Постанова № 8674177, 23.03.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.03.2010 р.                                                             справа №22/24

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:Кучменко В.В. - за довіреністю №б/н від 19.03.2010 року, від відповідача:не з явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Комунар" м.Миколаїв на рішення господарського судуДонецької області від10.09.2009 року

по справі№ 22/24 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Комунар" м.Миколаїв

дотовариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЛІС" м.Донецьк

простягнення 294 620 грн.81 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року у справі №22/24 в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Комунар" м.Миколаїв (далі по тексту ТОВ "АПК "Комунар") до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЛІС" м.Донецьк (далі по тексту - ТОВ "АРТ-ЛІС") про стягнення основного боргу в розмірі 228034,68 грн., пені в сумі 66 586,13 грн., а також розірвання договору поставки №1407/01 від 13.08.2008 року - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №1407/01 від 13.08.2008 року.

Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що оскільки позивачем були виконані в повному обсязі зобов’язання по 100% передоплаті вартості продукції, у відповідача настав обов’язок поставити обумовлений договором товар, проте останнім цього не було здійснено у встановлений строк.

В апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вищезазначені доводи апеляційної скарги.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі повноважного представника у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) та з урахуванням строків, передбачених ст.102 ГПК України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ "АПК "Комунар" та ТОВ "АРТ-ЛІС" - 13.08.2008 року було укладено договір поставки № 1407/01 (далі по тексту - договір), згідно з п.1.1. якого постачальник (відповідач) зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця (позивача) продукцію, а покупець зобов’язується своєчасно її приймати та оплачувати на умовах цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору, продукція повинна бути готова до відвантаження на адресу покупця не пізніше 14-денного терміну з моменту перерахування покупцем грошових коштів (передоплати) на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до п.7.2 цього договору.

Згідно з п.5.1. договору, загальна сума останнього визначається виходячи з вартості фактично заявленої та поставленої продукції за час дії цього договору.

Розділом 7 договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків:

—          передоплата в розмірі 100% вартості продукції відповідно до виставленого рахунку;

—          датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

—          розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

—          покупець зобов'язаний повідомити постачальника про здійснення платежу за продукцію у триденний строк з моменту перерахування грошових коштів.

Згідно з п.9.1 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008 року.

Позивачем, на виконання умов договору та рахунку №0807/1 від 07.08.2008 року (а.с.15), виставленого відповідачем, здійснена передоплата 100% вартості продукції у розмірі 68415,85 грн. за платіжним дорученням №289 від 13.08.2008р. (а.с.13) та у сумі 159618, 83 грн. за платіжним дорученням №303 від 28.08.2008р. (а.с.14), перерахування грошових коштів за якими підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (а.с.30-31).

Відповідачем зобов’язання з поставки продукції за спірним договором у встановлені строки не були виконані, у зв’язку з чим ТОВ "АПК "Комунар" звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ТОВ "АРТ-ЛІС" про стягнення основного боргу в розмірі 228034,68 грн., пені в сумі 66 586,13 грн., а також розірвання договору поставки №1407/01 від 13.08.2008 року, у задоволенні яких рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року у справі №22/24 відмовлено.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що договір №1407/01 від 13.08.2008 року за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України).

Згідно зі ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Вищевказаний договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 Цивільного кодексу України, тобто є правомірним правочином.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу в розмірі 228034,68 грн., пені в сумі 66 586,13 грн., а також розірвання договору поставки №1407/01 від 13.08.2008 року.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання з попередньої оплати 100% вартості продукції у розмірі 228034,68 грн. виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №289 від 13.08.2008р., №303 від 28.08.2008р. (а.с.13, 14) та відповідними банківськими виписками про рух коштів (а.с.30-31).

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо здійснення позивачем часткової передплати в розмірі 159618,00 грн. за платіжним дорученням №303 від 28.08.2008р., та відсутності зарахувань коштів на рахунок відповідача за платіжним дорученням №289 від 13.08.2008р. у розмірі 68415,85 грн., а тому відсутності у відповідача обов’язку з поставки товару, у зв’язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог з повернення суми передоплати, з чим судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.08.2009 року (а.с.57) зобов’язав ЗАТ "ПроКредит Банк" м.Київ надати інформацію, чи зараховані кошти від ТОВ "АПК Комунар" на розрахунковий рахунок ТОВ "АРТ ЛІС" згідно з платіжними дорученнями №303 від 28.08.2008р., №289 від 13.08.2009р., проте припустився помилки у зазначенні року останнього доручення, яке датовано, як вбачається з позовної заяви та інших документів, наявних в матеріалах справи, - 13.08.2008 року.

