Рішення № 86741201, 24.12.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7457/19

2/357/3426/19

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Сінчук О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради, треті особи : ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Білоцерківського міського округу Київської області Губенко Тетяна Анатоліївна, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Білоцерківської міської ради, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 05.02.2019 року він, відповідно до результатів проведеного електронного аукціону № UА-PS-2019-01-02-000009-2, на підставі рішення Білоцерківської міської ради № 405 від 26.06.2007 року «Про приватизацію об`єктів міської комунальної власності та внесення змін в попередні рішення», придбав за Договором купівлі-продажу № 2, в Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради нежитлове підвальне приміщення № 240, площею 266,2 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 та 21.02.2019 року було зареєстроване право власності позивача на дане підвальне приміщення. 21.03.2019 року позивачем було продано 1/3 частину цього приміщення ОСОБА_3 . Однак, в подальшому позивачу стало відомо що відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 1877-42-VІІ від 21.12.2017 року, на підставі договору купівлі-продажу № 119 від 15.01.2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:010:0093, що розташована під нежитловою будівлею за адресою АДРЕСА_1 , була продана ОСОБА_2 . На момент продажу вказаної земельної ділянки нежитлове приміщення № 240 за адресою АДРЕСА_1 перебувало у власності територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради. Позивач, з посиланням на ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України зазначає, що рішенням Білоцерківської міської ради від 21.12.2017 р. № 1877-42-VІІ було порушено його право, як співвласника нежитлової будівлі, на користування земельною ділянкою, на якій розміщена дана будівля. А тому позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Білоцерківської міської ради від 21.12.2017 року № 1877-42- VІІ «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності за цією адресою, укладений між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_2 , посвідчений Губенко Т.А., приватним нотаріусом Білоцерківської міської нотаріального округу від 15.01.2018 року за № 119; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39195269 від 15 січня 2018 року та запис про право власності № 24377959 від 15 січня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0421 га за адресою: АДРЕСА_1 приміщення АДРЕСА_2 . кадастровий номер 3210300000:04:010:0093; вирішити питання відшкодувань судових витрат.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала.

Представник Управління комунальної власності та концесії в судовому засіданні поклалася на розсуд суду щодо вирішення позовних вимог.

Третя особа, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А. в судове засіданні не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, подала письмові пояснення по справі (Т.1а.с.67).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 1877-42-VІІ від 21.12.2017 року, на підставі Договору купівлі-продажу № 119 від 15.01.2018 року, земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:010:0093 що розташована під нежитловою будівлею за адресою АДРЕСА_1 було продано ОСОБА_2 (Т.1а.с.76,12-13).

Також, встановленим є те, що власником нежитлового приміщення №238 за адресою АДРЕСА_1 з 2004 року є ОСОБА_2 , що підтверджено Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.02.2004 року (Т.1 а.с.223-225).

Встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого управлінням житлово-комунального господарства 22.02.2007 року, на підставі рішення дев`ятої сесії Білоцерківської міської ради від 26.12.2006 року за №203, зареєстрованого в Білоцерківському МБТІ в реєстрі прав власності згідно витягу №31655274 від 13.10.2011р., власником нежитлового ПІДВАЛЬНОГО приміщення було визнано територіальну громаду міста Біла Церква (Т. 1а.с.10-11).

Встановлено, що 05.02.2019 року, позивач, відповідно до результатів проведеного електронного аукціону № UА-PS-2019-01-02-000009-2, протокол про результати якого був сформований 22.01.2019 року та затверджений наказом начальника управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради № 17 від 31 січня 2019 року, на підставі рішення Білоцерківської міської ради № 405 від 26 червня 2007 року «Про приватизацію об`єктів міської комунальної власності та внесення змін в попередні рішення», придбав за Договором купівлі-пролажу № 2 від 05.02.2019 року в Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради нежитлове ПІДВАЛЬНЕ приміщення № 240, площею 266, 2 м кв., за адресою АДРЕСА_1 приміщення АДРЕСА_4 . За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер :45694444 від 26.02.2019 року було зареєстровано право власності позивача на вказане нежитлове підвальне приміщення (Т.1 а.с.7-8,14).

