, має відповідати за поставку продукції неналежної якості перед своїми контрагентами .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2009 року у справі № 12/277 та прийняти нове , яким стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу за постачання неякісної продукції в розмірі 614166,62 грн. та зобов’язати відповідача провести заміну 55 одиниць поставлених тим систем контролю.

Апеляційна скарга умотивована неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції суперечать частинам 6, 8 ст. 269 Господарського кодексу України, відповідно до яких саме Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року апеляційну скаргу Державного підприємства матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 10.03.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/15 від 09.03.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 12/277 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів Вербицька О.В., Кропивна Л.В.

У судове засідання 10.03.2010 року з’явилися представники Державного підприємства матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, Державного підприємства «Донецька залізниця», Одеської залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”. Представники, Державного підприємства «Придніпровська залізниця», Державного територіально-галузеве об’єднання «Південно- Західна залізниця» в призначене судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, про що свідчить реєстр відправлення простої та рекомендованої кореспонденції суду від 23.02.2010 (копія якого наявна в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також на відсутність заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від представників вказаних осіб, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 32/417 за їх відсутності.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, і, будучи не зв’язаним доводами апеляційної скарги, перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, та правильно встановлено судом першої інстанції, 07.03.2007 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” укладено у відповідності з рішенням Тендерного комітету ДП “Укрзалізничпостач” договір поставки № ЦХП-07-00207-01, згідно умов якого відповідач, як постачальник, зобов’язався передати у власність позивача, як покупця, продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації до договору.

Згідно специфікації № 1 предметом поставки є система контролю експлуатації транспортних засобів “Дельта” (ТУ У 30011577.001-2000) у кількості 784 шт. ціною 45833,33 грн. загальною вартістю 35933330,72 грн. (разом з ПДВ – 43119996,86 грн.)

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що якість продукції, яка постачається, повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам (ТУ У 30011577.001-2000) і підтверджуватися технічним паспортом виробника з відміткою органу технічного контролю та декларацією відповідності.

До того ж сторони визначили, що приймання продукції по кількості і якості провадиться вантажоодержувачем відповідно до інструкції № П6 від 15.06.65 р. “О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству” та Інструкції № П7 від 25.04.66 р. “О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству”.

За умовами договору гарантійний термін експлуатації продукції, що поставляється, становить 12 місяців з моменту вводу її в експлуатацію, а гарантійний термін збереження продукції, що поставляється, - 6 місяців з моменту виготовлення.

Постачальник гарантував доброякісність продукції на протязі гарантійного терміну експлуатації, крім випадку її псування через недотримання умов збереження , транспортування та експлуатації. При виявленні дефектів продукції, невідповідності кількості або якості, виклик представника постачальника для складання двостороннього акту є обов’язковим ( пункти 2.5., 2.6 договору).

Отже договір пов’язував початковий момент перебігу гарантійного терміну з моментом вводу продукції в експлуатацію, що не суперечить частині 3 ст. 269 Господарського кодексу України, за якою гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем) (...), якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

Разом з тим умови договору, покладали на продавця обов’язок доказування тієї обставини, що продукція виявилася неякісною через недотримання умов її збереження, транспортування та експлуатації.

Згідно п.п. 3,6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженого постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966р. № П-7, акт про скриті недоліки, виявлені у продукції з гарантійними строками служби та зберігання, повинен бути складений на протязі 5 днів з моменту виявлення недоліків, але в межах установленого гарантійного строку.

Скритими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявленими при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, випробування, використання та зберігання продукції.

З наявного у справі протоколу наради по розгляду результатів дослідної експлуатації , затвердженого заступником генерального директора “Укрзалізниця” 28.01.2008 р. (а.с 19-21, т. 2) випливає, що єдиний інформаційний комплекс “Дельта-СУ” знаходився у стадії випробування, період проведення якої визначено з 01.10.2008 р по 31.01.2009 р.

Однак, доводи позивача про те, що у період випробувань і у межах гарантійного строку покупцем були виявлені скриті недоліки поставленої продукції, продавець був сповіщений про них, а його представник - викликаний для складення двостороннього акту, не знайшли свого документального підтвердження.

Колегія суддів вважає, що право покупця вимагати замінити товар на інший, а також стягнути штраф за порушення якості товарів у розмірі вартості неякісних товарів може бути реалізований покупцем за умови дотримання ним правил, визначених законом та договором і які стосуються порядку перевірки якості товарів та строків виявлення недоліків у товарах.

Обов’язок встановлення недоліків поставлених йому товарів покладено законом саме на покупця , що випливає зі змісту частини 1 статті 269 ГК України, відповідно до якої строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Інші частини цієї норми, зокрема частини 3, 6, 7, 8 цієї статті, підтверджують правило про те, що гарантійний строк експлуатації обчислюється із дня введення в експлуатацію, але не пізніше дня одержання виробу покупцем, в результаті чого виявлені покупцем дефекти є підставою виникнення у постачальника зобов’язань за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар ( якщо виявиться, що такі дефекти не можуть бути усунені) , та на вимогу покупця сплати штраф за неякісну поставку, якщо постачальник не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання товару.

До предмету доказування у даній справі, таким чином , відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування виявлення покупцем неналежної якості товару і у зв’язку із цим факту істотного порушення вимог щодо якості товару зі сторони постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу, погодився із висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем обставин виявлення ним дефектів поставленої йому продукції відповідачем у порядку, встановленому договором та законом , а тому не знайшов підстав, визначених ст. 104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги. Доводи апелянта законних та обґрунтованих висновків суду не спростували.

За таких обставин справи Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2009 року у справі № 12/277 слід залишити без змін, оскільки підстав для його скасування, передбачених статтею 104 ГПК України, не вбачається, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2009 року у справі № 12/277 залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства матеріального-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» - без задоволення.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.04.10 (відправлено)