Так, на виконання вищевказаної ухвали, відділення №1 в м.Донецьку ЗАТ „ПроКредитБанк” повідомило про те, що 28.08.2009 року за платіжним дорученням №303 від 28.08.2008 року на рахунок ТОВ „АРТ-ЛІС” зараховано грошові кошти у сумі 159 618, 00 грн. з рахунку контрагента ТОВ „АПК Комунар”, а за платіжним дорученням №289 від 13.08.2009 року не було зарахувань грошових коштів на рахунок ТОВ „АРТ-ЛІС” від даного контрагента (а.с.60).

При цьому в матеріалах справи наявне платіжне доручення №289 від 13.08.2008 року з відміткою філії АКБ "Імекс банк", що дані кошти ним проведені.

На виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року по справі 22/24, прокуратура Донецької області листом від 15.02.2010 року за №05/3-41-415-1-09 (а.с.97-98) повідомила про те, що за результатами слідчої перевірки за фактом неперерахування коштів за платіжним дорученням №289 від 13.08.2008 року, Ворошиловським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 07.11.2009 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях посадових осіб банку складу злочину, передбаченого ст.190 Кримінального кодексу України.

Крім того, листом від 10.11.2009 року за №07/ю-1/2291 (а.с.99) керівник Східного управління АТ "ПроКредит" повідомив про те, що банком інформація щодо відсутності руху коштів за платіжним дорученням №289 від 13.08.2008 року ні суду, ні іншим державним органам, не надавалася, оскільки така інформація не запитувалася, а також підтвердив факт перерахування на рахунок ТОВ "АРТ-ЛІС" коштів за зазначеним платіжним дорученням у розмірі 68415 грн.85 коп.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання з попередньої оплати 100% вартості продукції у розмірі 228034,68 грн. виконав в повному обсязі, а тому у відповідача настав обов’язок поставити обумовлену договором продукції, чого останній у встановлені строки не виконав.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 228034,68 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню за порушення умов договору за період з 12.09.2008 року по 12.06.2009 року у розмірі 66586, 13 грн. згідно наданого розрахунку (а.с.35).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.8. договору встановлено, що за порушення умов договору, постачальник сплачує 0,1% від суми поставки за кожний день прострочення.

З огляду на те, що позивачем при нарахуванні пені були порушені вимоги п.6 ст.232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, апеляційний суд частково задовольняє вимоги в частині стягнення пені в розмірі 41502,31 грн. за період з 12.09.2008 року по 12.03.2009 року.

Щодо позовних вимог про розірвання договору №1407/01 від 13.08.2008 року, то колегія суддів в цій частині відмовляє з огляду на те, що на момент розгляду справи в апеляційній інстанції спірний договір припинив свою дію (п.9.1. даної угоди).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000грн.

В контексті ст.44 ГПК України, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно з ч. З ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, між директором АПК “Комунар” Ковалевським П.Л. та адвокатом Герцуном В.С. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №381 від 04.10.2005 року) - 01.06.2009 року укладено договір про надання юридичних послуг, п. 4.1 якого встановлено розмір винагороди за послуги адвоката в розмірі 5 000грн., які позивачем оплачені в повному обсязі, що підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру №б/н від 01.06.09р.(а.с.43).

Згідно з Роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п. 12), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд, аналізуючи категорію спору, дійшов висновку про часткове стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката у розмірі 2500 грн. з огляду на те, що адвокат Герцун В.С. не був присутній в судових засіданнях як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції (за виключенням судового засідання від 17.11.2009 року), а інших доказів в підтвердження розумності витрат на оплату послуг адвоката як суду першої, так і апеляційної інстанції не надано.

Щодо висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката, то апеляційний суд вважає їх помилковими, оскільки вони суперечать приписам ч.5 ст.49 ГПК України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при відмові в позові - на позивача. Тому судова колегія виключає з мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року по справі №22/24 абзаци 4-8,10 на аркуші 4 оскарженого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція частково скасовує рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року по справі №22/24, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Комунар" м.Миколаїв –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року по справі №22/24- частково скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Комунар" м.Миколаїв задовольнити в частині стягнення основного боргу в розмірі 228034,68 грн., пені в сумі 41502,31 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ЛІС" (83012, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 201А/33, ЄДРПОУ 31330989 , р/р 260080103161 в ЗАТ "Прокредитбанк" м.Києва, МФО 320984) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Комунар" (54001, м.Миколаїв, вул.Мала Морська, 4/6, ЄДРПОУ 23624358, р/р 26007020003001 у МФ АКБ "Імексбанк", МФО 326825) основний борг в розмірі 228034,68 грн., пеню в сумі 41502,31 грн., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви в розмірі 2695,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 285,89 грн., витрати за послуги адвоката у розмірі 2500, 00 грн. та витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 1347,68 грн.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року по справі №22/24 - залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

          5. ГСДО