Отже, встановленим є те, що позивач та третя особа по справі ОСОБА_2 є власниками нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 . Також, встановленим є те, що за цією ж адресою знаходиться житловий багатоповерховий будинок. Однак, згідно конструкції та конфігурації будівлі вбачається, що нежитлове приміщення 238, власником якого є ОСОБА_2 , хоча й знаходяться за однією адресою з житловим будинком, по АДРЕСА_1 , але, лише, однією стіною примикає до багатоповерхового житлового будинку та має окремі комунікації, окремий вхід, дах. Наведене підтверджено поясненнями сторін, схематичним зображенням, фото (Т.1 а.с. 60-62,241).

Встановлено, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1 зі стадії проектування житлового будинку призначалося для торговельних потреб непромислового характеру, та використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості.

Встановлено, що з вересня 2004 року, згідно рішення Білоцерківської міської ради № 322 від 31.08.2004 року за № 322 ФОП ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки під розміщення магазину по продажу автозапчастин. Та в 2009 році, 2013 Білоцерківською міською радою подовжувалося право оренди, шляхом укладення з ФОП ОСОБА_2 договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:010:0093, площею 0,0421 га (а.с. 51-60). Та, саме цю земельну ділянку, яка з 2004 року перебувала в користування ОСОБА_2 , за рішенням Білоцерківської міської ради № 1877-42-VІІ від 21.12.2017 року, на підставі Договору купівлі-продажу № 119 від 15.01.2018 року, було продано ОСОБА_2 .

Встановлено, що при набутті позивачем права власності на нежитлове підвальне приміщення АДРЕСА_5 , земельна ділянка площею 0,0421 га з кадастровим номером 3210300000:04:010:0093, вже більше року перебувала у власності ОСОБА_2 .

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Частина перша статті 120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За ч.4 ст. 120 ЗК Українит уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Однак, в даному випадку, слід зазначити, що попередній власник нежитлового підвального приміщення № 240 не був ні власником ні користувачем земельної ділянки площею 0,0421 га з кадастровим номером 3210300000:04:010:0093, оскільки з 2007 р. єдиним землекористувачем цієї земельної ділянки був ОСОБА_2 за належно зареєстрованим правом оренди.

Також, не можна залишити поза увагою той факт, що на час прийняття Білоцерківською міською радою оскаржуваного рішення, саме територіальна громада міста Біла Церква була власником нежитлового підвального приміщення та права і інтереси позивача не були порушені внаслідок укладення договору купівлі продажу спірної земельної ділянки.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.01.2018 року, а набув право власності на нежитлове підвальне приміщення коли право власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_2 і дана інформація була доступною для позивача.

Представники позивача в судовому засіданні доводили неправомірність рішення Білоцерківської міської ради від 21.12.2017 року № 1877-42-VІІ «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою АДРЕСА_2 , зазначаючи, що даним рішенням було передано у власність однієї особи частину прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Однак, стороною позивача не надано доказів, що земельна ділянка площею 0,0421 га з кадастровим номером 3210300000:04:010:0093, власником якої є третя особа по справі ОСОБА_2 , є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Позивачем не надано відповідної містобудівної та землевпорядної документації. Крім того, позивачем не надано й технічної документації в підтвердження, що нежитлове підвальне приміщення, яке він придбав в житловому будинку, площею 266,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 знаходиться на земельній ділянці власником якої є ОСОБА_2 .

Згідно ч.3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення. Позивачем необґрунтовано підстави позовних вимог та не надано належних і допустимих доказів, надавши належну правову оцінку яким, суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.377 ЦК України, ст. 120,125 ЗК України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради, треті особи : ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Білоцерківського міського округу Київської області Губенко Тетяна Анатоліївна, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Білоцерківської міської ради - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.12.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола